У доповіді Моніторингової місії з прав людини в Україні ООН зазначається,  що конфлікт в Україні триває четвертий рік без видимої перспективи розв'язання. Чому такі песимістичні прогнози?

У березні, квітні й травні ми спостерігали більш-менш однакову ситуацію: щоденні порушення режиму припинення вогню, широке застосування важкого озброєння та невибіркові обстріли. 36 цивільних осіб було вбито, 157 - поранено. Загалом - 193 жертви серед цивільного населення. Це на 48 відсотків більше, ніж за попередній звітній період, та на 70 відсотків більше, ніж за такий самий час у 2016 році. Не за горами серпень - місяць, який кожен раз протягом останніх трьох років був найбільш інтенсивним періодом бойових дій. Отже, тенденція постійних порушень режиму припинення вогню, які призводять до зростання кількості цивільних жертв (і не забувайте, що гинуть або отримують поранення також і військові Збройних сил України та члени озброєних груп), а також досвід минулих років, що демонструє одні й ті самі періоди ескалації, не дають підстав для позитивних прогнозів. Також ми й досі не бачимо реального прогресу в дотриманні зобов'язань відповідно до мінських угод, що призвело б до завершення конфлікту. 

Вже після завершення звітного періоду ми бачили один день - 1 червня - коли сторони зголосилися дотримуватися поновлених домовленостей щодо режиму припинення вогню, щоб відзначити Міжнародний день захисту дітей. Здебільшого ці домовленості були дотримані. Жодних цивільних втрат в цей день ми не задокументували. Це демонструє, що коли є воля до цього, режим припинення вогню може бути дотриманим.

Між тим, порушення режиму припинення вогню призводять до втрати життя, пошкоджень майна та життєво-важливих системи постачання води, електрики та газу. В останні місяці такі пошкодження стали критичними. Люди, які живуть по обидва боки від лінії зіткнення, часто не мають доступу до води. А навіть коли вода є, її якість подекуди викликає все більше занепокоєння.

Видається, що люди, які живуть у зоні конфлікту, мають безкінечну стійкість. Утім, час від часу вони кажуть моїм колегам і мені особисто, як вони розчаровані і як загострюється відчай від того, що немає кінця конфлікту, що по обидва боки від лінії зіткнення ніхто не дослухається до них. Люди хочуть, щоб обстріли припинилися і вони могли повернутися до нормального життя. 

Доповідь рекомендує скасувати правила, згідно з якими пенсіонери з непідконтрольних Україні територій повинні реєструватися як внутрішньо переміщені особи для отримання пенсії. Це неправильна практика?

Перш за все, така практика суперечить українському національному законодавству та міжнародним зобов'язанням України. Вона також іде врозріз із судовими рішеннями українських судів, які постановили, що вимога реєстрації як внутрішньо переміщеної особи (ВПО) для отримання пенсії не відповідає вимогам діючого законодавства. Це також суперечить практиці Європейського суду з прав людини. Крім того, мабуть, один із найважливіших аргументів: пенсія - це форма власності, люди її заробили. Позбавити людину такого права може лише закон.  

У листопаді 2014 року було прийняте рішення, що всі пенсіонері, які зареєстровані за місцем проживання на території, що контролюється озброєними групами, мають зареєструватися як ВПО, аби отримувати свою пенсію. На той час на території, підконтрольній озброєними групами, було зареєстровано більше одного мільйона пенсіонерів. Після такого рішення 75 відсотків із них отримали реєстрацію ВПО для продовження отримання пенсії. Утім, багато хто з них не змінив свого фактичного місця проживання, зберігаючи власність та родинні зв'язки на території, що контролюється озброєними групами. Вони часто перетинають лінію зіткнення. У той же час інші пенсіонери не змогли собі дозволити - фізично або фінансово - поїхати на підконтрольну українському уряду територію, щоб пройти процедуру реєстрації ВПО. Як наслідок, щонайменше 160 тисяч людей жодного разу не отримували пенсію із грудня 2014 року. 

Таким чином, рішення, які прив'язали реєстрацію ВПО до права на пенсію, мали негативні наслідки: вони призвели до непотрібного переселення, викривили статистику ВПО та позбавили пенсій найуразливіші верстви населення.

У 2016 році ситуація значно погіршилася для всіх пенсіонерів, зареєстрованих на території, що контролюється озброєними групами. Складна процедура верифікації для пенсіонерів, зареєстрованих як ВПО, позбавила пенсій більш ніж 400 тисяч громадян України.

У той час, як для зміни такої практики існує ціла низка юридичних причин, є також необхідність забезпечити рівне ставлення до всіх громадян України, де б вони не проживали. Такий підхід стане сильним меседжем для пенсіонерів, їхніх родин та громад і сприятиме майбутньому примиренню. 

Ми розуміємо, що здійснювати пенсійні виплати на території, яку український уряд не контролює, буде важко. Наразі є пропозиція щодо практичного розв'язання цього питання - механізм, розроблений організаціями громадянського суспільства та міжнародними організаціями. Коротко кажучи, пропонується виплачувати пенсії на території, підконтрольній українському уряду, незалежно від того, чи має пенсіонер реєстрацію ВПО. Пенсіонери будуть виїжджати та підконтрольну територію, використовувати електронну пенсійну картку та проходити періодичну фізичну верифікацію в банку. Механізм передбачає й процедуру для тих пенсіонерів, які не можуть поїхати на підконтрольну українському урядові території.

Доповідь також не схвалює заборону українського уряду переміщувати вантажі, зокрема вугілля і металопродукцію, через лінію зіткнення. Київ зробив помилку?

Після того, як рішення про заборону було ухвалене, ми як Моніторингова місія ООН з прав людини розглядали його, як і всі подібні рішення, з огляду на те, який вплив воно може мати на людей і, зокрема, які наслідки можуть бути з точки зору прав людини. Як вказано у доповіді, ми також аналізували захоплення близько 54 підприємств озброєними групами самопроголошених "ДНР" і "ЛНР".

Ситуація дуже складна, і кумулятивний ефект від цих події ще належить побачити. Вже зараз можна сказати, що тисячі людей опинилися у ситуації невизначеності щодо їхнього працевлаштування, доходу та засобів до існування. Низка підприємств по обидва боки від лінії зіткнення призупинили чи скоротили виробництво через обмежений доступ до ринків збуту, брак вугілля чи сировини з іншого боку від лінії зіткнення. Ми продовжуємо моніторити та аналізувати ситуацію по обидва боки, зважаючи, зокрема, на право на достатній життєвий рівень, право на соціальну безпеку та захист, а також права робітників.

Ви задокументували нові випадки катувань по обидва боки лінії зіткнення. Що це за інциденти?

Ми продовжуємо спостерігати тенденцію, коли особи (як чоловіки, так і жінки), яких звинувачують у скоєнні злочинів, пов'язаних із конфліктом, піддаються катуванням та жорстокому поводженню по обидва боки від лінії зіткнення, хоча з меншою жорстокістю та періодичністю порівняно із 2014-2015 роками. В основному тортури та жорстоке поводження застосовуються для отримання зізнань. Жертви піддаються побиттю, ураженню електричним струмом, удушенню, а також загрозам смерті. Елементи сексуального насильства також є розповсюдженим явищем. Інформація про такі випадки часто надходить, коли після катування вже пройшов певний час, тож доповідь містить випадки, які сталися у 2015-2016 роках, але були задокументовані лише тепер. У доповіді детально представлені 13 випадків, що мали місце по обидва боки від лінії зіткнення. Утім, ми задокументували їх набагато більше.

Ми також занепокоєні недостатньо ефективним розслідуванням повідомлень про катування та жорстоке поводження. Це позбавляє жертву доступу до реабілітації та правосуддя. Крім того, недостатньо ефективне розслідування призводить до безкарності, яка, своєю чергою, спонукає до скоєння подібного в майбутнього.

Ми глибоко стурбовані повідомленнями, які вказують на систематичне застосування катувань та жорстокого поводження з боку Служби безпеки Україні (СБУ) по відношенню до осіб, затриманих у зв'язку з конфліктом. У той же час ми підкреслюємо позитивні зміни у Запорізькому управлінні СБУ. Затримані, яких нещодавно там тримали, повідомили нам, що до них ставилися гуманно. Це демонструє нам, що прогресу можна досягти.

Вперше з моменту анексії Криму 12 осіб, ув'язнених до початку конфлікту, були передані на материкову частину України в результаті прямих переговорів між омбудсменами України і РФ. Це найефективніший спосіб комунікації? Як ще, на Вашу думку, можна тиснути на Кремль, щоб повернути незаконно ув'язнених громадян України?

Моніторингова місія ООН з прав людини в Україні вітає той факт, що уповноважені з прав людини України та РФ були залучені до прямого діалогу та досягли конкретних результатів. Переговори велися щодо однієї категорії ув'язнених, а саме тих, які утримувалися Російської Федерацією, але були засуджені судами України в Криму до березня 2014 року, і які висловили бажання відбувати покарання на материковій частині України. Ми заохочуємо продовження таких контактів і сподіваємось, що уряди України та РФ зможуть знайти практичні рішення, засновані на повазі до прав людини.