Уряди Австрії, Угорщини, Румунії та Болгарії, як очікується, підпишуть в Анкарі домовленість з Туреччиною щодо будівництва "Набукко". У документі будуть прописані принципи транзиту газу, що буде подаватися, починаючи з 2014 року, через Туреччину до австрійського Баумґартена.

П’ять країн, крізь які проляже трубопровід, мають узяти на себе зобов’язання за жодних обставин не перешкоджати транзиту енергоносія. Цим Європа прагне убезпечити себе від повторення перебоїв у постачанні газу, що мали місце під час безпрецедентної суперечки між Росією та Україною.

Крім того, згідно з угодою, газогін "Набукко" дозволить транспортувати газ не лише зі Сходу на Захід, а й у зворотному напрямку. Цим Анкара прагне відкрити для себе можливість імпорту газу з Алжиру та Норвегії.

Анкара зробила крок назустріч "Набукко"

За день перед укладенням угоди щодо цього багатомільярдного проекту Європейського союзу, Туреччина висловила свою готовність до компромісу в суперечці довкола поставок, повідомляє dpa. Як сказано у заяві міністра енергетики Танера Їлдіза, процитованій турецькими мас-медіа, Анкара вже не наполягає на отриманні 15 відсотків газу, який проходитиме транзитом через її територію.

Туреччина розраховує отримувати щорічно до 450 мільйонів євро прибутку, обслуговуючи прокачування газу своєю територією. У свою чергу, Євросоюз завдяки новій газовій артерії сподівається зменшити залежність від поставок російського газу.

Недолік один - відсутність постачальника

Газопровід "Набукко", довжина якого буде становити 3300 кілометрів, є основним елементом так званого Південного коридору. Він має бути заповнений газом з Центральної Азії в обхід Росії з Україною. Фактично Європа має на меті зменшити залежність не лише від російського газу, але й від українського транзиту.

ЄС фінансуватиме цей проект обсягом 8 мільярдів євро у вигляді грантів та позик. Однак проблемою для Брюсселя наразі залишається пошук країни-постачальника, яка заповнить газом "Набукко", пропускна здатність якого, за оцінками, становитиме приблизно 31 мільярд кубометрів газу на рік.

Усі кандидати ненадійні

Критики запитують: навіщо починати багатомільярдний проект, коли немає договорів з країною-постачальником. Серед найбільш ймовірних кандидатів експерти називають Ірак, але уряд Курдської Автономії, який контролює північ країни, не підкоряється владі офіційного Багдада, з котрим вестимуть переговори європейці. До того ж, післявоєнна ситуація в Іраку навряд чи швидко повернеться у мирне русло.

Величезними родовищами володіє Іран, однак нині більше імпортує газ, ніж продає. Необхідні інвестиції для розробки нових родовищ відсутні. Називати Іран надійним постачальником також було б перебільшенням.

Росіяни конкурують "Південним потоком"

Туркменістан днями вказав на свій інтерес до "Набукко". Про це президент Гурбангули Бердимухаммедов, за повідомленням "Ріа Новості", сказав під час виступу у парламенті. Ще з двома потенційними постачальниками - Азербайджаном і Казахстаном - інтенсивні переговори проводить Росія.

З поставками каспійського газу до Європи Москва має і власні плани: так званий "Південний потік" має пролягти дном Чорного моря до Болгарії, з продовженням цієї гілки до Австрії, а друга гілка має пройти через Грецію до Італії.

ЗБ/AP/dpa

Редактор: Євген Тейзе