Уроженка польського Вольчина Ґертрут Рохе пройшла за час Другої світової одразу через п'ять концтаборів - Освенцім, Равенсбрюк, Рехлін, Оксенцолль та Гоензазель. Одного разу її життя було на волосині. Коли СС розпитувала дітей, що відбувається у будівлі, звідки йшов дим, усі, хто відповідав правду про спалення людей, зникали. Ґертрут врятувалася, сказавши, що там "печуть хліб".

Під час війни йому пощастило, каже Шпіллер - завдяки професії кравця він отримав завдання кроїти уніформу для нацистської Люфтваффе. Він пройшов через п'ять концтаборів, зокрема й Освенцім. Після цього послідували також три табори примусових робіт - Ґроссваловіц, Аннаберґ та Реґенсбурґ.

1942 року Марсель потрапив до дрогобицького гетто. Він - один із небагатьох євреїв, яким пощастило пережити Другу світову, жодного разу не побувавши у концтаборі. Йому вдалося протриматися до приходу Червоної армії на Західну Україну. Спочатку - завдяки підкупності охоронців гетто, потім - завдяки українській родині, яка сховала в себе хлопця.

Хоч нинішня киянка Анастасія Чернікова і погодилася взяти участь у проекті Тоскано, говорити про пережите під час Другої світової вона відмовилася, сказавши, що не може пригадати тодішні події.

Під час Варшавського повстання 1944 року Анджей Корчак-Бранецький був затриманий і відправлений до концтабору Дахау. Його відібрали для виконання примусових робіт, які він, зокрема, виконував для фірми Daimler Benz. Пройшовши через концабір Бухенвальд, Корчак був знову відправлений у Дахау, звідки був визволений 25 квітня 1945 року.

Після примусового заселення родини до табору Терезіенштадт, що на території сьогоднішньої Чехії, Сузан Черняк-Шпатц пройшла через концтабори Аушвітц-Біркенау та Равенсбрюк. Навесні 1945 року вона була звільнена вояками Червоної армії.

Корінний киянин Олександр Склянський - один із близько 60 українців, які взяли участь у проекті "Проти забуття". Від долі тих, хто загинув у Бабиному Яру 1941 року, його врятувала українська родина - Євгенія та Віктор Бобовики, яким він удячний до сьогодні.