Як Німеччина стала чемпіоном світу з переробки сміття
Вольфґанґ Дік | Андрій Пробитюк
21 червня 2017 р.
Упродовж багатьох років сміття у Німеччині не мало жодної цінності - його просто спалювали чи закопували. Аж допоки уряд ФРН не спонукав підприємства до вторинної переробки сміття, а громадян - сортувати відходи.
Реклама
Екскаватори згрібають гори сміття і просто впресовують у землю те, що сміттєвози вивезли від громадян. Великі зграї птахів кружляють над звалищем. Смердючі гази, які виділяються, просто спалюють. Згодом на звалищах з'являються люди із пластиковими мішками, які вишукують те, що вважають для себе цінним.
Такі сцени спостерігалися в багатьох німецьких містах ще в середині 1980-тих років. Сміття повинне було просто зникнути - неважливо як. А слово ресайклінг (переробка, повторне використання) було ще чужим. Підхід змінився лише тоді, коли звалища вже не могли вмістити все більші гори відходів, а до того ж почалися розмови про дефіцит сировини.
У 1991 році тодішній федеральний уряд Німеччини розробив приписи щодо упаковки. Закон покладав на кожного виробника відповідальність за його продукт і після споживання. Промисловість після цього заснувала свою систему збирання та повторної переробки сміття, яку назвали "дуальною системою". Її розпізнавальним знаком став символ кругообігу - "зелена крапка". Його ставлять на всіх продуктах, які беруть участь у системі ресайклінгу.
Німці починають сортувати відходи
Виникає унікальна система, яка не має аналогів у світі, - з різними новими об'єктами. Контейнери для сміття стають різнокольоровими: у "синій контейнер" складають папір, у "жовтий" - різного роду упаковку, від поліетиленової плівки до стаканчиків з-під йогуртів.
Німці починають сортувати відходи і додатково несуть склотару до окремих контейнерів або ж до магазинів, де вони купували напої. Стимулом для сортування та здачі склотари стала система застави: тим, хто здає склотару, повертають певні кошти. Так система працює і до сьогодні. "Участь громадян у сортуванні сміття від самого початку була величезною", - каже Норберт Фолль (Norbert Völl) з компанії Duales System Deutschland, яка займається вивезенням та переробкою сміття. Сортування відходів стає в Німеччині певного роду народним змаганням. Не в останню чергу це пояснюється кампанією з роз'яснення, яка коштувала мільйони євро. Навіть у казках для дітей піднімалася тема сортування відходів.
Складнощі вторинної переробки
Однак підприємства з переробки зіткнулися з проблемою: сміттєві баки, в які громадяни скидали вже сортовані відходи, все одно містили мішанину речовин, яку не так легко було переробити на новий продукт. Для цього необхідно, щоб відходи були лише одного "сорту". Це легко пояснити на прикладі стаканчика з-під йогурта. Сам стаканчик - із пластику, однак його накривка - з тонкого алюмінію. Обидва матеріали необхідно розділяти для того, щоб згодом отримати чистий пластик і чистий алюміній. Однак як цього досягти? Спершу багато людей стояли уздовж конвеєрної стрічки і відділяли матеріали вручну. Однак це було надто дорого, і тоді почали експериментувати з технологіями з гірничої та аграрної галузі. У цих галузях використовувалися сита барабанного типу, які могли сортувати картоплю чи вугілля за розміром. Згодом технологію сортування різних матеріалів упаковки покращили, використовуючи інфрачервоні сенсори та магніти. Дедалі потужніші комп'ютери та системи управління дозволяють сьогодні відділяти різні матеріали та метали упаковки буквально за секунду.
Як німці сортують сміття або досвід, вартий наслідування (12.12.2016)
01:59
Пошуки й помилки
На шляху до ідеальної системи вторинної переробки відходів упродовж років було витрачено чимало зусиль. Не всі з них виправдали себе та дали результат. Наприклад, компанія Thermoselect обіцяла, що її технологія піролізу дозволить заощадити до 50 відсотків коштів порівняно з іншими системами ресайклінгу. Це привернуло увагу зацікавлених осіб зі всього світу, які почали ледь не паломництво до Італії на озеро Маджоре, аби побачити роботу першої експериментальної установки.
Однак технологія не дала обіцяного результату. Частково вона була - що стосується фізичних процесів - недостатньо добре прорахована. Однак цей проект дав поштовх для інновацій в інших місцях. Кожне зусилля на шляху до ідеального ресайклінгу мало значення.
Ресайклінг високоякісних матеріалів
Усе нові закони та вимоги до промисловості призвели до того, що сьогодні у сфері ресайклінгу виникла високотехнологічна галузь. Дослідники та інженери працюють над тим, щоб, з одного боку, покращити технологію переробки, а з іншого - зробити самі продукти легшими для переробки. Наприклад, компанія з Аахена htp винайшла, як за допомогою сенсорів можна краще розрізняти та розділяти різні полімери. "Нанесена на них фарба має бути не на основі сажі, а на основі чорнила", - пояснює інженер Йоахім Крістіані (Joachim Christiani). Такі дослідження уможливили суттєве зростання частки вторинної переробки різних матеріалів за останні десятиліття.
Сорок відсотків усіх зібраних синтетичних матеріалів у Німеччині сьогодні вдається відсортувати. У результаті вторинної переробки отримують 21 мільйон тонн матеріалів. Якщо собівартість тонни нового пластику становить від 1200 до 1400 євро, то отриманої внаслідок ресайклінгу - близько 500 євро.
Досягнутий рівень якості збору сміття завдяки стандартизованим процедурам у всіх федеральних землях дозволяє отримувати в результаті вторинної переробки матеріали, які раніше не можна було й уявити. Наприклад, компанія Reluma виготовляє хвилерізи, які використовують на узбережжі Балтійського моря. Раніше їх робили з дерева, однак певний вид молюсків зжирав їх за короткий час. Хвилерізи з синтетичних матеріалів служать довше.
Ресайклінг на експорт
Отримані в результаті ресайклінгу матеріали мають у три-чотири рази більшу вартість, ніж сміття, з якого їх виготовляють. У Німеччині виникла ціла галузь з річним оборотом понад 200 мільярдів євро. Вона зростає кожного року в середньому на 14 відсотків і забезпечує роботою 250 тисяч людей. У Мюнхені відбувається і найбільша в світі виставка у цій сфері - IFAT. Німецький ресайклінг став справжнім експортним шлягером. Азійські країни імпортують все більше виготовлених в Німеччині в результаті вторинної переробки матеріалів. 30 років тому, коли німці почали сортувати сміття, це було навіть складно уявити.
Фоторепортаж: Дорогою на роботу - враження українки від Німеччини
На що звертають увагу українці, які вперше приїздять до Німеччини? Своїми фотовраженнями ділиться Євгенія Швіц. Журналістка з Одеси кілька тижнів стажувалася на Deutsche Welle.
Фото: DW/E.Schwitz
Кожному різновиду сміття своє місце
Стереотип про німецьку охайність та педантичність повністю підтвердився, що помічаєш уже на виході з будинку. Німці, наприклад, суворо дотримуються правил сортування сміття і таким чином піклуються про чистоту довкілля. Перед кожним будинком можна побачити набір різнокольорових контейнерів: зелений - для біосміття, синій - для паперу, жовтий - для пластику, темно-сірий - для загальних відходів.
Фото: DW/E.Schwitz
Скляні пляшки сортують за кольором скла
А це - контейнери для скляних пляшок. Один контейнер - для зеленого скла, інший - для коричневого й ще один - для білого. Кожен житловий квартал має такі контейнери. До речі, за пластикові пляшки беруть задаток. Щоб повернути гроші, порожню пляшку потрібно знову віднести в магазин. Там спеціальні контейнери-автомати обліковують здану тару й видають чек, який потім можна обміняти на касі.
Фото: DW/E.Schwitz
Економні світлофори
Німці - украй раціональний і заощадливий народ. Це помічаєш навіть під час перетину вулиці. Часто світлофор спрацьовує лише тоді, коли до нього доторкнутись. Навіщо світлофор має даремно працювати, а рух транспорту зупинятися, якщо вулицю ніхто не переходить?
Фото: DW/E.Schwitz
Авто - добре, велосипед - краще
У німецьких містах помічаєш, що тут велосипед є повноцінним транспортним засобом. Бонн не є винятком. Хтось їде не велосипеді на роботу, хтось - на закупи або просто на прогулянку.
Фото: DW/E.Schwitz
Велосипедні доріжки
Водії автомобілів поважають велосипедистів і сприймають їх як рівноправних учасників дорожнього руху. А для зручності й безпеки пересування існують спеціальні велодоріжки. Авто, як правило, не заїжджають за розмічену лінію, й велодоріжки не запарковуються. Бонн навіть поставив собі за мету стати велосипедною столицею Німеччини.
Фото: DW/E.Schwitz
На велосипеді не заблукати
Як жителі Бонна, так і гості міста можуть взяти велосипед на прокат. Для тих велосипедистів, які погано орієнтується в місті, встановлені спеціальні вказівники. Отже, велосипедистам і без карти не заблукати.
Фото: DW/E.Schwitz
Без бар'єрів
На вулицях Бонна помічаєш чимало людей з обмеженими фізичними можливостями. У місті намагаються максимально усунути бар'єри, які перешкоджають мобільності інвалідів. Для тих, хто пересувається на візках, майже всюди встановлені пандуси, а переходи мають не лише низькі бордюри, а оснащені ще й спеціальним тактильним покриттям для людей з вадами зору (фото).
Фото: DW/E.Schwitz
Повноправні члени суспільства
Не дивно, що люди з обмеженими можливостями в Німеччині є повноправними членами суспільства. Ґюнтер Геґер уже не один рік працює в архіві Deutsche Welle. Його робоче місце оснащене спеціальною клавіатурою зі шрифтом Брайля і спеціальною програмою Screen Reader, яка розпізнає і читає вголос надруковані тексти. До речі, на роботу він дістається абсолютно самостійно.
Фото: DW/E.Schwitz
Жодного дня без спорту
Складається враження, що німці - дуже спортивна нація. Щодня - незалежно від того, ранок це, день чи вечір - можна зустріти людей на пробіжці.
Фото: DW/E.Schwitz
Інтеграція біженців
Кажуть, що спорт - один із найкращих шляхів інтеграції біженців. Таким чином можна зав'язати нові знайомства, познайомитись з особливістю німецької культури і, звичайно, вивчити мову.
Фото: DW/E.Schwitz
Активні пенсіонери
Кидається в очі, яке активне життя ведуть німецькі пенсіонери. У центрі Бонна часто можна побачити туристичні автобуси з людьми похилого віку з інших міст. Є чимало різноманітних курсів та клубів за інтересами для тих, хто вже завершив своє робоче життя. Багато хто просто, як на цьому фото, прогулюється парком.
Фото: DW/E.Schwitz
11 фото1 | 11
Фотогалерея: Як сортувати сміття по-німецьки
Різнокольрові контейнери для відходів стоять у всіх німецьких подвір'ях - громадяни дуже серйозно ставляться до розподілу сміття. Але не всі знають, куди і що потрібно класти.
Фото: picture-alliance/dpa/Weissbrod
Синій - для паперу
Майже всі в Німеччині знають, що блакитні баки - для паперу і картону. Але мало кому відомо, що коробки для піци та папір для випічки викидати в них неможна - харчові відходи заважають процесу переробки. Навіть плакатний папір не може бути перероблений. До речі, процес переробки паперу застосовується в Німеччині давно: в 1774 році його розробив правознавець Юстус Клапрот (Justus Claproth).
Фото: DW/Elisabeth Greiner
Коричневий - для компостних відходів
Будь-хто, знайомий з правилами садового компосту, буде здивований, що може бути в коричневому сміттєвому баку: кухонні відходи, харчові відходи, садові і зелені відходи - в тому числі молочні продукті, м'ясо і риба або цитрусові. Все це обробляється в біогазових установках.
Фото: picture-alliance/dpa/J. Wolf
Жовтий - для упаковок
У жовтому баку збираються усі види пакувального матеріалу, такі як алюміній, пластик, пінопласт, харчові упаковки. В ідеалі упаковка повинна бути порожньою, але все ж таки залишки дозволені, тому, наприклад, упаковки від йогуртів мити не треба. Додатково обробляється тільки кращий матеріал, а решта спалюється для одержання енергії.
Фото: Imago
Альтернатива баку: жовтий мішок
Замість жовтого баку пакувальні матеріали можуть також збиратися у жовті мішки. У багатьох містах також можна отримати жовту сумку від фірми, що віповідає за переробку відходів в кожному районі.
Фото: picture alliance/dpa/P.Pleul
Чорний - для решти
Чорний або сірий ящик призначений для залишкових відходів - підгузників, недопалків та іншого смердючого матеріалу. Однак, залишки фарби, люмінесцентні лампи або батарейки збираються окремо.
Фото: picture-alliance/blickwinkel/G. Czepluch
Складний випадок: особливе сміття
Батарейки можна віддати в прийомники в супермаркетах чи парфюмерно-галантерейних магазинах. В кожному місті також є системи збору таких відходів, іноді їх забирають прямо з дому. Справа в тому, що вони не можуть бути утилізовані з іншими відходами: при спалюванні батарейки будуть виділяти токсичні гази або, навіть, можуть вибухнути.
Фото: picture-alliance/dpa/M. Hitij
Відмова через переповненість
Якщо контейнери для сміття переповнені, працівники сміттєвозів можуть відмовитися приймати їх. Тому немає ніякого сенсу в складуванні сміття. Деякі люди закривають свої контейнери, щоб запобігти підкиданню в них сміття. Можна також замовити більший контейнер, але за додаткову платню.
Скляні відходи збирають за трьома кольорами: білим, коричневим і зеленим. Але якщо пляшка синя або жовта, то вона також належить до категорії зеленого скла. Проте розбите скло має збиратися окремо, бо буде заважати процесу рециркуляції. Кришки і корки варто зняти заздалегідь.
Фото: DW/Elisabeth Greiner
"Відпочинок" для скляних контейнерів
У деяких містах є баки для відходів зі скла для кожного будинку, плюс великий скляний контейнер в публічних місцях. Деінде є лише скляні контейнери, розташовані на перехрестях, автостоянках або біля гуртівень. Їх не можна наповнювати цілодобово. Баки мають свій "відпочинок" - після 8-ї вечора в будні, а також по неділях і в святкові дні викидати сміття не можна, щоб не створювати зайвого шуму.
Фото: DW/Elisabeth Greiner
Щотижневий ритуал: повернення пляшок
Пляшки можна здати в магазин, повернувши за це платню. Зараз більшість супермаркетів мають автоматичну систему повернення пляшок. Однак, таким системам підходять не всі пляшки. Найчастіше вони приймають ті, які є в асортименті магазину.
Фото: picture-alliance/Rainer Hackenberg
Пляшка як пожертва
Хто не повертає пляшки, залишає їх на вулиці біля смітників в якості пожертви. Нужденні можуть зібрати їх і здати, отримавши додатковий дохід. В місті Карлсруе є навіть додатковий пристрій, який робить неформальну систему передачі пляшок більш ефективною.
Фото: picture-alliance/dpa/U. Deck/
Великогабаритні відходи
Деякі речі, безумовно, занадто громіздкі для смітників. У певні дні на муніципальних пунктах збору можна позбутися від нелюбимих диванів, пошарпаних ковдр або зламаних стільців. У Берліні також є спеціальні місця: там речі може забрати новий власник, але воні мають бути у більш-менш гідному стані.
Фото: picture alliance/dpa
Збір одягу
Одяг та взуття не повинні потрапляти в звичайне сміття. Контейнери для старих речей є в кожному місті. Часто фонди і спілки збирають, переробляють і продають одяг. Втім, деякі просто залишають свої речі перед контейнером, де вони валяються як мокре і брудне сміття. Не так це задумувалося.
Фото: DW/Elisabeth Greiner
Купи сміття в парку
Всупереч заборонам, в Німеччині сміття не завжди викидається зразково. В цьому можна переконатися в міському парку в теплу пору року в понеділок уранці. У Берліні після вихідних в парках залишаються тонни сміття: пляшки, пластикові відходи, залишки пікників. У відповідь на це мерія встановлює там великогабаритні сміттєві баки.