Голова ОБСЄ Себастіан Курц здійснює візит в Україну
Валерій Сааков
3 січня 2017 р.
Чинний голова ОБСЄ, міністр закордонних справ Австрії Себастіан Курц прибув до Маріуполя. Візит до Донецької області триватиме 3 і 4 січня.
Реклама
Міністр закордонних справ Австрії Себастіан Курц, який цього року є головою Організації з безпеки та співробітництва в Європі (ОБСЄ), почав візит в Україну. Спершу, як повідомило вранці у вівторок, 3 січня, в соціальній мережі Twitter міністерство закордонних справ України, Курц прибув до аеропорту в Дніпропетровській області, звідки разом з очільником українського МЗС відбув до Маріуполя.
За даними прес-служби українського уряду, метою візиту в Донецьку область є ознайомлення зі станом імплементації мінських домовленостей і ситуацією в регіоні. Павло Клімкін і Себастіан Курц планують обговорити зусилля, спрямовані на врегулювання конфлікту в Україні. Запланована також зустріч обох міністрів з керівництвом місцевої та обласної адміністрації та членами Спеціальної моніторингової місії ОБСЄ.
Як повідомлялося, з 1 січня Австрія перебрала на себе головування в ОБСЄ. За даними міністерства закордонних справ Австрії, Відень ставить перед собою три амбітні мети: деескалацію наявних конфліктів, відновлення міждержавної довіри та боротьбу з радикалізацією, яка становить загрозу багатьом державам.
Раніше міністр закордонних справ Австрії Себастіан Курц також заявляв, що під час головування в ОБСЄ Австрія докладатиме зусиль до пом'якшення санкцій Євросоюзу проти Росії. "Ми повинні відновити довіру в Європі і в питанні санкцій перейти від системи покарань до системи заохочень", - наголошував Курц.
Нагадаємо, економічні санкції проти Росії були запроваджені Євросоюзом у зв'язку з анексією Криму та діями Москви на Донбасі в 2014 році. Нещодавно Євросоюз учергове подовжив на півроку дію цих санкцій.
Фоторепортаж: Донбас - життя на лінії фронту
Під нічним артилерійським вогнем у "сірій зоні" між фронтами в Україні живуть тисячі мирних жителів. Переважно це нужденні літні люди.
Фото: DW/D. Cupolo
У полоні воєнного конфлікту
Обстріл починається щовечора - незадовго до того, як сідає сонце. Місцеві жителі, які мешкають на лінії фронту між українськими військовими та бойовиками невизнаних "республік", беззахисні перед ним. Іван Полянський також живе у цій зоні. Його будинок У Жованці знову і знову зазнає нових руйнувань.
Фото: DW/D. Cupolo
Життя у страху
Жителі Жованки, розташованої у так званій "сірій зоні" на Донеччині, вузькій смузі між фронтами, чекають на лікаря, який раз на тиждень відвідує селище. "Кожного дня чекаєш, що ракета потрапить у твій будинок, - говорить Людмила Студерікове. - Але ніколи не знаєш, коли це станеться".
Фото: DW/D. Cupolo
Без світла та опалення
Колись селище Жованка було малою батьківщиною для близько тисячі жителів. Нині ж тут живуть лише біля 200 осіб. Останні три місяці у них немає ані світла, ані газу. "Іноді вночі мені так страшно, що я тремчу в ліжку, - розповідає Людмила. - Але мій чоловік поряд і він тримає мене за руку".
Фото: DW/D. Cupolo
Без можливості втечі
Багато жителів селища навіть узимку живуть у своїх напівзруйнованих будинках, розповідає Олександр Ворошков, програмний координатор штабу допомоги "SOS Краматорськ". У прилеглих містах вартість оренди житла настільки зросла, що вони не можуть дозволити собі винайняти квартиру. "Ціни на оренду в Краматорську такі ж високі, як у Києві. Але зарплати набагато нижчі", - розповідає активіст.
Фото: DW/D. Cupolo
Залежні від гуманітарної допомоги
Жінки Жованки стоять у черзі за ліками й вітамінами. Продукти харчування й гуманітарні вантажі до селища привозять благодійні організації. Якщо його жителі хочуть виїхати, вони часто мусять цілий день чекати на контрольно-пропускному пункті. "У нас тут все було, - говорить жителька Жованки Віра Шароварова. - Зараз у нас залишився лише холод".
Фото: DW/D. Cupolo
Страх перед обстрілами
Віра Аношина (на фото ліворуч) спілкується з сусідками у Спартаку, селі, яке перебуває під контролем так званої "Донецької народної республіки". Звикнути можна багато до чого, каже вона. "Якщо нема води, її можна знайти. Якщо нема електрики, можна знайти якесь рішення. Але ніколи не знаєш, куди влучить наступна бомба", - говорить Аношина.
Фото: DW/D. Cupolo
Шість переламаних ребер
Світлана Заваденко стоїть перед своїм будинком у Спартаку. Під час одного з обстрілів стіни її домівки обрушилися на неї. Її витягли й відвезли до лікарні сусіди. Там їй діагностували шість переломів ребер і розрив печінки. Вона курить сигарети "Мінськ". Коли її питають, що вона думає про війну, вона лише всміхається.
Фото: DW/D. Cupolo
"Ми втратили надію"
Світлана Заваденко одужала. Вона живе сама із кількома домашніми тваринами. Ані електрики, ані газу, ані води у Спартаку немає з 2014 року. Тож Світлана готує їжу на мангалі. Дрова вона бере із закинутої меблевої фабрики. "Минулої зими ми ще думали, що війна закінчиться, - говорить вона. - Але тепер, чесно кажучи, ми втратили надію".
Фото: DW/D. Cupolo
Надії на припинення вогню
Наслідки обстрілів на околицях Донецька. Після марних спроб деескалації конфлікту переговори "нормандської четвірки" в Берліні дають шанс на нове перемир'я. Сторони домовилися продовжити перемовини щодо розведення сил і засобів на лінії розмежування.
Фото: DW/D. Cupolo
"Надто багато втрат, аби зупинитися"
Навіть якщо обидві сторони конфлікту домовляться про перемир'я, вони повинні будуть рахуватися з опором у лавах військових. "Ми втратили надто багато солдатів, аби зараз зупинитися, - говорить Володимир Пархамович, полковник 81 окремої аеромобільної бригади Збройних сил України. - Якщо вони дадуть нам наказ про припинення вогню, ми вважатимемо їх зрадниками".
Фото: DW/D. Cupolo
10 фото1 | 10
Нова доповідь Bellingcat: Росія обстрілювала Україну (21.12.2016)