DW: Пане Вольтере, коли і за яких обставин Ви залишили Донецьк? Де зараз розміщується Генконсульство Німеччини в Донецьку?

Детлеф Вольтер: Ми залишили Донецьк ще в травні. Тоді, перебуваючи в Києві, вважали, що зможемо незабаром повернутися назад. Утім, коли почалися бойові дії, було прийнято рішення про "евакуацію" до Дніпропетровська. У Харкові в нас вже є почесне консульство, тому обрали Дніпропетровськ - також великий промисловий та науковий центр у Східній Україні. Після відкриття нашого консульства в Дніпропетровську у січні вже за місяць в місті відкрився і візовий центр Німеччини. Як і раніше, в нас великий консульський округ, який включає п’ять областей - Донецьку, Луганську, Запорізьку, Дніпропетровську та Харківську.

Під час ескалації бойових дій на Донбасі Польща та Чехія організовували виїзд своїх меншин з зони конфлікту. Чи зверталися українські німці по допомогу до Генконсульства?

Подібних звернень від етнічних німців щодо виїзду із зони бойових дій нам не надходило. Взагалі пріоритет нашої роботи - гуманітарна допомога всім мешканцям Донбасу та переселенцям. В цьому плані Німеччина відіграє роль найбільшого донора Східної України. Наразі найважливіша програма, яку ми реалізуємо - це будівництво мобільних містечок для переселенців. Цим проектом опікується Німецьке товариство міжнародного співробітництва (GIZ). Лише в одній Дніпропетровській області побудовано п’ять транзитних містечок, чотири з яких вже відкриті. Це комфортабельне тимчасове житло, в якому переселенці можуть знаходитися, поки не знайдуть постійне. Також ми активно співпрацюємо з міжнародною мережею благодійних організацій Caritas. Це допомога постраждалим від бойових дій і ліками, і одягом, і взуттям, і продуктовими наборами. Наразі спільно з Caritas планується підтримка переселенців у вигляді персональних грошових переказів на банківські картки.

Чи є можливість у Генконсульства надавати гуманітарну допомогу мешканцям на непідконтрольних уряду України територіях?

Поки це неможливо, але ми шукаємо шляхи для такої допомоги. Наразі ми всі разом працюємо над тим, щоб допомога з Німеччини також надходила і в Донецьк, і в Луганськ. Головне, щоб якомога скоріше вирішилося питання безпеки для гуманітарних вантажів. Ми також контактуємо з Міжнародним комітетом Червоного Хреста, який має своє представництво в Донецьку та Луганську. Окрім того, ми активно співпрацюємо з Управлінням верховного комісара ООН у справах біженців (УВКБ ООН), яке має своє представництво у Східній Україні. Я можу додати, що нещодавно міністр закордонних справ Німеччини Франк-Вальтер Штайнмаєр мав зустріч в Берліні з усіма німецькими організаціями, які займаються гуманітарною допомогою Східній Україні. На цій зустрічі він заявив, що додатково 10 мільйонів євро тільки від МЗС Німеччини буде виділено для допомоги Східній Україні.

Очевидно, що крім гуманітарної допомоги, Ви опікуєтеся й іншими проектами у своєму консульському окрузі. А яка доля тих проектів, що реалізовувалися в Донецьку до початку конфлікту?

По Донецьку всі спільні проекти - і в економіці, і в екології, і в культурній сфері - заморожені. Така руйнація співробітництва - це дійсно величезна трагедія. Навіть проведення фестивалю "Тижні Німеччини в Україні", який ми плануємо восени, неможливе в Донецьку. Але ми продовжуємо проекти в інших промислових містах Донбасу, що контролюються українською владою. Зокрема, йдеться про екологічний проект в Маріуполі "Чисте повітря", в якому ми брали участь разом з мерією, керівництвом металургійних комбінатів міста та експертами з Німеччини. Наукові дослідження в рамках цього проекту вже на фінальній стадії. Так само ми продовжуємо наші проекти з енергоефективності та відновлювальної енергетики. Цьому будуть присвячені дві конференції в Дніпропетровську та Харкові восени за участі також промислових кіл Донбасу.

За яких умов можливо повернення Генконсульства в Донецьк?

Для цього, на мій погляд, є три умови. Безпека, легітимні вибори за українським законодавством та згода українського Міністерства закордонних справ. Особисто я сумую за Донецьком, про який зберігаю багато позитивних вражень. У мене там було багато дружніх контактів. І, звичайно, своїх улюблених місць – це бульвар ім. Пушкіна та парк біля футбольного стадіону "Донбас Арена". Я зберігаю найкращі спогади про Донецьк та й самих донеччан, які на мою думку,мають право відчувати себе мешканцями спільного європейського дому.