Гість "Нємцова.Інтерв'ю" - глава правління української національної акціонерної нафтогазової компанії "Нафтогаз України" Андрій Коболєв. Напередодні свого візиту до Берліна Коболєв дав ексклюзивне інтерв'ю Жанні Нємцовій. 10 квітня в столиці ФРН відбувається зустріч президента України Петра Порошенка і канцлерки Німеччини Анґели Меркель.Серед тем, які обговорюються, - будівництво газопроводу "Північний потік-2".

Жанна Нємцова: Глава "Газпрому" Олексій Міллер заявив, що в наступному році транзит російського газу через Україну може знизитися у 10 разів. Це пов'язано з введенням в експлуатацію газопроводів "Турецький потік" і "Північний потік-2". Як ви це прокоментуєте?

Андрій Коболєв: У заяві немає нічого нового. Три-чотири роки тому заступник пана Міллера пан Медведєв (Олександр Медведєв. - Ред.) Сказав щось на кшталт "швидше сонце та місяць поміняються місцями, ніж ми продовжимо транзит газу через Україну" (насправді: "Газпром" припинить транзит через Україну, навіть якщо сонце поміняється місцями з місяцем", червень 2015 року. - Ред.). Тобто Росія прагне будь-якими способами обійти Україну. Ми розуміємо, що за цим проектом стоїть частково геополітична, частково військова логіка. Пан Міллер надто оптимістичний щодо здатності "Газпрому" завершити згадані проекти.

Якщо Росія припинить транзит газу через Україну, наскільки великої шкоди це завдасть економіці вашої країни?

Приблизно 3,5 млрд доларів. Десь 2-3 відсотки від ВВП. Це буде дуже болісно.

У вашій уяві путінська Росія прагне придушити Україну економічно?

Як мінімум економічно, за м'яким сценарієм. При жорсткому йдеться про військові дії.

Ви проти проекту "Північний потік-2". Деякі експерти кажуть, що проект дуже вигідний для Німеччини, але загрожує втратами для низки країн, включно з Україною, Польщею і Словаччиною. Ви згодні?

На першому етапі німецька економіка отримає найдешевший газ в Європі у порівнянні з сусідами. Це підвищить її конкурентоспроможність. Німеччина стане основним і єдиним газовим хабом для російського газу в Європі. Стратегія "Газпрому" зараз полягає в тому, щоб бути найвигіднішим постачальником. Тому в короткостроковій перспективі Німеччина отримає з цього зиск.

Потім відбудеться те, що Росія в минулому робила багато років. Це так звана тактика "розділяй і володарюй". Путін зателефонує у Польщу і скаже: "Хочете отримувати дешевий газ, як отримує Німеччина? Її економіка більш конкурентоспроможна, ніж ваша, і це не дуже справедливо. Якщо ви хочете отримати таку ж конкурентну перевагу, давайте також обговоримо й інші питання". Потім він зателефонує в Словаччину, в Угорщину та інші країни Центральної та Східної Європи. Так він доб'ється розколу. А коли він внесе розкол в Європейський Союз, він зможе досягти багатьох геополітичних цілей. Такі подарунки не бувають безкоштовними.

І яка ціна?

На першому етапі це буде політична ціна. Німеччина втратить можливість апелювати до концепту солідарності. Наприклад, по такій важливій темі, як мігранти. Я чув від представників багатьох центральноєвропейських країн: "Німеччина просить нас дотримуватися принципу солідарності в питанні мігрантів, але коли мова заходить про газ, то про всі принципи забувають". Крім того, коли ФРН стане головним пунктом прийому газу, і транзиту через Україну більше не буде, Москва стане шантажувати Берлін так само, як зараз робить це з Києвом - граючи з припиненнями поставок газу.

Є лише політичні аргументи проти газогону "Північний потік-2"?

Є й економічні аргументи. "Газпром" вже займає домінуючу позицію. Цей газопровід посилить їхнє домінування. "Газпром" відомий зловживанням своїм домінуючим становищем на ринку. Україна кілька років була змушена платити найвищу ціну за газ серед центральноєвропейських країн. Якщо таке домінування добереться до ринку Німеччини, то в якийсь момент Москва виставить Берліну за це рахунок.

Німецькі політики, зокрема, Анґела Меркель, не розуміють цього або на них тисне німецька бізнес-спільнота, яка ефективно лобіює даний проект?

Ми не впевнені в тому, хто є головними лобістами цього проекту в Німеччині, крім пана Шредера, який є близьким союзником пана Путіна і отримує від нього великі суми грошей - це публічний факт. Однак німецькі політики навідріз відмовляються обговорювати політичне підґрунтя цієї ініціативи.

Цей проект також послаблює позиції Берліна з багатьох питань. Візьмемо простий приклад: США - країна, яку Німеччина просить збільшити військову підтримку, - зараз ставить ФРН просте запитання: "Чому ви просите нас допомогти у військовому плані, якщо ви самі, по суті, відкриваєте шлях через Україну до ЄС для російської армії, яка і є головним чинником, який змушує звернутися до нас по допомогу? ". Ці два фактори не дуже поєднуються.

Як ви думаєте, коли вони зможуть запустити цей проект?

Я сподіваюся, що цього не станеться ніколи.

Україна нещодавно здобула перемогу за двома позовами проти "Газпрому", останнє рішення на користь "Нафтогазу" було винесено наприкінці лютого. "Газпром" відреагував емоційно. Чому компанія оскаржує це рішення?

У мене склалося враження, що ця реакція виходить не з офісу "Газпрому", а з Кремля. Припускаю, що це Путін емоційно сприйняв те, що сталося в тих двох арбітражних справах. Упродовж січня і лютого "Газпром" був цілком задоволений першим рішенням. Потім було винесено рішення по транзиту, де говориться, що "Газпром" недопостачав газ за контрактом - що є правдою - і повинен заплатити компенсацію за цей обсяг у розмірі 4,6 млрд доларів.

"Газпром" вже подав апеляцію на це рішення. Як ви думаєте, у них є шанси домогтися скасування рішення Стокгольмського арбітражного суду?

Апеляція була очікуваною. Сторона, що програла зазвичай повинна оскаржити рішення, щоб показати своїм акціонерам, що зробила все, що могла. Якщо подивитися на статистику, було дуже мало випадків, коли рішення арбітражів скасовувалися в апеляційних судах.

Однією з реакцій "Газпрому" було рішення не відновлювати прямі поставки газу в березні, вони навіть повернули внесену "Нафтогазом" передоплату. Ви очікували на такі дії?

Ми не очікували на таку поведінку. Під час наших переговорів з "Газпромом" вони запевняли, що виконають рішення арбітражу. Пан Медведєв особисто обіцяв, що якщо передоплата за газ отримана, то "звичайно, ми поставимо газ". Обіцянка була порушена, як і контрактні зобов'язання "Газпрому", як і рішення арбітражу. Цим "Газпром" завдає собі величезної шкоди, це нераціонально в комерційному плані.

Ви ведете переговори з "Газпромом" і намагаєтеся знайти вихід з цієї ситуації, але поки що вони не принесли результату. Як ви вважаєте, чи стануть знову можливими прямі поставки газу з Росії?

Ми ведемо переговори, я не можу розкривати деталі, вони конфіденційні. Але те, що пропонує "Газпром", перебуває за межею фантазії будь-якої людини, яка зайнята у газовому бізнесі.

Росія звинувачує Україну в тому, що вона краде російський газ. Ці звинувачення мають під собою вагомі підстави?

Ці заяви не мають під собою підстав. "Газпром" і Росія використовують пропагандистську машину для просування помилкових тверджень в європейських країнах. Відбір газу Україною - одне з таких тверджень. Ми весь час просимо "Газпром" надати будь-які докази цього. Але вони так жодного разу й не змогли цього зробити. Інше їхнє помилкове твердження стосується того, що українська газотранспортна система застаріла і ненадійна. Наша система набагато надійніша, ніж "газпромівська". Для підвищення нашої ефективності в плані споживання палива потрібні інвестиції в модернізацію компресорних станцій. Але щоб це робити, ми повинні бути впевнені в тому, що "Газпром" планує використовувати нашу систему в майбутньому.