22 січня 1979 року. У німецькому телеефірі розпочали показ американського серіалу «Голокост». У чотирьох частинах теленовели розповідається про переслідування та вбивства у націонал-соціалістичній Німеччині на прикладі трагічної історії єврейської сім’ї лікарів.

Показ серіалу став знаковим моментом в історії світосприйняття німців. Він змусив глядачів аналізувати націонал-соціалістичне минуле своєї країни. Масове знищення євреїв у формі мильної опери було чимось абсолютно неймовірним на ті часи. Німці схвильовано слідкували за долею єврейської сім’ї Вайс на екрані.

«Серіал зачепив багатьох за живе»

Багато хто критикував рішення телевізійників про показ теленовели. Однак згодом настрої почали змінюватися. Відповідальний редактор WDR Іво Френцель пригадує: «Більша частина наших глядачів до початку серіалу була налаштована вкрай критично. Ми отримували негативні дзвінки ще до початку показу. Однак ці настрої змінилися у перший же вечір телетрансляції. Поступово глядачі зрозуміли, наскільки важливим є цей показ. Відчувалося, що серіал зачепив багатьох за живе. Це було ніби пробудження цілого народу».

Те, чого не змогли досягти десятки документальних фільмів, підручників, наукових праць, вдалося досягти серіалу. До редакції телефонували десятки тисяч людей з усієї Німеччини, надходили листи. Фіксувалися рекордні квоти увімкнень – до 18 мільйонів німців уважно стежили за долею Вайсів на телеекранах.

«Ти завжди вважав себе чимось особливим, - каже головна героїня серіалу до свого чоловіка. - Настільки витонченим, настільки освіченим, що нацисти тобі нічого не зроблять. Ані тобі, ані твоїм дітям. А зараз подивися на нас, подивися, що з нами сталося! Сьогодні Новий рік, і ніхто не знає, чи ми взагалі переживемо цей рік... Це як поїдання спагеті: якщо вже почав, то не можеш спинитися. Так само з нами: застрелили десять євреїв, то наступних сто буде вже легше вбити. А там уже й до тисячі недалеко».

Фальсифікація і комерційний розрахунок

Однак попри неймовірну популярність серіалу критики не меншало. Науковці говорили про тривіалізацію знищення євреїв, про надмірну емоційність і навіть про фальсифікацію історичної правди. Живі свідки тих подій, як, приміром, лауреатка нобелівської премії з літератури Елі Візель, критикували мильну оперу за її комерційний розрахунок. Це сприймалося як образа для жертв Голокосту.

Дебати, викликані голлівудським фільмом на німецькому телебаченні, не вщухають і понині. Але, як зазначив тодішній канцлер Німеччини Гельмут Шмідт: «Я вважаю цей фільм у будь-якому випадку вартим уваги, оскільки він змушує людей вивчити те, що вони повинні вивчити, аби жахіття минулого більше не повторювалися».

Автори: Міхаель Марек / Христина Ніколайчук

Редактор: Тетяна Бондаренко