1. Перейти до змісту
  2. Перейти до головного меню
  3. Перейти до інших проєктів DW

Гельська мова – спроба відродження після століть утиску

31 травня 2010 р.

Майже 2000 років тому кельти принесли гельську мову на Британські острови. У 1980-х роках цю мову знову почали активно підтримувати передусім у Шотландії – на Гебридських островах.

Гельська - мова кельтських народностейФото: Robert B. Fishman / DW

Курси гельської мови в «Льюїс Кестл Коледжі» у місті Сторновей на шотландському острові Льюїс: учні уважно слухають учителя, повторюють за ним й займаються перекладом. На цій старій кельтській мові у Шотландії говорять переважно на Гебридських островах. Викладання гельської мови не є чимось самим собою зрозумілим. Починаючи від 18-го століття держава намагалася насадити тут виключно англійську.

За спілкування гельською били

«Моя мати виросла на острові Льюїс, - розповідає Енні Мексвін. - Вчителі постійно давали їй прочуханів за те, що вона говорила на гельській». Не менш зневажливе ставлення до гельської мови було й тоді, коли школу відвідувала вже сама Енні. У 1960-х роках у старших класах перед дівчиною постало питання, яку мову вчити далі: «Мені запропонували французьку й латинь. Але я вибрала французьку й гельську, попри всі застереження шкільного директора».

Гельська свого часу широко використовувалася церквоюФото: Robert B. Fishman / DW

Ставлення до гельської мови почало відчутно змінюватися, коли в шотландців знову прокинулася їхня національна свідомість. Починаючи від 70-х - 80-х років минулого століття дедалі більше з них намагаються відстоювати свою рідну мову й сприяти її поширенню. Енні Мексвін не обмежилася вивченням гельської в школі. Вона поступила на філологічний факультет і тепер сама працює викладачем. Хоча початок був вкрай складним. «Моя мати якось розповіла про мої плани директору школи, й він був обурений. Він почав говорити, що з гельською я ніколи не знайду собі роботу»,- згадує Енні. Але директор помилився.

Повернення до активного використання

Англійці, які підкорили гірську Шотландію у 18 столітті, забороняли місцевим жителям спілкуватися на їхній рідній мові, не можна було носити національний одяг. Заборонялася навіть гра на волинці. Лише 1995-го року гельська мова знайшла офіційне визнання. Відтоді шотландський мовний закон гарантує використання гельської в офіційних установах, під час публічних слухань та на різних заходах. Всі документи перекладаються, й школи мають вести викладання на гельській.

Поступово гельська мова і в суспільстві почала повертатися до активного вжитку. Радіо й телебачення ведуть мовлення на рідній мові більшості населення. За статистикою, дві третини жителів Гебридських островів говорять саме гельською. Мова місцевих жителів лунає й під час народних гулянь. Чимало театрів пропонують вистави саме на гельській.

Гельська мова - частина культури, як і це камінняФото: Robert B. Fishman / DW

Вартим уваги є те, що тривалий час гельська була мовою церкви. Ірландські й шотландські монахи користувалися Біблією, перекладеною на цю мову. На гельській вони складали свої релігійні писання. Деякі науковці висловлюють тезу, що навіть американські госпел-пісні своїм корінням сягають шотландсько-гельських псалмів. Адже переважно шотландські мігранти й втікачі познайомили афроамериканців на півдні США з християнством.

Мова як економічний чинник

Боротьба шотландців за свою мову вартувала того: відтоді, як мовний закон зобов'язує радіо й телебачення вести мовлення на гельській, а офіційні документи теж мають бути перекладені на цю мову, на мовних курсах у «Льюїс Кестл Коледжі» та в школах у сільській місцевості ніколи порожньо не буває. На думку Енні Мексвін, гельська має й велике економічне значення: «Гельські школи потребують вчителів і фахівців для написання підручників. Спеціалісти потрібні на радіо й телебаченні. Попит значно більший, ніж пропозиція».

Енні й надалі боротиметься за гельську мову, за її передачу наступним поколінням. «Було б величезною втратою, якби ця мова зникла», - вважає жінка. Гельська – багата, романтична мова. На ній складено чимало віршів і пісень. Існує гельська література, археологічна інформація. Енні Мексвін зауважує: «Гельська – це частина нас, наша спадщина й історія».

Автор: Роберт Фішманн / Володимир Медяний
Редактор: Захар Бутирський

Пропустити розділ Топтема

Топтема

Пропустити розділ Більше публікацій DW

Більше публікацій DW