З-поміж усіх утікачів-високопосадовців часів Віктора Януковича в Білорусі опинився лише екс-міністр оборони Михайло Єжель. Більшість його колег виїхали до Росії, зокрема і один з наступників на міністерській посаді Павло Лебедєв. Проте були й інші шляхи: колишній міністр фінансів Юрій Колобов мешкає в Іспанії, а екс-міністр освіти Дмитро Табачник та екс-міністр енергетики Едуард Ставицький оселилися в Ізраїлі. На відміну від них, Єжель обрав Білорусь, де віднедавна навіть перебуває під захистом офіційного Мінська, який надав йому статус біженця.

Хто такий Михайло Єжель?

До 1993-го року уродженець Вінниччини Михайло Єжель дослужився до командувача дивізії російського Тихоокеанського флоту, після чого звільнився в запас та переїхав в Україну. Вже через три роки він очолив Військово-морський флот ЗСУ та став заступником міністра оборони України.

Перший гучний скандал навколо Єжеля спалахнув у 2003 році. Після візиту президента Леоніда Кучми в Крим його відправили у відставку "за станом здоров’я". Неофіційною причиною ЗМІ називали жалюгідний стан бази підводних човнів в Балаклаві та продаж кораблів за заниженими цінами комерційним структурам, зокрема й іноземним. Генеральна прокуратура порушила кримінальну справу за підозрою у перевищенні службових повноважень та недбалому ставленні до військової служби, проте обвинувачення так і не висунули.

Обвинувачення, які висунули

Міністром оборони Михайло Єжель став вже за президентства Віктора Януковича навесні 2010 року. Саме наступних двох років на цій посаді й стосуються обвинувачення Генеральної прокуратури України. У серпні 2014 року тодішній генпрокурор Віталій Ярема повідомив про порушення понад 50 справ проти Єжеля за активну участь у знищенні тилового забезпечення української армії та підриві обороноздатності ЗСУ. Зокрема, Єжелю закидали розпродаж військового майна на сотні мільйонів мільйонів гривень, зокрема списаного устаткування.

 Станом на 2018 рік ГПУ довела до завершення тільки два кримінальних провадження. У першому Михайлу Єжелю інкримінують незаконне списання двох важких стратегічних бомбардувальників ТУ-95МС, які міноборони планувало продати російським компаніям. Скасування угоди призвело до збитків державі в понад 24 мільйони гривень.

В другій справі йдеться про комунальні рахунки приватних компаній-підрядників міноборони, які постачали продукти для армії. Як виявилося, у 2011-2012 роках ці рахунки оплачувалися з державного бюджету, чим державі завдано збитків у майже 43 мільйони гривень. Ще у вересні 2016 року ГПУ завершила заочне досудове розслідування, проте через відсутність екс-чиновника суд ніяк не міг початися.

Чому Білорусь? 

Вибір Білорусі як місця прихистку став логічним продовженням кар’єри Михайла Єжеля. Незабаром після звільнення з посади міністра оборони у 2013 році Віктор Янукович призначає Єжеля послом у Білорусі, де той і зустрів події на Майдані та зміну влади в Україні. Новий президент Петро Порошенко відкликав Єжеля з Мінська тільки у 2015 році, коли розслідування кримінальних справ ставало дедалі гучнішим. Проте з Білорусі колишній посол так і не повернувся.

Спершу тамтешні ЗМІ повідомляли, що він лікується у Мінську, а згодом - що, можливо, мешкає у елітному селищі Дрозди неподалік білоруської столиці, де оселився і екс-президент Киргизстану Курманбек Бакієв. Головне управління військової контррозвідки України вважає, що станом на травень 2017 року Єжель отримав статус біженця і "за оперативними даними проживає з сім'єю в Мінську, де знімає квартиру".

Широкому загалу скупі подробиці життя міністра-утікача стали відомі з постанови Солом’янського районного суду Києва, який 5 липня дозволив судити Єжеля заочно. Офіційної версії білоруська влада не надає. Станом на 19 липня міністерство закордонних справ Білорусі не відповіло на інформаційний запит Deutsche Welle.

Сам Михайло Єжель у інтерв’ю українським ЗМІ неодноразово заявляв, що обвинувачення проти нього сфабриковані, а сам він не повертається в Україну через "загрозу життю та відсутністю гарантій безпеки його родині".