DW: Пані Айвазовська, Центральна виборча комісія України (ЦВК) зареєструвала спостерігачами на президентських виборах 139 організацій. З чим пов'язана така рекордна кількість?

Ольга Айвазовська: Кількість спостерігачів від неурядових організацій, так само, як і кількість кандидатів, свідчать про конкуретність кампанії як такої, про її ресурсність. Це має певну мету і, на жаль, ця мета - не демократичні вибори, а представлення інтересів третіх осіб. Очевидно, що не всі неурядові організації, так само, як і кандидати, мають досвід або потенціал на цих виборах. Все ж роль технічних суб'єктів часто є визначальною. Особливо, коли мова йде про представництво у виборчих комісіях інтересів тих чи інших політичних груп.

Що саме дає підстави називати зареєстрованих спостерігачів "технічними"?

Ми зробили аналіз структури спостерігачів і він є доволі показовим: до ЦВК зверталося загалом 152 організації, 139 отримали право спостереження. Лише 5 зі 139 мали досвід спостереження за позачерговими виборами президента у 2014 році, 14 - спостерігали за виборами лише один раз - на виборах до об'єднаних територіальних громад у грудні торік. У 85 організацій взагалі відсутній будь-який досвід спостереження за виборами. Також ми побачили, що більше 30 громадських організацій пов'язані напряму із кандидатами в президенти, їх довіреними або уповноваженими особами.

Це заборонений спосіб спостереження за виборами з боку кандидатів чи все таки один із інструментів захисту голосів своїх виборців?

Взагалі-то кандидати і громадські організації мають право на власних спостерігачів на дільницях. Вони можуть делегувати своїх представників до виборчих комісій. А тренд до створення фейкових громадських спостережних місій - зловживання цим правом. Якщо організація має зв'язок із політичною партією, то її оцінка не є об'єктивною за визначенням, може мати ознаки дезінформації або взагалі паплюження незалежного спостереження за виборами. А ще представники цих організацій можуть перешкоджати виборам на самих дільницях або оприлюднювати результати, які не відповідають дійсності.

Але чи бачите ви вже якісь порушення з боку зареєстрованих спостерігачів?

Абсолютна більшість цих організацій зараз неактивні, саме тому вони вочевидь є ресурсом, направленим безпосередньо на день голосування. Для того, щоб збільшити фізичне представництво тих чи інших кандидатів на виборчих дільницях. Але попередньо я не можу стверджувати, що вони порушують законодавство.

Міністр внутрішніх справ України Арсен Аваков в одному з інтерв’ю розповідав про певні домовленості між МВС та "Опорою" щодо інформування про підкупи виборців. Як це працює?

З 2014 року ми співпрацюємо у межах оперативного штабу з реагування на інформацію про порушення. Тоді, під час позачергових президентських виборів, ми зверталися до РНБО, і оперативно інформували про ситуацію на місцях: про викрадення членів окружних виборчих комісій, про те як працівники міліції переходили на сторону самопроголошених угруповань, про недоставлені до окружних комісій бюлетені. Потім під час парламентських виборів ми вийшли на МВС, і створили оперативний штаб реагування. Цей штаб працював на місцевих виборах 2015 року та на подальших виборах в одномандатних округах чи до об'єднаних територіальних громад. Після 2015 року ми маємо реальні справи, що дійшли до суду, щодо порушень під час виборчого процесу, 80 обвинувальних вироків. Я вважаю, що це непоганий результат взаємодії неурядових організацій та правоохоронців.

Зараз в усіх на слуху два гучні звинувачення у підкупі виборців на адресу штабів головних кандидатів: діючого президента Петра Порошенка та Юлії Тимошенко. Про першого говорить МВС, а про другу - СБУ. Що вам про це відомо? 

Нам відомо, що відкрито вже 38 кримінальних проваджень за інформацією щодо ймовірного підкупу виборців. Але наші представники у цих справах не є заявниками чи свідками. Наші спостерігачі фіксували порушення правил фінансування агітації, розміщення агітаційних матеріалів у заборонений спосіб, рекламу без вихідних даних - там переважно складали адмінпротоколи про правопорушення і виносили судові рішення про притягнення до відповідальності винуватих осіб.

То чи не вважаєте, що у такий спосіб правоохоронці політично втручаються у виборчий процес?

Ні, не вважаю. Кримінальні провадження відкриваються за фактами звернення від різних суб'єктів - часто від штабів, які представляють кандидатів з найвищим рейтингом. Тому стверджувати, що поліція політично вмотивовано реагує на заяви одного штабу проти іншого, я не можу. Але ми не маємо доступу до матеріалів кримінальних проваджень.

Які ще порушення виборчого процесу і на яких етапах ви очікуєте?

Основних порушень слід очікувати у день голосування і встановлення результатів першого туру. Проблемою буде голосування осіб, які не проживають за місцем реєстрації, цей інструмент може бути використаний особливо у малих населених пунктах, там де видача бюлетенів без паспорту є звичною справою. Чотири мільйони громадян станом на кінець січня перебували за кордоном - їх голоси теж під питанням. На жаль, у нас не надто активно (хоча й активніше, ніж у попередні роки) громадяни користуються правом зміни місця голосування - це стосується і переселенців, і трудових мігрантів. 

Які перспективи голосування на цих виборах мешканців непідконтрольних територій?

Офіційна статистика Держреєстру виборців свідчить, що у сумі кількість громадян, які змінюють місце голосування в Києві та Київській області вдвічі більша, ніж у Донецькій. Луганська навіть у ТОП-5 не входить. А іншого шляху для реалізації свого виборчого права у мешканців непідконтрольних територій немає.

Подекуди політичні фігури, у тому числі міністр Аваков, роблять заяви щодо можливих зловживань в цьому напрямку, але я цих перспектив не бачу. Щоб скористатись правом голосу, треба приїхати з окупованих територій не пізніше 5 днів до виборів, зареєструватись, потім приїхати у сам день голосування. А перетин лінії розмежування - багатогодинне стояння в чергах у нелюдських умовах. І, врешті, ці громадяни мають право голосувати на виборах. Політичні заяви, які це право піддають сумніву, - слід притримати.