1. Перейти до змісту
  2. Перейти до головного меню
  3. Перейти до інших проєктів DW

Віце-прем'єрський спадок сталінізму в уряді

Ганна Бєднова22 квітня 2016 р.

Експерти вважають, що за призначенням одразу шести віце-прем'єрів стоїть не лише політичний "договорняк", а й небезпечна радянська традиція.

У Володимира Гройсмана - шість заступників. Більше було лише у Миколи Азарова.
У Володимира Гройсмана - шість заступників. Більше було лише у Миколи Азарова.Фото: picture-alliance/dpa/R. Pilipey

20 квітня відбулося перше засідання Кабінету міністрів Володимира Гройсмана. Свою роботу на посаді українського прем'єра він розпочав із гучних заяв про реформи, серед яких - і обіцянка зробити міністрів ефективнішими. Ці перетворення він запроваджуватиме не самотужки: реформування уряду і всієї державної служби курируватиме Нацрада з реформ при президентові України.

Тиждень тому український уряд "обріс" одразу шістьма віце-прем'єрами. Жодного порушення закону в цьому немає - Конституція не обмежує кількості заступників голови уряду. Водночас усі опитані DW експерти висловили сумнів у ефективності цих призначень. Адже збільшення уряду - результат політичних домовленостей у Верховній Раді, а не прагнення реальних змін в країні.

Експерти прогнозують конфлікт інтересів в новому КабмініФото: Getty Images/AFP/G. Savilov

Кожному - своє

Більшість віце-прем'єрів не мають ні повноважень, ні ресурсів. Право ухвалювати рішення і розпоряджатися фінансовими потоками, фактично, отримали лише двоє - Степан Кубів, який керуватиме ще й міністерством економіки, та Геннадій Зубко, який і далі очолюватиме мінрегіонбуд. Призначення їх ще й віце-прем'єрами може свідчити про посилення ролі підконтрольних їм міністерств в уряді Володимира Гройсмана.

Троє віце-прем'єрів - відповідальний за культуру В'ячеслав Кириленко, за соцполітику Павло Розенко та за питання окупованих територій Володимир Кістіон, фактично, дублюватимуть роботу відповідних міністрів. Чи не єдиний віце-прем'єр, який не матиме портфеля, але при цьому зможе впливати на роботу низки міністерств - відповідальна за європейську та євроатлантичну інтеграцію Іванна Климпуш-Цинцадзе.

Кабміну теж потрібна декомунізація?

Головна проблема нового уряду - не кількість віце-прем'єрів, а те, що "знову не зрозуміло, хто і за що відповідатиме", - вважає Ігор Коліушко, голова правління Центру політико-правових реформ. Він не виключає, що така ситуація породжуватиме конфлікти, які не сприятимуть злагодженій роботі Кабміну.

Голова правління Центру політико-правових реформ Ігор КоліушкоФото: DW/Y.Teyze

Призначивши дублерів, депутати і новий прем'єр перекреслили сенс віце-прем'єра як такий, додає Коліушко. "Коли йдеться про реформи, що об'єднують кілька міністерств, необхідна людина, яка керуватиме процесом і скерує групу міністрів на досягнення цілей державної політики, - пояснює експерт. - Подібна ситуація може бути, наприклад, з віце-прем'єром з реформи державного управління. Він керує тільки нею протягом двох-трьох років, а потім все, посада ліквідується".

Цим критеріям, вважає Коліушко, відповідає хіба тільки віце-прем'єр з євроінтеграції. Із цим погоджується й експертка з державного управління, голова правління "Колегіуму Анни Ярославни" Віра Нанівська. На її думку, той розподіл віце-прем'єрів, який досі представлений в українському уряді, залишився у спадок від радянського минулого, тому в нинішніх умовах не може бути ефективним. "Нічого не змінилося у плануванні реформ, кожного разу все завалюється, оскільки сталінська машина абсолютно не працює при демократичних навантаженнях", - пояснює експертка.

Політика окремо, держслужба окремо

Призначення нових заступників прем'єра збіглося із планами реформувати держслужбу в Україні. За законом "Про державну службу", який почне діяти з 1 травня, кількість чиновників має зменшитись на 10 відсотків - із нинішніх 250 тисяч. Одночасно їм мають підвищити посадові оклади. Однак головне, що має забезпечити цей закон і відповідні постанови до нього, - відокремлення політики від державної служби.

Так, Кабміном призначатимуться держсекретарі за поданням відповідних міністрів на п'ять років. І саме вони відповідатимуть за реалізацію завдань, поставлених Верховною Радою і відповідними міністрами. З іншого боку, держсекретарі контролюватимуть роботу міністерств, призначатимуть та звільнятимуть держслужбовців. Впливу віце-прем'єрів на всі ці процеси не передбачено. Тож враховуючи, що в чинному кабінеті міністри і віце-прем'єри представляють різні політичні партії, без колізій, вочевидь, не обійдеться, переконані експерти.

Гроші вирішують усе?

Водночас експерти не поділяють побоювань громадськості того, що розширення штату Кабміну коштуватиме бюджету значних сум. Мовляв, гроші на фінансування служб віце-прем'єрів просто перерозподілять з інших - непріоритетних - цілей.

Екс-міністр економрозвитку і торгівлі України Павло ШереметаФото: Sergei Supinsky/AFP/Getty Images

Навіть більше - підвищити чиновницькі зарплати до конкурентного з комерційним сектором рівня можна взагалі, не чіпаючи бюджету, говорить колишній міністр економіки Павло Шеремета. "Якщо йдеться про керівні посади - міністрів - в Україні достатньо мати конкурентний рівень мінус 10-20 відсотків. Це, грубо кажучи, 120 тисяч доларів у рік", - вважає експерт. Для цього, на його думку, необхідно у чотири-п'ять разів скоротити штат міністерств. "Тоді навіть економія вийде. А скорочення на 10 відсотків - це скорочення вакансій", - пояснює Шеремета.

Вивільнені гроші, вважає він, краще спрямувати на аутсорсинг - замовлення послуг, скажімо, в аналітичних центрів, як-от статистичних досліджень, економічних прогнозів. А кількість неефективних віце-прем'єрів, усе-таки, варто скоротити.

Із цим погоджуються й інші експерти. Максимум, який зараз необхідний Україні - два-три віце-прем'єри, які би курирували питання євроінтеграції, адміністративних та економічних реформ.

Особистий прем'єр-міністр Петра Порошенка (14.04.2016)

02:05

This browser does not support the video element.

Пропустити розділ Більше за темою
Пропустити розділ Топтема

Топтема

Пропустити розділ Більше публікацій DW

Більше публікацій DW