Матч був 12 років тому, утім Джеральд Асамоа (Gerald Asamoah) досі не забув той день. Незадовго після Чемпіонату світу з футболу в 2006 році, так званої "літньої казки", коли Німеччина показала себе з найкращого, найяскравішого боку і завербувала до себе в національну збірну темношкірого Асамоа, його клуб "Шальке 04" мав кубкову гру із "Ганзою Росток". Ще під час розігріву нападник мав дивне відчуття: "Була дивна атмосфера. Тоді почалася гра, і щоразу, коли я торкався м’яча, чув мавпячі вигуки".

Асамоа перестав розуміти світ. Ще місяць тому він був частиною "літньої казки", а нині - мішенню для расистів: "Це дуже боліло, бо я думав, мене нарешті прийняли. А через менш як чотири місяці все забулося".

Суддя спитав Асамоа, чи варто зупинити гру. Між таймами тодішній тренер "Шальке" Мірко Сломка (Mirko Slomka) запропонував Асамоа його замінити, але гравець відмовився: "Тоді ця людина переможе". 

Такі випадки зробили із Асамоа затятого бійця проти дискримінації та расизму. Про свою роботу він розповів на Глобальному медіа-форумі DW, на якому відбулася дискусія з експертами на цю тему. 39-річний Асамоа регулярно відвідує школи та привертає увагу молоді до теми расизму. "Важливо, щоб якраз молодь мислила інакше та демонструвала громадянську мужність". Адже расизм присутній на футбольному полі в Німеччині і через 12 років після чемпіонату світу, зокрема, і серед молодих людей. Нещодавно сина Асамоа противник на одному з молодіжних матчів назвав "негром". "Тренер команди противника сказав йому: обережно, це син Асамоа, будуть проблеми!", розповідає Асамоа з посмішкою.

Расизм як суспільний феномен

Історії як ця лише підтверджують погляди Патріка Клауса Ґассера (Patrick Klaus Gasser) з УЄФА, а саме, що "в питанні расизму ми хоч і маємо проблему на стадіонах, але передусім це суспільна проблема". Союз європейських футбольних асоціацій розгорнув кампанію, щоб протистояти цьому феномену. До неї належить ініціатива "Ні расизму!" з Кріштіану Роналду, Ліонелем Мессі та Мануелем Ноєром, відео з якими показували між таймами Лігі чемпіонів на стадіонах.  

"У боротьбі проти расизму за останні 15 років ми досягли певних успіхів, це визнано", - каже Ґассер та посилається на співпрацю з неурядовими організаціями. УЄФА більше не є мішенню критики за бездіяльність. Але й Ґассеру зрозуміло, що це лише початок: "На жаль, ситуація віддзеркалює суспільний розвиток і, щоб змінити поведінку, потрібен час". Серед фанів потрібна певна "профілактика", це означає, що фани повинні виховувати своє середовище і заявляти на прояви расизму.

Лише великі спортивні події в країнах обходяться без проблеми расизму?

Що все це означає для Чемпіонату світу в Росії - в країні, де расизм - буденність, зокрема, на стадіонах? Буквально в березні глядачі робили расистські зауваження щодо темношкірих гравців під час дружнього матчу проти Франції у Санкт-Петербурзі.

Чи не повинні в такому разі чемпіонати світу відбуватися лише в тих країнах, в яких немає проблем з расизмом, запитує наприкінці подіумної дискусії на Глобальному медіа-форумі журналістка з Гани. "Звісно, ми могли б не дозволити Росії проводити через це чемпіонат світу, а також Катару через чотири роки, - відповідає Ґассер, - Однак тоді про цю проблему не дізнаються і точно нічого не зможуть змінити". 

Є країни, в яких ситуація з правами людини значно гірша, аргументує функціонер УЄФА. Але ніхто про це не говоритиме, поки там не відбуватиметься велика спортивна подія. "Крапля камінь точить", - таким є гасло УЄФА. Ґассер сподівається: "Ми маємо ЗМІ, які повідомляють про ситуацію, і ми маємо фанів з усіх країн світу, які контактують між собою. Дайте ЧС в Росії шанс!"