Гартвіґ Кабот – професійний спостерігач. Коли йдеться про перевірку дотримання стандартів демократії, ООН, ЄС чи ОБСЄ звертаються до нього. Тому що 43-річний чоловік в окулярах та з сивим коротким волоссям має досвід. Кабот спостерігає за виборами вже 10 років.

„З часом це затягує мене дедалі більше. Робота спостерігача дає можливість отримати зовсім інший погляд на країну, якого не мають туристи. Це цікаве випробування, але й дуже відповідальне”.

Випробування і відповідальність – саме ці дві складові зробили з кельнського поліцейського спостерігача за виборами. Все почалося 1996 року, коли Кабот у складі поліцейського загону з Німеччини допомагав провести вибори у повоєнній Боснії. Сьогодні він побував спостерігачем від ОБСЄ майже всюди: від Косова до Киргизстану.

Тенденції, про які треба повідомляти

20-го серпня Кабот вирушає в Україну. Це вже його друга українська місія. Перша була на президентських виборах 2004 року. Тоді Кабот був короткотерміновим спостерігачем на півдні України.

„Мене дуже вразило, що коли люди дізналися про нашу місію, вони почали до нас підходити й розповідати про певні речі. Тоді була осінь і відбувалися свята з нагоди завершення збирання врожаю. Нам розказали, що на таких святах літнім людям роздавали медикаменти, яких уже давно не було в аптеках, і натякали, кому за це треба подякувати. Ці тенденції дуже важливі для професійних спостерігачів, і ми про них повідомляємо”.

Дипломатичний підхід

Вважається, що хороший спостерігач за виборами – це передусім хороший дипломат. Гартвіґ Кабот успішно засвоїв це мистецтво. Він говорить не про фальсифікації, а про „речі, що не зовсім чисті”. Навіть коли він згадує про певні сумнівні епізоди, то відразу додає:

„Це дрібниці, їх не варто переоцінювати”.

Дипломатичний підхід має допомогти встановити контакти. Це однаково і в Косові, і в Білорусі. Мери міст, начальники міліції, партійні представники та члени виборчих комісій – з ними усіма Кабот зустрічався, щоб потім нормально працювати в день виборів.

„Треба познайомитися з відповідальним особами всіх рівнів, грати з відкритими картами, пояснити, якщо треба то й 100 разів, у чому полягає мандат ОБСЄ. Пояснити, що не йдеться про якісь там розслідування, а нас запросили, тому, будь-ласка, зрозумійте, що ми будемо дивитися”.

Але й дипломатія не може бути безмежною.

„Інколи треба показати твердість, не дати себе залякати, показати хребет”.

Досвід роботи в поліції дуже допомагає в таких випадках, каже Кабот. Не тільки тоді, коли доводиться мати справу з недовірою з боку українських чиновників. А й загалом у роботі спостерігача. Наприклад, коли треба розпізнати одягнутих у цивільне міліціонерів на виборчій ділянці.

Очікування фальсифікацій не проблема

Цього разу Кабот їде в Україну як довгостроковий спостерігач за виборами. Він каже, що це дасть можливість ретельніше вивчити хід кампанії. Робота вже чекає. За демократичність виборів 2006 року Україну багато хвалили. Чи буде так і тепер, покаже час. За даними опитувань, кожен третій українець очікує фальсифікацій. Але Гартвіґ Кабот реагує спокійно:

„Це може підняти вимоги до нас. Але якщо це так, то для мене це тільки додатковий стимул. Тому що це означатиме, що люди ще більше звертатимуться до нас. Мене це швидше приваблює, ніж відштовхує.”

Подарунки для сина

Нова місія в Україні означає розставання з родиною на кілька тижнів. Дев’ятирічний син Кабота від самого початку цікавиться другою роботою батька. Не в останню чергу тому, що той привозить подарунки. З України у 2004 році він привіз компакт-диск з українським дитячими піснями. Батько каже, що син досі слухає їх з великим задоволенням.

Роман Гончаренко