Міністр закордонних справ Литви, яка нині головує в ЄС, Лінас Лінкявічюс бере участь у Форумі громадянського суспільства Східного партнерства, який відбувається в п'ятницю, 4 жовтня, в Кишиневі. Литва, поряд із Польщею і Швецією, відіграє провідну роль у розвитку цієї ініціативи Європейського Союзу. Саме у Вільнюсі наприкінці листопада відбудеться саміт Східного партнерства, на якому може бути підписано угоду про асоціацію між Україною і Європейським Союзом. А угоди з Молдовою і Грузією, як очікується, буде поки лише парафовано. Кореспондент DW поспілкувався в Кишиневі з головою зовнішньополітичного відомства Литви.

Deutsche Welle: Пане міністре, на саміті у Вільнюсі на порядку денному будуть одразу три угоди про асоціацію. Цей саміт може увійти в історію?

Лінас Лінкявічюс: Я би не говорив про історичність. Ми просто робимо те, що маємо робити. Я сподіваюся, що ми зможемо підписати угоду з Україною, хоча ще є невиконані зобов´язання. Часу залишилося мало, але це все ще можливо. З Молдовою і Грузією ми на саміті парафуємо угоди про асоціацію. Ми сподіваємося, що їх буде підписано наступного року - ще до завершення цієї каденції Єврокомісії (термін повноважень нинішнього складу Єврокомісії спливає наступної осені - Ред.). Треба віддати належне уряду Молдови за те, що вони роблять. Вони не гаять час, попри те, що в них була урядова криза. Ми сподіваємося, що після підписання угод про асоціацію ми зможемо негайно перейти до їх виконання, не чекаючи ратифікації. Бо ратифікація всіма країнами ЄС - це довгий процес. (...) Ми розраховуємо на те, що тимчасове застосування поширюватиметься на 90 відсотків положень про вільну торгівлю і десь на 70 відсотків положень політичної частини угоди. Це забезпечить незворотність процесу європейської інтеграції.

- "Підписати угоду все ще можливо" - це звучить не дуже оптимістично. Часу до саміту дедалі менше. Що ще конкретно треба зробити?

- Українці дуже добре знають, що треба зробити. Це реформа виборчого законодавства, це реформа правоохоронної системи - насамперед необхідно зробити більш незалежною генеральну прокуратуру. А також, звісно, питання вибіркового правосуддя, власне, питання колишньої прем´єр-міністерки. У Євросоюзі, особливо у низці європейських столиць, питання Тимошенко вважають "лакмусовим папірцем", символом верховенства права. Найкращим виходом із ситуації було би звільнити Тимошенко з ув´язнення, дати їй можливість лікуватися. Ми перебуваємо в постійному контакті з цього приводу. Гадаю, це можливо.

- Поки ніщо не вказує на вирішення "питання Тимошенко". Скільки часу залишається на це? Чи буде на черговій зустрічі міністрів закордонних справ ЄС за три тижні ухвалене остаточне рішення: підписувати у Вільнюсі угоду про асоціацію чи ні?

- Це рішення може бути ухвалено і пізніше, у листопаді.

- Навіть якщо угоду таки буде підписано, як можна бути впевненим, що в українського керівництва буде політична воля втілювати демократичні реформи після підписання? Події останніх років не дають підстав для оптимізму...

- На все свій час. Треба почати, а результат буде. Можливо, не завтра, а пізніше. Ми лише на самому початку шляху. (...) А яка альтернатива? Зупинити цей шлях? Це не вирішення проблеми. Ми лише втратимо час. Можливо, втратимо його назавжди. Треба скористатися моментом. Маємо, якщо висловлюватися образно, поставити потяг на рейки, обрати напрямок, в якому рухатиметься цей потяг. Саме це ми плануємо зробити на саміті у Вільнюсі. Ми готуємо спільну декларацію голів держав, яку планується ухвалити на саміті. Це і буде наше бачення того, як розвиватимуться наші відносини після 2013 року. Шлях реформ має стати незворотним.

- Із наближенням можливого підписання угод про асоціацію та зону вільної торгівлі з Європейським Союзом у країн Східного партнерства знову ускладнилися відносини з Росією. Ви бачите серйозну загрозу для цих відносин?

- Ті, хто говорять, що зближуючись з країнами ЄС наші партнери розривають відносини з Росією, чинять безвідповідально. Це абсолютно безпідставно. Ми кажемо: це - свідомий вибір щодо наближення до стандартів ЄС. Цей вибір зроблено і його треба поважати. Наше завдання – підтримувати наших партнерів у цьому виборі. При цьому ніщо не заважає підтримувати на високому рівні відносини з усіма іншими партнерами.

- Тим часом проблеми з Росією виникли і в самої Литви. Через посилені перевірки з боку російських прикордонників литовські водії вантажівок і легкових автомобілів у вересні мусили стояти у довжелезних чергах на кордоні. Ви пов´язуєте це із активною роллю, яку Литва відіграє у Східному партнерстві ЄС?

- Я не можу спростувати таке припущення. Ми можемо лише здогадуватися. Можу запевнити, що напруження виникло не з нашої ініціативи. Ми не плануємо жодних подібних заходів у відповідь на те, що було заподіяно нашим водіям. Ми сподіваємося повернутися до нормального діалогу. Ми не бачимо жодних причин для таких дій і нам, до речі, навіть не пояснюють, чому це робиться.

- Як Ви плануєте підтримувати країни Східного партнерства, які зазнають тиску з боку Росії через свій європейський вибір?

- Ми маємо триматися разом, маємо впевнено йти вперед нашим шляхом. Ми не будемо відплачувати тією самою монетою, бо це не є цивілізовані методи. Тримати автомобілі на кордоні по двадцять годин - це не спосіб, в який має відбуватися спілкування один з одним. Європейські країни так не роблять. Ми будемо терплячими, як би хто не нервував. У нас є право на цивілізований діалог і ми будемо користуватись цим правом без конфронтації з нашого боку.

- Ми говоримо про проблеми на кордоні з Росією, а що буде на кордонах ЄС і країн Східного партнерства? Коли буде нарешті прибрано візові бар´єри?

- Гарним прикладом іншим може слугувати Молдова. Вони можуть досягнути дуже гарних результатів - якщо не до саміту у Вільнюсі, то принаймні до кінця року. Я сподіваюся, якщо вони все і надалі робитимуть правильно, вони зможуть отримати безвізовий режим.

- Коли це станеться?

- Це не станеться негайно. Якщо рішення буде ухвалено, реалізувати його вдасться наступного року. Уряд Молдови - на правильному шляху. Вони пройшли практично всі фази плану дій з візової лібералізації. Вони випереджають у цьому питанні всі інші країни Східного партнерства.