Нині Аргентина хоче повернутися на ринок капіталу, але треба дійти згоди з кредиторами.

У 90-х роках минулого століття аргентинські цінні папери багатьом видавалися привабливим капіталовкладенням. Наприклад, у Німеччині тисячі людей тоді вклали в них свої гроші. Якоб Гайхеле представляє інтереси близько сотні таких вкладників. «Більшість моїх клієнтів – це люди літнього віку. Вони сподівалися у такий спосіб отримати додаткові гроші до пенсії. Для них нині особливо образливо, що упродовж восьми років немає очікуваних виплат, за рахунок яких вони сподівалися забезпечити собі якісь гарантії», - каже Гайхеле.

Дійти згоди з кредиторами

Упродовж останніх тижнів зажевріла надія. Уряд Аргентини знову потребує грошей, але на міжнародному рівні країна досі не вважається кредитоспроможною. Міністр економіки Амадо Буду намагається дійти згоди зі старими кредиторами з усього світу. «Для нас важливо також залагодити конфлікт з дрібними вкладниками. Тому Аргентина робить усе, що може, аби досягти максимального сприйняття нашої пропозиції», - заявив аргентинський міністр.

Утім, за словами Якоба Гайхеле, нова пропозиція від Аргентини не дуже задовольняє його клієнтів. «Згідно з нашими підрахунками, випливає, що Аргентина має виплатити тільки від 30 до 33 відсотків того, що ми вимагаємо. Йдеться і про номінальну вартість, і про відсотки, які мали набігти за весь час. Для нас ця пропозиція є абсолютно неприйнятною».

Але є клієнти, які позитивно сприйняли пропозицію аргентинського міністра, наприклад, деякі хеджфонди. «Насамперед виграють від банкрутства країни і від пропозиції вкладники, які придбали папери після припинення виплат, коли курс упав. Вони тепер будуть у виграші», - пояснює Гайхеле.

Корупція і боргова яма

Аргентина оголосила про свою неплатоспроможність наприкінці 2001 року. Причини банкрутства країни були різними. Експерти так само, як нині про Грецію, говорили про масштабну корупцію, не дуже конкурентоспроможну промисловість і вади економічної політики. Теперішня ситуація в «колисці європейської культури» багатьом нагадує аргентинський колапс.

«У 90-х роках минулого століття аргентинська валюта на законодавчому рівні була прив'язана до долара. Це означає, що аргентинський песо коштував тоді стільки ж, скільки й американський долар. Це призвело до подорожчання вітчизняних продуктів, до зростання імпорту, а потім до гігантського дефіциту торговельного балансу. Девальвації тоді було неможливо уникнути», - пояснює аргентинський економіст Вероніка Родрігес.

Тоді Аргентина не змогла сплачувати свої борги в доларах, євро чи японських єнах. Але вже трохи згодом, після різкого здешевлення національної валюти і високого міжнародного попиту на аргентинську сировину та сільськогосподарську продукцію, 2003 року країна продемонструвала значне зростання. Ще пізніше Аргентина змогла знову сплачувати за своїми борговими зобов'язаннями. Гроші спрямовувалися насамперед великим кредиторам: Міжнародному валютному фонду чи Світовому банку. Дрібні вкладники лише спостерігали за цим процесом.

Автор: Ернст Вебер, Наталя Неділько

Редактор: Євген Тейзе