1. Перейти до змісту
  2. Перейти до головного меню
  3. Перейти до інших проєктів DW

Вічноживий КДБ

15 квітня 2009 р.

Серпень 1991-го. Кілька днів після провалу путчу. На площі Лубянка в Москві, біля КДБ, знімають з п'єдесталу і на крані вивозять статую Фелікса Дзержинського - народ радіє...

Штаб-квартира ФСБ (до 1991 року - КДБ).Фото: AP

Зміна вивісок: від КДБ до ФСБ

...Здавалося, що тепер, після демонтажу бронзової скульптури засновника знаменитої радянської ЧеКа, її правонаступниця КДБ втратить свій вплив. Однак, насправді таємні агенти, чий керівник Володимир Крючков був заарештований за співорганізацію путчу, сховалися лише на деякий час, каже московський історик Ірина Щербакова:

"У людей, які там працювали, був страх, що з ними зроблять, як зі "Штазі" в колишній НДР. Нова влада почала реформи - нові призначення і кадрові перестановки, з метою розколоти апарат спецслужби. На мій погляд, були добрі шанси провести цей розкол."

Народ наступає ногами на статую "залізного Фелікса".Фото: AP

Але здійснити ці наміри так і не вдалося. І сьогодні, 18 років по тому, "чекісти" знову всюдисущі: "Колишні співробітники КДБ скрізь: у виконавчих структурах, в уряді, в Кремлі. Скрізь",- каже історик Ірина Щербакова. Цікава деталь: на веб-сторінці ФСБ є список назв, за яким можна простежити історію реформування радянського органу держбезпеки в сучасній Росії. КДБ спочатку перейменували у АФБ, потім АФБ у МБ, МБ у ФСК, ФСК у ФСБ. У всіх цих абревіатурах головна літера "Б" - "безпека", решта неважлива.

Свій другий президентський термін Борис Єльцин вже не переймався реформами, а швидко втрачав популярність і не знав, що робити з глибокою кризою, в яку потрапила Росія. В якості рятівника з'явився випадково саме колишній спецслужбівець Володимир Путін. Ставши спадкоємцем Єльцина, Путін продовжив реформу екс-КДБ, тільки в зворотному напрямку, роблячи колишні каральні органи знову головною опорою держави.

Володимир Путін - ще шеф ФСБ, 1998 рік.Фото: picture-alliance/dpa

Півмільйонна невидима армія

На сьогодні поряд з ФСБ - внутрішньою розвідкою і службою безпеки - з її майже 100 тисячами співробітників, є ще Федеральне агентство урядового зв'язку, яке займається не лише цією галуззю, а й електронною розвідкою - в тому числі, за кордоном. Технічне оснащення 120-тисячної армії агентства не поступається Агентству національної безпеки Сполучених Штатів.

Ще понад 200 тисяч осіб налічують Прикордонна служба і держохорона, відповідальна за безпеку президента і уряду, а заодно і шпигування. Зовнішня військова розвідка ГРУ і цивільна, СВР, є скоріше маленькими спецслужбами. Загалом близько півмільйона осіб носять свою уніформу лише в кабінеті. Це не держава в державі - а це і є держава. За оцінками Ірини Щербакової, спецслужбівці становлять "понад 70 відсотків усієї номенклатури".

Згідно з аналізом соціолога Ольги Криштановської з Академії Наук РФ, яка вивчила понад тисячу біографій провідних російських політиків, 78 відсотків з них або мають відношення до спецслужб, або служили в армії.

"Час пробудіння" минув

У решті постсоціалістичних країн колишні співробітники спецслужб навряд чи змогли б обійняти державні посади, а у Росії без цієї сторінки в біографії тепер не обходиться практично жодне кадрове призначення.

І у 2007-му цілком не реабілітовані. Ірина Калина прийшла на Лубянку з портретом свого батька Ігнатія Калини - дипломата, який став жертвою репресій 1938 року.Фото: AP

На початку дев'яностих з'явилися сигнали відкритості - російські та іноземні історики хлинули до архівів спецслужб. Але "час пробудіння" тривав недовго, як зауважує Ірина Щербакова: Архіви стали більш-менш доступними з початку 90-х. За новим законом, жертви репресій отримали змогу продивлятися свої досьє. Щоправда, читати оперативні повідомлення, як це було з німецькою "Штазі", заборонялося. Але за останні десять років доступ до архівів значно ускладився".

Цей матеріал підготовлений у межах серії "Німецької хвилі", присвяченої спецслужбам колишнього соціалістичного табору, з нагоди 20-ї річниці падіння Берлінського муру.

Микита Жолквер / Захар Бутирський
Редактор: Роман Гончаренко

Пропустити розділ Більше за темою

Більше за темою

Більше публікацій
Пропустити розділ Топтема

Топтема

Пропустити розділ Більше публікацій DW

Більше публікацій DW