В березні 2014 року Росія в порушення міжнародного права здійснила анексію Криму. З того часу їй знадобився майже рік, щоб провести перерозподіл власності. Як заявила самопроголошена влада Криму, з 1 березня 2015 року перелік "націоналізованих" об’єктів не може бути доповнено. Ще 27 лютого було прийнято одразу 13 рішень, якими було відчужено цілий ряд об’єктів власності.

Ключовий об´єкт - "Чорноморнафтогаз"

За рік, як зазначено у заяві МЗС, оприлюдненій у вівторок, 17 березня у Криму було незаконно націоналізовано 400 українських підприємств, захоплено 18 газових родовищ. Серед найбільших "націоналізованих" після анексії підприємств - "Чорноморнафтогаз". Як заявляв прем’єр-міністр Арсеній Яценюк, самопроголошеною вланою Криму конфісковано понад два мільярди кубометрів газу, який належав Україні.

У травні голова уряду оцінював відчужену власність у "сотні мільярдів доларів". Тоді Яценюк пообіцяв звернутися з цього приводу до Стокгольмського арбітражного суду. При цьому Генеральна прокуратура України лише в жовтні розпочала провадження за фактом заволодіння майном "Чорноморнафтогазу".

"Сума буде значно збільшена"

Голова експертної ради при міністерстві юстиції України Георгій Логвинський повідомив DW, що за попереднім висновком, збитки складають 1,2 трильйона гривень. "Ця сума буде значно збільшена", - зазначив він та додав, що це дані за понад чотирма тисячами підприємств, міжвідомча робоча група кабінету міністрів України продовжує аналізувати втрати. "Мова йде про вартість активів та втрати, пов’язані з надрами, з веденням бізнесу. Ми будемо відшкодовувати, в тому числі, і недоотримані прибутки", - уточнив Логвинський.

Голова експертної ради розповів, що Україна подала три позови до Європейського суду з прав людини, перший з них стосується права на власність. "Зараз іде стадія комунікації щодо звернення до Суду справедливості ООН", - додав Логвинський. Крім того, порушені кримінальні провадження, на підставі яких за рішенням українських судів "будуть притягатися наші зрадники, організатори злочину та співучасники, серед яких може бути і "Газпром". Як приклад виконання такого судового рішення, Георгій Логвинський навів можливість арешту газосховища російського монополіста в Латвії згідно з угодою взаємного визнання судових рішень між двома країнами.

На Росію - до українського суду

У середу, 11 березня 2015 року Арсеній Яценюк на засіданні уряду розповів, що "Україна звернулася з двома позовами до Європейського суду з прав людини щодо незаконної анексії Криму". Крім того МЗС завершило перший етап консультацій щодо позову проти РФ за порушення Міжнародної конвенції про боротьбу з фінансуванням тероризму, планується другий етап і подання позову до Міжнародного суду ООН. "Ми розглядаємо всі можливі міжнародно-правові заходи щодо притягнення Росії до відповідальності", - передає слова Яценюка офіційний сайт кабміну.

Голова українського уряду також запропонував ухвалити закон, який би дозволив "судити іноземні держави в українських судах, якщо такі іноземні держави вчинили незаконні дії по відношенню до українських громадян чи компаній". На думку Яценюка, це дозволить українським підприємствам захищати свою власність, "націоналізовану" на території Автономної республіки Крим.

Скепсис щодо ідеї Яценюка

Скептично до цієї ініціативи ставиться старший партнер юридичної фірми "Ілляшев та Партнери" Роман Марченко. "Загальний принцип міжнародного права полягає в тому, що держава має повний імунітет від подібних позовів. Якщо ми говоритимемо про рішення проти держави, то воно хоч і може бути винесеним, але воно буде абсолютно невиконуване", - пояснює юрист.

Роман Марченко зауважує, що така сама ініціатива, але по відношенню до іноземних компаній, має певні перспективи. "Якщо мова йде не про державу, а про компанії, то, наприклад, англійське або американське законодавство дозволяє подібні речі - судитися з іноземними компаніями на своїй території", - пояснює експерт. За його словами, це стосується і російських державних компаній.

Як відшкодовувати збитки?

Роман Марченко бачить кілька шляхів відшкодування збитків, завданих анексією. "Номер один: подавати в українські суди. Але це справа безперспективна, бо українське законодавство не визнає рішень "Державної ради Криму". Тобто, нема потреби визнавати їх недійсними в Україні, вони і так вважаються нікчемними", - пояснив юрист. Рішення ж про відшкодування збитків буде неможливо виконати на території Росії.

Другий шлях - це звернення до російських судів. "Російській владі буде дуже важко мотивувати законність таких рішень "Державної ради Криму", тому що сама конституція РФ не передбачає можливості подібної конфіскації", - зазначає Марченко. Якщо визнати такі рішення законними, то це відкриє шлях для подібних рішень місцевих органах влади в інших регіонах Росії, додає адвокат. За його словами, в разі програшу в російських судах, можна звертатися до Європейського суду з прав людини та вимагати конфіскації вже від Російської Федерації.

Оскільки Київ не визнає анексії Криму, то необхідно обирати правильні формулювання. "Якщо ми говоримо про позови державні, то, звичайно, ми не можемо вимагати вартості майна, бо це буде визнання анексії. Зараз Україна не може користуватися своїм майном у Криму, тому позов має формулюватися: компенсація за неможливість користування власним майном у певний період", - наголошує Роман Марченко. Крім того, він радить порушувати кримінальні провадження в Україні та всіх причетних подавати у розшук. "Щоб ці люди, як мінімум, не могли виїхати на територію цивілізованих країн і їздили тільки в РФ. Це перше, що треба було зробити", - підсумовує співрозмовник DW.