У колишній НДР це називають «остальгією». Міськими прогулянками східним Берліном чи футболкою з НДР-івським гербом не здивуєш у Німеччині вже нікого. Проте дедалі більшої популярності подібні ностальгічні тури набувають у Чехії та Словаччині. Зануритися в атмосферу словацького комуністичного життя тепер пропонує одне велике чеське туристичне агентство. З цією метою у Словаччині спеціально перебудували готель, максимально наблизивши його інтер’єр та атмосферу до старих часів.

Це - готель «Морава», вельми депресивне місце на гірському курорті у Татрах. Кімнати гостей темні й сирі, з дивним запахом у ванних кімнатах. Пошкрябані стільці 1950-х років самотньо розставлені у коридорах. Зі стін на гостей споглядають портрети Леніна.

За словами власника цієї туристичної приваби Петра Кірца, він зробив все, аби готель вийшов справді концептуальним, повертаючи людину у час комуністичної Чехословаччини: «Сталося це випадково, - каже Кірц. - Колишній власник готелю водив нас його кімнатами. Ми спустилися у підвал, і там все було завалено старими червоними прапорами, серветками, рушниками, склянками з логотипом "Революційного руху профспілок". Він запропонував вивезти весь цей мотлох, на що я буквально закричав, щоб він цього не робив, адже це просто золота знахідка».

Мир, праця, травень

Найчастіші гості готелю - чеські й словацькі пенсіонери. Повертаючись сюди, вони ніби повертаються у своє минуле, і навіть портрети диктаторів і партійних функціонерів нікого не дратують, каже братиславська пенсіонерка Віра Кубісова:

«Це історія і все. Її ніколи не можна буде змінити чи викреслити. Це заховано у самих людях. Моє покоління жило цим упродовж сорока років, тому ми ніколи цього не забудемо».

Але традиційні обіди у їдальні і ранкова зарядка - це ще не все, чим організатори тішать ностальгуючих. Старий поїзд, прикрашений червоними прапорами Компартії, везе відпочивальників до сусіднього села на першотравневі демонстрації. На щастя, вони тут проходять щотижня. Серед учасників й вбраний в уніформу піонерського руху Владімір Полак. І це незважаючи на те, що з піонерською "зорькою" він попрощався років 40 тому: «Я не часто так перевтілююся, - розповідає Полак. - Це такий собі прикол. Мені йдеться про те, щоб оживити гарні спогади про дитинство, коли ми стояли на трибунах на 1 травня, тримаючи червоні прапори. Тепер - це розвага».

Поруч із ним, стоїть інша піонерка-пенсіонерка Марія Кіндерманова: «Гадаю, всі нормальні люди відчули полегшення із падінням комунізму. Я б навіть не назвала це ностальгією, скоріше це така гра і добре, що це так».

Організатор дійства, власник готелю вважає усі закиди у глорифікації тоталітарного режиму безглуздими: «Дуже важливо, що ми можемо кепкувати з комунізму, бо колись ми мали жартувати про режим пошепки. Тепер ми сміємося відкрито». Було б значним перебільшенням стверджувати, що чехи та словаки переживають масову хвилю ностальгії за минулим. Втім, організатори кажуть, що туристів-ностальгиків не бракує.

Автор: Роб Камерон, Дмитро Каневський
Редактор: Тетяна Бондаренко