Розв'язання чи не найтяжчої в історії Єврозони кризи щодо грецьких боргів вимагає не лише винахідливих фінансових рішень, але й сталевих нервів. І вони, схоже, починають здавати не тільки у німецького міністра фінансів Вольфґанґа Шойбле: легковажне ставлення нового грецького уряду до вимог Брюсселя викликає злість й у менших членів Євросоюзу. Терпіння поволі втрачають, зокрема, Ірландія та Португалія, які декілька років тому самі стояли на межі банкрутства і пройшли болісний шлях стабілізації економіки.

Дуелі тут не уникнути. Всі погляди зараз спрямовані на Берлін, де канцлерка ФРН Анґела Меркель у понеділок, 23 березня, приймає грецького прем'єра Алексіса Ципраса. Меркель сподівається зберегти євро та не допустити розколу між країнами ЄС. Це непросте завдання стане тестом на стійкість зовнішньої політики Німеччини, адже переговори перейшли на найвищий політичний рівень через те, що робочі стосунки між міністрами фінансів обох країн за останні тижні були зруйновані. Тепер Меркель спробує полагодити те, що, на перший погляд, полагодженню вже не підлягає.

Фундаментальні протиріччя

Алексіс Ципрас прибуває до Берліна після поспішного ухвалення в Афінах на вихідних нового податкового законодавства. Близько 3,7 мільйонів громадян та 450 тисяч підприємств у Греції досі не погасили свої заборгованості перед державою. А це - 76 мільярдів євро, яких недорахувалася державна скарбниця. Завдяки новому закону держава планує зібрати близько 9 мільярдів євро. Влада обіцяє не штрафувати тих, хто погасить свій борг до кінця березня.

Взагалі, ухилення від сплати податків - одна з найбільших проблем Греції. Явище глибоко вкоренилося в суспільстві - особливо в секторі надання послуг. Чимало греків просто не сплачують ПДВ у повному обсязі. 2010-го року уряд підвищив ПДВ з 19 до 23 відсотків. Але що з того, якщо люди не поспішають платити?

Багатьох може здивувати і те, що в Греції часто не видають розрахункові квитанції та чеки. Водночас втеча капіталу досягла вражаючих масштабів: від початку кризи у 2010-му з країни було виведено мільярди євро, які осіли на банківських рахунках за кордоном, переважно на Кіпрі та у Швейцарії.

Грецьких багатіїв податками не переобтяжують, тоді як громадянам з низьким рівнем доходів за останні п’ять років податкові виплати підвищили утричі. Мільйонерам та мільярдерам за аналогічний період рівень оподаткування збільшили лише на 9 відсотків. Зараз державний борг Греції дорівнює 175 відсоткам ВВП країни. Але для приходу інвестицій тут створені чи не найгірші умови в ЄС: у жодній іншій країні Євросоюзу відкриття нового бізнесу не є настільки складним та копітким процесом, як у Греції. Від початку кризи процедуру банкрутства розпочали вже 230 тисяч грецьких фірм.

Ключовою проблемою Греції є її прагнення залишатися "державою загального добробуту". Щоп'яте робоче місце в країні - в державному секторі. З 80-х років минулого століття держава щедро винагороджувала своїх громадян - як приклади: пенсіонери отримували 14 місячних пенсій у рік, а службовці в парламенті - 16 місячних окладів. Тож чимало греків вважають вимоги з Брюсселя щодо жорсткої економії надмірними. За останні п'ять років у державному секторі скоротили 370 тисяч робочих місць.

Німецька бюджетна дисципліна

Зухвалою поведінкою нового уряду Греції щодо кредиторів тепер обурені не лише німецькі політики, але й прості громадяни ФРН. За опитуваннями, лише третина німців підтримує ідею надання Афінам можливості відтермінування виплати боргів, а 80 відсотків вважають Грецію неблагонадійною. У разі відмови Греції від курсу економії, близько двох третин німців воліли б, аби Греція вийшла з Єврозони.

Німеччина - найбільший кредитор Афін, що забезпечив 27 відсотків від загального пакета фінансового порятунку грецької економіки. Але навіть терпіння німців спливає. Особливо це помітно з риторики міністра фінансів ФРН Шойбле, відданого принципам ощадливості. Йдеться передусім про збалансований бюджет - без нових запозичень, чого вдалося досягти Шойбле. І саме про це, здається, грецькі уряди десятиліттями забували.

Тож можна припустити, що й Меркель на зустрічі з Ципрасом у Берліні дасть йому зрозуміти - період гри під назвою "беремо зараз, а платимо колись там згодом" добігає кінця.