1. Перейти до змісту
  2. Перейти до головного меню
  3. Перейти до інших проєктів DW

Газ не пахне?

Роман Гончаренко19 лютого 2013 р.

Критика переслідування лідерів опозиції не заважає США та ЄС розвивати співпрацію з Україною в енергетиці. Продовжуючи вимагати звільнення Тимошенко, Захід водночас іде на зближення з Києвом.

EPA/VIKTOR SHEVCHENKO
Фото: picture-alliance/dpa

Віктор Янукович їде до Брюсселя. Оскільки екс-прем'єр Юлія Тимошенко та інші опозиціонери, як і раніше, за ґратами, на саміті 25 лютого президенту України доведеться знову слухати від керівництва Європейського Союзу звинувачення у "вибірковому правосудді". Тим не менше, у Брюсселі на Януковича чекає не лише критика. На це натякнув під час візиту до Києва 7 лютого комісар з питань розширення і політики сусідства ЄС Штефан Фюле. Він сказав, що Брюссель готовий продовжувати надавати Україні допомогу в модернізації газотранспортної системи. Пілотний проект за участі німецького Deutsche Bank та Ferrostaal вже реалізується.

Окрім транзиту російського газу до Європи, у відносинах України та Євросоюзу нещодавно виникла нова тема, яка викликає дедалі більший інтерес в обох сторін – сланцевий газ. Намагаючись знизити залежність від постачань газу з Росії, Україна розраховує на новий метод видобування газу на своїй території.

За допомогою Київ звернувся до провідних західних компаній. У січні 2013-го, за місяць до візиту до Брюсселя, президент Янукович був присутній на підписанні у швейцарському Давосі угоди про розподіл продукції з нідерландсько-британською корпорацією Royal Dutch Shell, яка збирається видобувати сланцевий газ на сході України. Тривають переговори про схожі угоди з Сhevron та Exxon Mobil. Очікується, що ці американські нафтогазові гіганти будуть розробляти сланцеві родовища на заході України та на шельфі Чорного моря.

Тимошенко окремо, газ - окремо

В Європі плани Києва не пройшли непоміченими. Виступаючи на Мюнхенській конференції з питань безпеки на початку лютого, комісар ЄС з енергетики Ґюнтер Еттінґер згадав Україну як країну, котра в майбутньому може стати експортером газу до ЄС. Слово "Україна" кілька разів лунало під час обговорення так званої "сланцевої революції" у Сполучених Штатах. Мова йде про новий метод видобування нафти й газу, який, на думку експертів, обіцяє змінити енергетичний розклад сил на світовому ринку.

Прізвище "Тимошенко" на конференції в Мюнхені не згадувалося. Принаймні, під час офіційних виступів. Чи означає це, що Захід готовий співпрацювати з Україною, незважаючи на те, что в цій країні один з лідерів опозиції сидить у в'язниці?

Голова комітету німецького Бундестагу з зовнішньої політики Рупрехт Поленц у бесіді з DW заявив, що не бачить "цього контексту". Поленц вважає, що можливі поставки українського газу в Європу – питання віддаленого майбутнього. Водночас німецький політик дав зрозуміти, що в Європі сподіваються на вирішення проблеми "вибіркового правосуддя".

Не згоден з тим, що Захід готовий "заплющити очі" на "справу Тимошенко" в ім'я співпраці з Україною в енергетиці, і Карлос Паскуаль, колишній посол США в Україні, а нині – представник Держдепартаменту з питань міжнародної енергетики. "Я вважаю, що США, Європа та міжнародна спільнота дуже чітко дали зрозуміти свою стурбованість порушеннями прав людини, ув'язненням Юлії Тимошенко до в'язниці та станом її здоров'я",- сказав Паскуаль DW. За його словами, ця позиція залишатиметься незмінною. "Водночас ми зацікавлені у розвитку конструктивних комерційних відносин з Україною, - заявив представник Держдепартаменту. – Ми хочемо, щоб Україна розвивалась як сильна незалежна держава, в якої є потенціал для інтеграції з Європою".

Захід іде на зближення, але

Опитані DW німецькі експерти також не пов'язують економіку з політикою. "Концерни Shell, Chevron та Exxon переслідують довгострокову комерційну стратегію, яка не має значення для внутрішньополітичного клімату в Україні",- вважає колишній експерт берлінського фонду "Наука і політика" Роланд Ґец. На його думку, ця стратегія "не пов'язана із зовнішньою політикою Заходу".

Видобуток сланцевого газу в УкраїніФото: DW/ Induchowa

У відносинах з Україною ЄС та США намагаються "балансувати між бажанням розвивати співпрацю і невдоволенням надто авторитарним політичним керівництвом",- каже він. На думку експерта, схожа ситуація - і у відносинах Заходу з Росією. В обох випадках, каже Ґец, Заходу залишається шлях "зближення через інтеграцію" (Annäherung durch Verflechtung – концепція зовнішньої політики ФРН щодо сусідів ЄС у Східній Європі, яку запропонували 2006 року соціал-демократи - Ред.). Ґец вважає, що Захід буде зближатися з Україною в галузі економіки й громадянського суспільства, "зберігаючи дистанцію у відносинах із політичним керівництвом".

Брюссель змінює батіг на пряник?

Ані США, ані ЄС не будуть проводити стосовно України "політику стримання", вважає Йонас Ґрец, експерт Центру з досліджень проблем безпеки в Цюріху (Center for Security Studies ETH Zürich). На його думку, це пов'язано з тим, що Захід "зацікавлений у тому, щоб Україна залишалась незалежною". Ґрец відзначає, що "західні фірми економічно співпрацюють і з Росією, хоча там політичні свободи обмежені набагато сильніше, ніж в Україні".

Оскільки політика "батога" у вигляді заморожування угоди про асоціацію ЄС з Україною не була успішною, Брюссель тепер активніше використовуватиме "пряник", вважає Ґрец. На думку експерта, у Брюсселі сподіваються, що, показавши "українському керівництву конкретні переваги співпраці, вдасться досягти політичних змін".

Пропустити розділ Більше за темою
Пропустити розділ Топтема

Топтема

Пропустити розділ Більше публікацій DW

Більше публікацій DW