Майже всі політичні експерти сходяться в одному: до початку боргової кризи демократія у Греції функціонувала краще, ніж будь-коли раніше. І особливо за кризових часів греки не мають права применшувати цього історичного досягнення, застерігає соціолог і публіцист Іліас Кацуліс.

"Після падіння військової диктатури у 1974-му Греція доросла до демократії західного зразка, у якій політичні партії почергово ділять між собою владу", - розповідає 76-річний експерт. За його словами, значного браку демократії при цьому ніколи не виникало. Часом її було ледь не "забагато", вважає Кацуліс, наприклад, коли масштабні страйки знову і знову паралізували країну.

Багато громадських ініціатив - мало впливу

Політичний експерт Лефтерис Кусуліс так само вважає демократичну культуру глибоко вкоріненою у Греції і пов'язує це не в останню чергу зі вступом країни до Євросоюзу у 1981 році. Проте, на його думку, Греція деградувала до партійної демократії. "Політика тут стала здобиччю партій", - критикує Кусуліс. І хоча без партій демократія немислима, та все ж, на думку експерта, неприпустимо, аби партійні інтереси погіршували роботу демократичних інституцій. Всемогутність партій відкрила у Греції дорогу клієнтелі, формі співіснування плебеїв та патриціїв у Давньому Римі, вважає грецький політолог, який отримав освіту у Франції.

Політичну клієнтелу можна помітити й в іншій сфері. Коли грецький уряд десять років тому зареєстрував усі громадянські ініціативи та недержавні організації, число угруповань сягнуло 45 тисяч. Більшість цих груп були засновані бюрократами та партійними функціонерами, пояснює соціолог Іліас Кацуліс. Засновані у розрахунку отримати державне фінансування. А існували вони лише на папері. Як наслідок, справжнім громадянським ініціативам важко завоювати довіру та домогтися суспільної уваги.

Багато експертів також критично оцінюють роль грецьких ЗМІ у політичній кризі. На думку Лефтериса Кусуліса, вони піддаються впливу політичних чи економічних владних інтересів. "Ініціатива, котра виступає за нові ідеї, стає відомою лише тоді, коли вона спирається на вже наявні владні структури та партійну олігархію", - відзначає політолог.

Оновлення партійного ландшафту

Як показують дані опитувань, греки постали перед дилемою. З одного боку, вони покладають відповідальність за економічний занепад країни на стару політичну еліту. А з іншого боку, саме ці політики знову хочуть виводити країну із кризи. Як бути?

Багато політологів розраховує на перехідний період, під час якого партійний ландшафт фрагментуватиметься та оновлюватиметься. Такий тренд можна було спостерігати вже під час виборів 2012 року, коли консерватори та соціалісти втратили понад 15 відсотків своїх виборців. Це пішло на користь новим силам на кшталт Демократичних лівих, котрі входять до коаліції, очолюваної лідером консерваторів Антонісом Самарасом, і хочуть "більше Європи". "Ми віримо у федеральну Європу і хочемо далекоглядно над цим працювати", - говорить депутатка Марія Яннакакі. Європейці ж, за її словами, воліють радше поставити віз попереду коня й створюють валютний союз, не створивши справжнього економічного союзу.

Проте фрагментація існуючого політичного ландшафту і пов'язаний із цим занепад великих партій може бути й небезпечним. Від 2012 року у грецькому парламенті присутня ультраправа партія, яка фігурує в опитуваннях громадської думки як третя за популярністю політична сила в країні. Після виборів у 2014 році праві радикали можуть пройти навіть до Європейського парламенту. "Я сподіваюся, що їхні виборчі перемоги лише тимчасові", - говорить депутатка Яннакакі. Проте соціологічні опитування свідчать про протилежне: вплив цієї політичної сили навіть зростатиме, якщо демократія вчасно не відреагує.