У вівторок, 20 травня виконувач обов'язків міністра закордонних справ України Андрій Дещиця перебував з візитом у Берліні. Вранці він зустрічався з німецькими парламентаріями, вів переговори зі своїм колегою Франком-Вальтером Штайнмаєром. У другій половині дня Дещиця виступив із доповіддю в Німецькому товаристві зовнішньої політики, а відтак відповів на запитання парламентського кореспондента DW Микити Жолквера.

DW: Пане міністре, яке значення Ви надаєте засіданням круглого столу, які почалися в Україні, та як оцінюєте у зв´язку з цим роль німецького дипломата Вольфґанґа Ішинґера?

Андрій Дещиця: Круглі столи, які відбуваються в Україні, - це процес обговорення тих актуальних питань, які перебувають на актуальному порядку денному. Це, зокрема, питання конституційної реформи, проблеми місцевого самоврядування, економічні перетворення, реформа боротьби з корупцією. Ми вважаємо, що такі круглі столи повинні відбутися в усіх регіонах України - і на Сході, як ми це вже зробили, і на Заході. Такий формат необхідний для того, щоб люди могли висловитися, озвучити свої погляди і пропозиції щодо того, як покращити законодавство в цих сферах. Посол Ішинґер, який бере участь у підготовці таких круглих столів, своїм досвідом, знаннями дуже допомагає нам під час обговорення таких питань.

Як можна з Вашої точки зору порівняно швидко розрядити ситуацію у східних регіонах України, і чи багато тут залежить від місцевих олігархів, зокрема, від Ріната Ахметова?

Я думаю, що ситуацію у Східній Україні можна доволі швидко врегулювати, якщо не буде підтримки цих екстремістських груп із боку Росії. Серед українського населення підтримки цих груп практично немає. І якщо не буде такої підтримки ззовні, зокрема фінансової, технічної, допомоги в передачі зброї, то такі групи довго не проіснують. А те, що пан Ахметов висловився на користь акцій протии сепаратистських груп, звісно, позитивний сигнал.

Яким ви бачите шлях нормалізації відносин із Росією?

Я думаю, що в довгостроковій перспективі нам усе-таки треба виходити на двосторонні контакти. Нині, на жаль, прямий діалог не виходить. Нам доводиться працювати через посередників - через партнерів у рамках женевського формату чи через посередників у Європейському Союзі.

Як ви думаєте, президентські вибори 25 травня в Україні та їх результати можуть допомогти налагодити діалог Києва з Москвою? Чи може новообраний президент стати для Росії зручнішим партнером для переговорів?

Я думаю, що ці вибори - дуже хороший шанс для того, щоб поновити наші відносини з Росією. Якщо Росія визнає вибори та їхні результати, причому незалежно від того, кого оберуть президентом, може з'явитися реальна перспектива почати переговори з новим українським президентом і урядом країни. Росія протягом уже декількох місяців стверджує, що вона не може розвивати відносини з Україною, тому що уряд країни, мовляв, нелегітимний. Але якщо президент і уряд будуть обрані під час демократичних виборів, то тоді чому не визнати їх і не розвивати з ними відносини?

Ризикніть зазирнути в майбутнє. Якими Ви бачите відносини України з Європейським Союзом? Чи стане ваша країна його повноправним членом в осяжній перспективі?

Так. Я думаю, що, напевно, не поки я на цій посаді, але протягом мого життя я побачу Україну членом Європейського Союзу. Ми провадимо дуже інтенсивний діалог із Євросоюзом. Останні кілька місяців показали, що в нас є взаєморозуміння із дуже багатьох питань. Але найголовніше полягає в тому, що український уряд, парламент, українське суспільство хочуть вступу до Європейського Союзу. Такий вибір підтримують понад 60 відсотків населення України. І я думаю, якщо спільними зусиллями ми будемо продовжувати рухатися цим шляхом, то в осяжному майбутньому зможемо розраховувати на членство в ЄС. Звісно, це теж залежатиме від того, як Європейський Союз дивитиметься на Україну. Сподіваюся, що дивитиметься позитивно.