Два роки тому в Німеччині у Кримінальний кодекс були внесені додаткові поправки про пошкодження майна, аби уможливити покарання за виконання графіті у громадських місцях. Для більшості поняття „графіті” означає такі собі потворні й незрозумілі закарлючки на вікнах і стінах будинків, які вже стали звичним явищем у всіх містах світу і навіть не впадають у вічі. Норберт Міханек, який уже більше 20 років живе на Кіфернштрасе в Дюссельдорфі, дещо іншої думки:

„Графіті – це, безперечно, вид мистецтва. Звичайно, його не скрізь визнають, але у митецькому середовищі в будь-якому разі. Власники будинків полюбляють називати це мазаниною. Багато людей дійсно шкрябають що завгодно на стінах, наприклад, теги (символічні скорочення назв митців чи груп – НБ), тоді це має досить потворний вигляд.”

Не криміналітет, а офіційні акції

Проте існує ще й інший різновид графіті, який дійсно є своєрідним мистецтвом і заслуговує на визнання та офіційну підтримку. Переконатися у цьому можна, завітавши на Кіфернштрасе. Починаючи з кінця 1990-х років, там уже вшосте організовуються офіційні акції графіті, під час яких один з будинків вулиці зазнає естетичних видозмін. Ініціатором такої незвичної традиції став відомий у Європі митець і винахідник вітрового балету, 73-річний Клаус фон Ілуста:

„У той час, коли я тут оселився, близько 20 років тому, графіті були вже скрізь, оскільки вільного місця було достатньо, особливо на напівзруйнованих фабриках. Тоді я спробував все це відповідно організувати, передусім я ближче познайомився з місцевими художниками графіті. Від того часу все й відбувається: протягом приблизно п’яти років ми щорічно отримуємо трохи грошей на закупівлю матеріалів і розмальовуємо будинок за будинком.”

Будинок – найкраща поверхня для графіті

Місцеві художники мають особливе ставлення до Кіфернштрасе, адже не скрізь у Дюссельдорфі, та й у Німеччині взагалі знайдеться така виняткова можливість для виконання графіті. Для митця графіті Бена Матіса, роботи якого можна побачити зокрема і в кількох галереях Дюссельдорфа, це вже не перше, так би мовити, „держзамовлення”. Це третій будинок на Кіфернштрасе, якому він разом з іншими митцями дарує нову подобу, проте кожного разу він з радістю і захопленням береться за кропітку роботу:

„Коли тобі пропонують стільки простору для творчості – цілий фасад будинку – це просто чудово та ще й оптимально, адже наше знаряддя – балончик з фарбою - найкраще застосовувати саме на поверхнях великих розмірів.”

Від виникнення задуму до його втілення проходить не один місяць. Особливо активно проходять дискусії щодо вибору мотивів. Важлива думка кожного мешканця, проте й творчі поривання митців знаходять своє вираження, - розповідає Бен Матіс.

„Між усіма мотивами на будинках цієї вулиці немає конкретно визначеного зв'язку. Ми радше намагаємося перетворити вулицю на щось на кшталт галереї, у якій кожен розмальований будинок зокрема є завершеною роботою, а йдучи вулицею, можна милуватися ними один за одним (як картинами). ”

Замки, тварини й роботи

Тут можна побачити будинок, розмальований як казковий замок, з вікон якого виглядають принцеси та лицарі; поряд фасад будівлі, де розміщено клуб для дітей та юнацтва, прикрашають яскраві та трохи фантастичні тварини і рослини; найновіший проект – це витриманий у жовтогарячих, білих та червоних кольорах будинок, який ніби обплутаний геометричним мереживом лабіринтів, з яких виглядають роботи, - у сенсі сучасної доби технологій.

Жителі цієї вулиці, а їх близько 800, дуже різні: тут поряд проживають вихідці з різних країн, представники різноманітних професій, студенти і безробітні, панки й пенсіонери, проте всіх їх поєднує відкритість для культури і мистецтва, а також прагнення перетворити свою вулицю на різнобарвний сад, в якому кожен міг би знайти свої кольори.