Найбільші сайти з піратським контентом - Ex.ua і Fs.to - поліція прикрила ще торік у листопаді. Відтоді обидва ресурси встигли кілька разів реінкарнуватися, щоразу повертаючись під новими доменами. Cпершу був Ex.fs, а нині, з квітня, і Fs.life.

У кіберполіції, завданням якої є протидія злочинності у віртуальному просторі, не впевнені, що за створенням нових сайтів стоять ті самі власники старих веб-ресурсів. "Можливо, просто хтось перекупив цей домен", - говорить Віталій Паньков, начальник відділу протидії піратству департаменту кіберполіції Нацполіції України.

Закрили сайт - відкрили новий

Втім, дизайн і зміст новостворених майданчиків один до одного схожі на старий. Тут навіть збереглися старі облікові записи користувачів. "По-перше, ми точно знаємо, що це ті самі люди, хоч вони офіційно і заявляють, що перепродали свої сайти іншим людям. По-друге, щойно ці сайти закривають, вони переходять працювати на інші платформи. Тобто, ефективності боротьби немає", - говорить голова Української антипіратської асоціації (УАПА) Володимир Ілінг.

 

На його думку, більший ефект був би, якби були прецеденти не лише закриття сайтів, а й притягнення до відповідальності власників великих сайтів нелегального контенту. "Тоді інші побачать, що за порушення авторських прав людина понесла покарання, і двічі подумають перед тим, як порушувати закон", - пояснює голова УАПА.

Чия компетенція

У кіберполіції звітують про понад сто закритих піратських сайтів за останні два роки. Доведених до суду справ, зізнаються, набагато менше, скільки саме - не змогли уточнити. За словами Віталія Панькова, часто власники таких ресурсів перебувають в інших країнах, як і вся база даних, тому дістатися до них важко. Щоправда, зі слів начальника департаменту, притягнути до відповідальності співробітників офісу, де розміщені сервери сайтів, також не завжди можливо. "А може ці люди не знають, з чим вони працюють? Це може бути просто технічний персонал, не обізнаний у деталях", - каже Паньков.

Нема чого розраховувати лише на кіберполіцію, боротьба з піратством не є наразі їх пріоритетом, - говорять в УАПА. На їхню думку, було би добре, якби з піратством боролися держструктури, зокрема, Держдепартамент інтелектуальної власності. Саме вони, на думку експерта з УАПА, мали би через інтернет-провайдерів взаємодіяти з порушниками. Та в департаменті DW відповіли, що не займаються сайтами з піратським контентом, мовляв, це компетенція лише кіберполіції. "Ми боремося з незаконним збутом дисків з піратським аудіо і відео", - повідомили у департаменті інтелектуальної власності.

Не поліція, а музичні компанії

Утім, міжнародний досвід вказує на те, що роль держави у боротьбі з піратством зводиться передовсім до ухвалення відповідних законів. Основна ініціатива у протидії нелегальному скачуванню фільмів і музики - у руках правовласників. Зокрема, у Німеччині музичні компанії щороку надсилають до ста тисяч листів громадянам, яких через ІР-адресу ловлять на скачуванні або пропозиції піратського контенту.

Через суд компанії домагаються у провайдерів видачі адрес користувачів. У листах-попередженнях морушникам пропонується сплатити штраф на суму від 300 до 1500 євро, щоби уникнути судового позову. Чимало користувачів на це йдуть, скільки сума позову може сягати сотень тисяч євро. Агресивні юридичні дії музичних компаній змушують німців бути обережними в мережі.

Скачуй скільки заманеться

В Україні, натомість, жодної відповідальності для звичайних користувачів нема, скільки б вони не скачували і не роздавали піратського контенту. Такого покарання не передбачено законом. "Ми ж не можемо стверджувати, чи знала людина, чи була вона свідома, що скачує піратське відео, тому не можемо притягнути її до відповідальності", - говорить Віталій Паньков, начальник відділу протидії піратству кіберполіції. 

Володимир Ілінг з УАПА визнає, що суспільство в Україні не має достатнього рівня добробуту і тому не готове до таких же штрафів, як на Заході. Тому все, що залишається кіберполіції, - це бігати за крупними піратами від сайту до сайту і закривати їх один за одним.

Разом з тим, проблему можна певним чином вирішити і пропагуючи легальний контент в інтернеті. В Україні представлені деякі онлайн-кінотеатри, зокрема, Megogo, Oll.Tv, Netflix (останній без перекладу з англійської мови), однак поки їх обмаль. Передплата на них в середьому коштує від 60 до 300 гривень на місяць. А от придбання нового фільму на цих ресурсах обійдеться у 200-300 гривень за одну стрічку.  

Новий закон проти піратства

Поліпшити ситуацію може новий закон "Про державну підтримку кінематографії в Україні", ухвалений парламентом в березні цього року. Очікується, що президент невдовзі підпише цей документ, оскільки депутати після доопрацювання врахували пропозиції голови держави. Закон, серед іншого, дає деякі нові інструменти протидії піратству в мережі. Зокрема, власники авторських прав зможуть швидко домагатися у провайдера блокування нелегального відеоконтенту, якщо протягом 24 годин з часу отримання повідомлення про розміщення піратського відео власник ресурсу не видалить його. Разом з тим, документ визначає відповідальність за відмову блокувати нелегальний контент. Це штарф, який у розмірі від 500 до 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає від 400-800 тисяч гривень. 

Тим часом цього року Міжнародний альянс інтелектуальної власності (IIPA) вчергове включив Україну в Priority Watch List 2017 - це список країн, де найбільше порушуються права інтелектуальної власності у світі. Поряд з Україною, у списку серед головних порушників ще сім країн: Китай, Чилі, Індія, Мексика, Росія, Тайвань та В'єтнам.