DW: Коли ви востаннє були у Росії?

Віталій Кличко: Востаннє я був у Росії 2012 року на поєдинку мого брата. Він бився проти Олександра Повєткіна.

А чому ви зараз не їздите?

Немає ні можливості, ні потреби. Хоча у Росії в мене залишилися родичі і друзі.

Ви відчуваєте особисту неприязнь до росіян через політику Кремля щодо України? Згідно з опитуваннями, більшість громадян Росії підтримують Кремль.

Я не відчуваю настроїв росіян, оскільки не маю можливості бувати в Росії. Я спілкуюсь зі своїми друзями, які живуть в Росії і дивлюся російські телеканали. Я можу висловити співчуття. Співчуття через те, що людей обдурили, вони живуть в умовах інформаційного вакууму. Російські медіа переплюнули СРСР в контексті пропаганди.

Я правильно розумію, що, на вашу думку, росіяни обдурені? Справа в тому, що у Москві є доступ до альтернативних джерел інформації, але все одно це не впливає на громадську думку. Приблизно однакова підтримка дій Росії щодо України в Москві та регіонах.

Я до росіян добре ставлюсь, але зовнішню політику керівництва Росії не схвалюю. Більше того, я вкрай негативно ставлюсь до тих дій, які здійснюються щодо України та інших країн. Це у моєму розумінні шлях "назад в СРСР". Я виріс у сім'ї офіцера і комуніста, людини, яка нав’язувала такі погляди у нашій родині. Я не був комуністом, але я пишався своєю країною, комуністичною партією, тією ідеологією. Я був повністю переконаний у її правильності. І яким великим був мій подив, коли я на початку Перебудови потрапив на Захід. У відповідь на мої захоплені розповіді про Захід батько казав, що там міста, спеціально зроблені для туристів. Я бачу те, що відбувається у сучасній Росії і це нагадує мені про часи "холодної війни", коли потрібен зовнішній ворог, коли було упереджене ставлення до Заходу.

Ви вже більше року обіймаєте посаду мера Києва. Яке ваше головне досягнення на посаді глави міста? І яке ваше основне досягнення як політика?

Рік тому я отримав місто в жахливому стані і знаю, що всі реформи, всі зміни в країні починаються у столиці, тому я і взяв цей складний регіон на себе, знаючи, що від нього залежить подальша доля України. Можу сказати, що незважаючи на те, що ВВП країни впав на 10 відсотків, ми змогли збільшити надходження у бюджет на 30 відсотків.

За рахунок збільшення податків?

Ні, ми зруйнували корупцію. Ті гроші, які осідали в кишенях, сьогодні надходять в бюджет. І це лише верхівка айсберга. Ми не дозволяємо красти. Корупція боїться світла. Ми відкрили бюджет міста і документообіг. Всі надходження і витрати нині прозорі. Кожен з активістів, кожен з журналістів може на них глянути. Прозорість, звітність, відкритість є ключовими аргументами проти корупції.

Головне досягнення - боротьба з корупцією?

Досягненням поки боротьбу з корупцією рано називати. Ми на початку шляху. Я люблю Київ. Я був у багатьох містах світу. Це туристична мекка, культурний центр, фінансовий центр та індустріальний центр. Нам потрібно повністю реалізувати той потенціал, який є у нашого міста.

Є ті, хто критикує вас як одного з лідерів протесту. Кажуть, що ви зрадили ідеали Євромайдану. Чи обґрунтована така думка?

Спеціально поширюється така інформація. Декларація Євромайдану така: "Ми, українці, - європейці. Історично, географічно, культурно, ментально. Ми - європейці і повинні реалізувати всі ті принципи, які існують в європейських країнах, і побудувати демократичну країну". Я у жодному випадку від своїх принципів, які я завжди декларував, не відходжу.

Ви відчуваєте розчарування українців. Відчуваєте, що підтримка зменшується?

Справді, були великі сподівання. В реальності ж реформи буксують, і тому негатив існує. Навіть якщо у тебе стальні м'язи і ти чемпіон світу з боксу та зростом у два метри, ти наодинці нічого не можеш зробити. Це задача для всіх людей, які готові до цього підключитися. Є велика кількість експертів, які нічого не роблять, а пишуть в блогах, аналізують ситуацію, критикують владу.

Це хіба погано?

З одного боку це добре, коли вони підказують. Але самими лише підказками важко щось змінити.

Це ж і є демократія…

Я на себе взяв відповідальність, і я розраховую на тих людей, які також активні. Не чекають змін, а безпосередньо беруть участь у цих процесах.

Я правильно розумію, що мер міста - це межа ваших політичних амбіцій. Чи вони більші?

Багато хто каже, мовляв, ми вас посадили у крісло мера. Мені не дуже потрібне крісло мера. У мене в житті все добре. Я можу жити в будь-якій країні та в будь-якому місті. Будучи мером Києва, я не гонюсь за статусом і не ставлю собі задачу заробити грошей. Я заробив у спорті. Але я хочу жити в себе на батьківщині. Є влучна приказка: "Хочеш зробити добре, зроби сам". Тому я сьогодні знаходжусь тут, у ролі мера.

Але можна ж бути президентом і також змінювати країну. Можливо, це навіть легше?

Всі зміни в Україні починаються з Києва. Ми показуємо приклад того, як це все має бути по всій країні.

Вам не потрібно заробляти гроші, оскільки ви вже достатньо заробили. Яка ваша зарплата?

А я зарплату не отримую. За ці півтора роки я не отримав жодної копійки. Я працюю на громадських засадах. Зарплата у мене може бути у перерахунку 300 доларів. Я прийшов в українську політику не заробляти. Всю свою зарплату, будучи депутатом Верховної Ради, я переказував у дитячий будинок. Я працюю як волонтер. І роблю це щиро, від серця.