Офіційне відкриття найбільшого у світі міжнародного фестивалю льоду і снігу в китайському Харбіні супроводжувалося феєрверком. У цьому місті в Маньчжурії на північному сході Китаю температура взимку опускається до -25 градусів за Цельсієм і нижче. Ідеальні умови для зимового свята, яке - у залежності від погоди - триває до кінця лютого.

Під час фестивалю заходи відбуваються по всьому місту. Найбільш вражаючі скульптури можна побачити на двох центральних виставкових майданчиках, вхід на які платний. Зате один із майданчиків відкритий і вночі, а крижані будівлі підсвічуються різними кольорами. Цьогоріч у Харбіні відбувається уже 36-й фестиваль снігу та льоду.

Із криги можна відтворити практично все - палаци, мости, собори у натуральну величину і гігантські фігури. Висота деяких веж, зведених із крижаних блоків або цегли, перевищує 50 метрів. Багато споруд обладнані льодовими гірками - розвага не тільки для дітей.

Цей потяг навряд чи у когось може асоціюватися з рухом - гігантський і закляклий у кризі. Чого не скажеш про місто із понад 4,5-мільйонним населенням Харбін - важливий політичний, економічний, науковий та культурний центр Китаю, який також є воротами для торгівлі з Росією.

Ця снігова скульптура - основна атракція цьогорічного фестивалю. Митці з більш ніж десятка країн прибули до китайського міста, аби на місці створити свої скульптури, які не переживуть літа. На побудову цілого світу із криги та снігу пішло близько 170 тисяч кубічних метрів криги.

Аби надати форму блокам зі снігу та льоду, скульптори працюють зубилами, льодорубами та пилками. Без допомоги їм не обійтися - над експонатами виставки кілька тижнів трудилися більше 12 тисяч робітників.

Із криги виникають не лише будівлі й монументи - на конкурсі льодових скульптур присутні найрізноманітніші форми. Хто рубає, пиляє й вирізає по льоду наймайстерніше? На фото - індійський митець завершує створення своєї композиції.

А звідки береться сировина для крижаного мистецтва? Її постачають передусім селяни, які влітку вирощують кукурудзу і сою, а зимою видобувають 400-кілограмові крижані брили з місцевої річки Сунгарі. Транспортування здійснюють за допомогою конвеєра. За блок селяни отримують 2,5 юаня - 32 центи. За 12-годинний робочий дня вони заробляють в середньому 64 євро.

Однак лід у річці треба спершу вирізати. Селяни роблять це за допомогою маятникових пилок. Вони вирізають прямокутники на замерзлій поверхні Сунгарі, поки вона не починає нагадувати крижану плитку шоколаду. При цьому робітникам треба зважати на те, щоб не впасти у крижану воду.

Деякі ж відвідувачі фестивалю криги навпаки охоче стрибають у крижану воду, аби взяти участь у змаганні з плавання. Та і звичайне зимове купання у Сунгарі - невід'ємна складова свята снігу і льоду в Харбіні.

Можна подумати, що більшість плавців хочуть якомога швидше вибратися з води. Але є одне але: навіть попри те, що температура води близька до нуля за Цельсієм - температура повітря над нею значно, значно нижча.

Зимова казка в Харбіні виглядає дуже романтично. Тож не дивно, що багато пар воліють одружитися у крижаних декораціях. На фото - черга бажаючих долучитися до масового крижано-снігового весілля. Єдине, що нареченим без куртки не обійтися - покрасуватися у весільній сукні з оголеними плечима в цей час не наважується ніхто.

Січень цього року не пожалкував снігу, тож зимові фотографії з Німеччини вийшли незвично білі. В холодні січневі дні сонце в Німеччині стояло низько. Ось такий вигляд зверху мали тіні від дерев неподалік бранденбурзького Зіверсдорфа.

Початок 2017 року річка Ельба та столиця Саксонії зустріли спокоєм. Через кілька днів прямо посеред зими в цьому регіоні почалась небачена за останні роки повінь. Через буревій "Аксель" рівень Ельби піднявся на понад півтора метра вище норми.

Це білий ведмідь на ім'я Володимир з берлінського зоопарку Фрідріхсфельде. Вочевидь, він з нетерпінням очікував настання сніжної та холодної погоди. Володя народився у Московському зоопарку, а в 2013 році виїхав у німецьку столицю, де одразу ж став улюбленцем тамтешньої публіки.

На радість лижникам у січні в горах національного парку Гарца випала небачена кількість снігу. В селі Гоеґайс кучугури виросли до 30 сантиметрів. Для катання на лижах це трохи забагато, але добре, що сніг взагалі випав.

Палац Сан-Сусі в Потсдамі є однією з найпопулярніших пам'яток Німеччини, проте у холодні січневі дні туристів тут напрочуд мало. Та навіть взимку можна милуватися гармонійністю архітектури знаменитого палацу. Звісно, треба добре вдягнутися.

Такий краєвид з Рудними горами на горизонті відкривається з саксонської столиці Дрездена. По хребту гір проходить кордон між Німеччиною та Чехією.

Ось чим закінчилася спроба лисиці перебігти Дунай по тонкій кризі. Тварина потонула та замерзла. Згодом тіло нещасної лисиці вирубали з криги поблизу південно-німецького міста Фрідінґен в Баден-Вюртемберзі. А ця фотографія стала попередженням усім, хто покладається на оманливу надійність криги.

Інша лисиця з містечка Мерцгаузен вчинила розумніше. Вона залізла у будинок через відкрите вікно та вляглась відпочивати на канапі. Там її й виявили власники будинку. Як повідомляє агентство dpa, згодом лисиця сховалася під теплу батарею, де дочекалася приїзду поліції.

Франкфурт-на-Одері в землі Бранденбург. Такі крижини німці називають "крижаними млинцями" або "млинцевими крижинами".

Пам'ятник Карлу Великому в Франкфурті-на-Майні зимового холоду не боїться. Імператор височіє на тлі 88-метрової башти Main Plaza.

Веркірхе (від нім. sich wehren - оборонятися, захищатися; Kirche - церква) - так в Німеччині називають особливий тип стародавніх храмів, які будували укріпленими на кшталт фортець. Так робили, щоб в ті неспокійні часи у церквах можна було обронятися від нападів. Перша згадка про церкву на фотографії датується 1280 роком. Вона є окрасою саксонського міста Брандіс в районі Бойха.

Батьківщиною реггіанових райських птахів є Нова Гвінея. Вирощувати їх в неволі - справа непроста. Але німецькі орнітологи досягли успіху. Ось цей малюк з'явився га світ в пташиному парку "Вальсроде" ще наприкінці грудня. Через місяць його показали відвідувачам. Це перший випадок появи потомства цього виду в неволі не тільки в Німеччині, але й у Європі.

Цю вузькоколійку проклали в Рудних горах ще позаминулого століття для обслуговування тутешніх копалень. Тепер замість срібної руди вона перевозить туристів. Фіхтельберзька вузькоколійна залізниця, протяжність якої становить майже 18 кілометрів, сполучає коммуну Зематаль та курорт Обервізенталь - найбільш високогірне місто Німеччини.

Цю фотографію зробили 22 січня неподалік баварського міста Ґайсах. Уперше змагання відбулися 1928 року після суперечки кількох місцевих мешканців про те, хто з них найсміливіший. Для перегонів підходять тільки рогові дерев'яні сані без гальм і керма. А те, що 1,5-кілометровий спуск завершується природнім трампліном, тільки додає веселощів. Перемагає той екіпаж, який приземлиться найдалі.

Ця нутрія чатує на перехожих на березі річки Нідда у Франкфурті-на-Майні в надії отримати від них щось смачненьке. Німецькі товариства охорони живої природи закликають співгромадян не бути байдужими до тварин та птахів узимку, а надто як починаються морози.

За іронією, найкрасивішу башту середньовічного міського муру в Кведлінбурзі звели тільки у XIX столітті в епоху історизму. Центр цього міста в землі Саксонія-Анхальт занесено до списку світової спадщини ЮНЕСКО.

25 січня лужицькі серби, які мешкають у Саксонії та Бранденбурзі, знову зіграли так звані "пташині весілля". Цей стародавній звичай передує наближенню весни та символізує настання пори вити гнізда. Роль птахів виконують діти, які збираються у спеціальні святкові процесії. Першими завжди йдуть сорока та ворон - в весільній сукні та смокінгу з циліндром.

Цю фотографію агентство dpa зробило 26 січня. Попри небезпеку, мешканці та гості Шварцвальду все ж виходять на кригу. Рятувальники залишилися поза кадром на березі.

Таку картину могли спостерігати водії та пасажири на автобані A5 поблизу міста Лар у Шварцвальді. Раньше цей металевий слон прикрашав територію одного з німецьких автомобільних кінотеатрів. Зараз його перевели на іншу роботу до французького Авіньйона.

Панорама на стародавнє ганзейське місто Штральзунд з острова Рюґен одного з зимових вечорів. У січні окрім традиційно пронизливих вітрів з Балтійського моря місто пережило ще й буревій "Аксель".