Панотець Дебуа та група його помічників-волонтерів щоразу відкривають нову інформацію про трагічні сторінки доби Голокосту та злочини Другої світової, які в багатьох країнах уже достеменно вивчені, а натомість в Україні досі приховані туманом минувшини.

За сім років, що минули від того часу, як 56-річний Патрік Дебуа з благословення кардиналів Жан-Марі Лустігера та Жан-П’єра Рікара добровільно заповзявся взяти на себе цю місію, йому та команді його однодумців вдалося віднайти та зафіксувати в Україні вже понад 750 місць масових страт, серед котрих близько 70 відсотків раніше невідомих могил, і записати понад 700 інтерв'ю зі свідками. Стараннями Дебуа вже досліджено понад третину території України, де за оцінками дослідників розташовано близько 1200 братніх могил періоду Другої світової.

"Ми працюємо, як поліція, - пояснює священик, - відбудовуємо сценарій злочину, приводимо свідків і питаємо: де саме було місце екзекуцій? І так, хвилина за хвилиною, відновлюємо сцену вбивства. Таким чином ми знаходимо докази вбивств, село за селом...", - каже він.

Особистий мотив

Дебуа розповідає, що взявся за виконання цієї місії з особистих мотивів. Його дідусь-священик на початку 1940-х років був в’язнем одного з таборів для французьких військовополонених, розташованому поблизу Рава-Руської, Жовківського району на Львівщині. Як зізнається Патрік Дебуа, саме історії, що розповідав його дідусь, надихнули його на прагнення відтворити реальну картину подій цього трагічного періоду. Одначе за часів СРСР провадити подібні міжнародні дослідження було неможливо. І лише після падіння комуністичного режиму Україна відкрила свої двері перед зовнішнім світом. Нарешті з’явилася й можливість напряму говорити зі свідками тих подій. 2002-го року Патрік Дебуа здійснив свій перший візит до України.

«Ярослав Надяк, тоді новий віце-мер Рава-Руської, звернувся до мене і сказав: Отче, я маю для Вас несподіванку. Він привів мене і ще із сотню селян до ліса, до місця поховань, і всі люди із сусіднього села дали свідчення. Вони були присутніми на екзекуціях, коли були дітьми», - згадує священик.

Відтоді Дебуа та група його однодумців здійснили вже десятки експедицій до України, остання з яких на Черкащину відбулася торік у грудні. Під час цих подорожей дослідники зустрічаються з українськими істориками, мерами міст та головами сільрад, працівниками провінційних архівів та, найголовніше, живими свідками подій, які пам’ятають усі жахіття того періоду й можуть точно вказати координати братніх могил, що за роки забуття вже поросли травою й мохом. Далі волонтери шукають місця масових розстрілів за допомогою металошукачів, адже у похованнях містяться сотні металевих гільз. Микола Кристич з Рава-Руської був ще дитиною, коли він уперше на власні очі побачив розправи, що влаштували над його єврейськими сусідами гітлерівські солдати. «Люди ще там живі були, але їх закидали землею, і зносили нові й нові тіла. Брали за руки й кидали в яму. Живих!», - зітхає він.

Зустрічі зі свідками

Подібні розповіді, які доводиться занотовувати дослідникам, найчастіше шокують. Згадки очевидців сповнені трагізмом та безпорадністю. Іноді, щоправда, як це сталося під час експедиції на Тернопільщину два роки тому, з’ясовується, що інтерв'юйовані свідки самі брали участь у каральних акціях проти своїх єврейських сусідів. Проте, каже Дебуа, в цій роботі за будь-яких обставин необхідно зберігати холоднокровність: "Перш за все я намагаюся не виявляти своїх емоцій. Інакше люди припиняють говорити. Я ставлю єдине питання: що тут сталося і де трупи?". Часом свідки просять Дебуа залишитися з ними для спільної молитви.

У межах своїх досліджень панотцеві Дебуа регулярно доводиться бувати у різних країнах світу. Зокрема він частий гість в Ізраїлі, де працює з архівними матеріалами музею "Яд-Вашем" та зустрічається з особами, яким пощастило вижити і врятуватися у буремні роки Другої світової. Одна з них - Шошана Гівецька, яка єдина з усієї родини в Рава-Руській врятувалася завдяки підробленим документам на ім’я Ядвіги Кораджей. «Мені треба було виїхати з Польщі, тому тато виробив мені папери, - згадує жінка. - Це було 1942 року. Згодом мені сказали, що після мого від’їзду там у лісі викопали яму й вбили моїх батьків».

Священна місія

Отець Патрік Дебуа очолює благочинну організацію "Yahad – In Unum", мета якої сприяти міжрелігійному діалогові. Його дослідницьку діяльність в Україні 2005 року благословив у своєму листі Папа Римський Бенедикт XVI, а 2008-го президент Франції Ніколя Саркозі нагородив священика орденом Лицаря почесного легіону. У межах вшанування пам’яті жертв Бабиного Яру виставка за матеріалами досліджень Дебуа відкривається в четвер, 8 вересня, в «Українському домі» у Києві. У її рамках Патрік Дебуа представить свою книгу «Зберігач спогадів. Кривавими слідами Голокосту», яку вперше видано українською мовою за сприяння посольства Франції.

Дебуа каже, що предмет його досліджень із роками анітрохи не втрачає своєї актуальності. Саме тому 2009-го року з ініціативи "Yahad – In Unum" та університету Сорбонни було відкрито дослідницький Центр - перший у Європі. Він  вивчатиме нацистські злочини на території лише Східної Європи, насамперед України та Білорусі. «Уявіть собі: півтора мільйона осіб поховані десь в українських ліса, і нікому не було до цього діла!», - наголошує Дебуа. Расова нетерпимість, ксенофобія, антисемітизм широко присутні у світі й нині, каже він. Саме у встановленні історичної правди, панотець бачить ту священну місію, яка має подолати стереотипи і фобії у сучасному суспільстві, аби про трагедію Голокосту знало у світі якомога більше людей.

Автор: Дмитро Каневський
Редактор: Христина Ніколайчук