ЄС просять внести ПВК "Вагнер" у список спонсорів тероризму
Катерина Вєнкіна | Марія Думанська
27 червня 2020 р.
Лівійський міністр звинуватив членів ПВК "Вагнер" у злочинах проти людяності. Алі Башага назвав "небезпечним прецедентом" взяття ними під контроль найбільшого родовища країни "Еш-Шарара".
"Лівійська національна армія" генерала Хафтара, на чиєму боці воюють і найманці ПВК "Вагнер" (архівне фото)Фото: Reuters/Esam Omran Al-Fetori
Реклама
Міністр внутрішніх справ міжнародно визнаного уряду національної єдності Лівії Фетхі Башага закликав ЄС включити російську приватну військову компанію (ПВК) "Вагнер" у список організацій-спонсорів тероризму "за вчинення злочинів проти людяності". Про це в суботу, 27 червня, повідомило турецьке агентство новин Anadolu.
За словами міністра, присутність іноземних найманців на нафтових родовищах країни загрожує національній безпеці Лівії.
Башага опублікував запис у соцмережі Twitter, у якому він назвав "небезпечним прецедентом" взяття під контроль найбільшого родовища країни "Еш-Шарара" найманцями ПВК "Вагнер" і збройними загонами "Джанджавід" ("Джини на конях"), сформованими суданськими кочівниками-арабами. Міністр додав, що через це "завдано збитків інтересам американських і європейських нафтових компаній".
Про присутність на родовищі російських і іноземних найманців повідомила 26 червня лівійська "Національна нафтова корпорація" (NOC). Глава NOC Мустафа Саналла заявив, що "повністю відкидає спроби іноземних держав перешкодити поновленню видобутку нафти", оскільки "лівійська нафта належить народу Лівії". Керівник компанії наголосив, що багато країн отримують вигоду від відсутності лівійської нафти на світових ринках, а деякі з них "цинічно висловлюють публічне співчуття у зв'язку з тим, що Лівія не в змозі добувати нафту, але в той же час за лаштунками підтримують сили, що блокують процес".
Нафтовидобуток на найбільшому в країні родовищі "Еш-Шарара" відновили 7 червня після піврічної перерви. До зупинки в день там видобували приблизно 300 тисяч барелів нафти. Це становить близько третини від усіх обсягів виробництва в країні.
У січні 2020 року, напередодні міжнародних переговорів в Берліні щодо нормалізації ситуації в Лівії, "Лівійська національна армія" (ЛНА) на чолі з генералом Халіфою Хафтаром почала блокувати об'єкти нафтової промисловості в країні - морські експортні термінали, родовища і нафтопроводи на сході і південному сході Лівії. У результаті була паралізована робота нафтової інфраструктури Лівії по всьому виробничому ланцюжку - від видобутку сировини до його реалізації.
Очікується, що повернення до повної потужності видобутку нафти на родовищі займе 90 днів через пошкодження внаслідок тривалої зупинки. Оператором проєкту "Еш-Шарара" є спільне підприємство NOC з французькою компанією Total, іспанською Repsol, австрійською OMV і норвезькою Equinor.
Росію неодноразово звинувачували в тому, що російські найманці з ПВК "Вагнер" беруть участь у громадянській війні в Лівії на боці "Лівійської національної армії" генерала Халіфи Хафтара.
Лівія: громадянська війна і геополітичний конфлікт
Ситуація в Лівії вкрай заплутана. Хто за що воює і від яких країн отримує підтримку? Галерея DW розповідає про основні сторони конфлікту, їхні інтереси та цілі.
У північноафриканській Лівії практично ціле десятиліття точиться громадянська війна. У неї залучені найрізноманітніші сили: бойовики-націоналісти, ісламісти, туареги-кочівники, місцеві племена, іноземні найманці. Ще більш заплутаною ситуація стає через те, що два головні протиборчі угруповання отримують підтримку різних країн. Це робить конфлікт міжнародним і геополітичним.
Фото: Getty Images/AFP/A. Doma
Усе почалося з повалення Каддафі
Збройна боротьба за владу в Лівії не припиняється з часу повалення Муаммара Каддафі в 2011 році в ході повстання, що спалахнуло в рамках "арабської весни", підтриманого міжнародною військовою операцією. На цьому знімку кривавий диктатор, що правив чотири десятиліття, розриває Статут ООН під час свого скандально відомого виступу в 2009 році на Генасамблеї цієї організації.
Фото: imago/UPI Photo
Нафта і газ у пустелі та морі
Одна з головних причин громадянської війни - багаті запаси нафти і газу. Концесії на їх видобуток на суші і в морі отримували різні іноземні компанії, в тому числі німецька Wintershall (на фото - один з її об'єктів) і російський концерн "Газпром", у них з 2008 року є спільне підприємство в Лівії. Зараз галузь в занепаді. Не працює, наприклад, підводний газопровід Greenstream в Італію.
Фото: picture-alliance/dpa
Ключова фігура: Халіфа Хафтар
Інша причина громадянської війни - боротьба між прихильниками ісламського шляху і їхніми противниками, яка породила двовладдя, що панує в країні з 2014 року. Ісламісти закріпилися в столиці Тріполі на заході країни, на сході їм протистоїть так званий парламент в Тобруке. Від його імені править 76-річний воєначальник Халіфа Хафтар, командувач самопроголошеної "Лівійської національної армії".
Фото: AFP/A. Doma
Вони контролюючть майже всю країну
У бойовиків "Лівійської національної армії" є підстави фотографуватися в позі переможців. Війська Хафтара завоювали переважну частину території країни, крім пустельного півдня, який контролюють місцеві племена, і декількох районів на заході навколо Тріполі. Однак захопити офіційну столицю країни, незважаючи на неодноразові спроби штурму з квітня 2019 року, їм поки що не вдалося.
Фото: Reuters/E. O. Al-Fetori
Союзник Росії та агент ЦРУ
На боці Хафтара воюють російські найманці з ПВК "Вагнер". Самопроголошений маршал, який зробив військову кар'єру при Каддафі, але потім брав участь у його поваленні, навчався в СРСР в Академії імені Фрунзе і зараз користується підтримкою Росії (на фото: Москва, листопад 2016). На нього зробили також ставку Єгипет і Франція. У нього, за даними ЗМІ, є громадянство США, де він співпрацював з ЦРУ.
Фото: picture-alliance/dpa/M. Shipenkov
Сараджа підтримують ООН та Туруччина
Офіційним лідером Лівії, визнаним міжнародною спільнотою в особі ООН, є глава Уряду національної згоди, який розміщується в Тріполі, Фаїз Сарадж. Його активно підтримують, наприклад, Італія і Туреччина. Президент останньої Реджеп Тайїп Ердоган уклав з Лівією договір, в якому істотно змінив на користь своєї країни (і на шкоду Греції) кордон в Середземному морі.
Фото: DHA
Оборона Тріполі з допомогою Туреччини
У січні 2020 року Анкара перекинула в Тріполі турецьких військових для зміцнення оборони лівійської столиці, оскільки загони, що борються на стороні уряду національної згоди (фото), сильно ослаблені торішніми боями з військами Хафтара. В результаті різко зросла небезпека прямих зіткнень між кадровими турецькими військовими і російськими найманцями-вагнеровцями.
Фото: Imago Images/Xinhua
Розгром місцевого ІДІЛ
Ще однією стороною міжусобиці в Лівії стали ісламісти-екстремісти з ІДІЛ. Скориставшись двовладдям, прихильники "Ісламської держави" захопили на початку 2015 року портове і університетське місто Сирт. Однак восени 2016 року вони були розгромлені військами, вірними ісламістській владі в Тріполі (фото), і пішли в підпілля. Місто, яке переходило з рук в руки, сильно постраждало.
Фото: picture-alliance/AP Photo/M. Brabo
Саміт у Берліні: пошук рішення
19 січня 2020 року в Берлін на міжнародну конференцію з Лівії приїхали лідери понад десяти країн і керівники міжнародних організацій, включаючи ООН. На знімку: президент РФ Володимир Путін, канцлер ФРН Анґела Меркель і президент Єгипту Абдель Фаттах Ас-Сісі. Серед підсумків саміту - зобов'язання його учасників більше не постачати сторонам конфлікту зброю і механізм контролю за припиненням вогню.
Фото: picture-alliance/dpa/A. Nikolsky
Євросоюз стурбований потоком біженців
У ЄС немає єдиної позиції щодо Лівії, цілі окремих країн дуже різняться. Однак усі члени ЄС зацікавлені в тому, щоб Лівія перестала бути плацдармом для відправлення до Європи нелегальних мігрантів, багато з яких гинуть в Середземному морі. Цю міграційну й гуманітарну проблему без припинення війни в Лівії і відновлення її державності не вирішити.
