Головними конкурентами, як свідчать соціологічні дослідження, є лідер партії Об’єднаний національний рух Михаїл Саакашвілі та кандидат від об’єднаної опозиції Леван Ґачечиладзе, якого підтримали дев’ять партій. Однин з лідерів опозиції, голова Консервативної партії Грузії Каха Кукава критикує політику президента Саакашвілі і називає його реформи поверхневими. Головним провалом влади Кукава називає економічну політику:

У Грузії один з найнижчих показників ВВП. В Грузії він менший не лише в порівнянні з Азербайджаном, але й в порівнянні Вірменією, а також з Казахстаном, Узбекистаном, Туркменістаном, Білорусією, Україною, - з Росією навіть порівнювати не варто.

Натомість однопартієць Михаїла Саакашвілі, міністр економічного розвитку Грузії Георгій Арвеладзе переконаний, що нова влада за короткий час встигла зробити дуже багато.

За останні три роки побудовано більше лікарень, ніж за останні двадцять років. За останні два роки ми реконструювали й побудували більше шкіл, ніж за останні двадцять п’ять років. За останні три роки ми заасфальтували рекордну кількість доріг.

За словами міністра, навіть економічне ембарго з боку Росії не перешкодило зростанню грузинського експорту й внутрішнього валового продукту. Міністр наголошує, що найбільшим ресурсом небагатої на корисні копалини Грузії повинна стати ліберальна економіка, вільна від корупції:

В рейтингу Всесвітнього банку ми перебуваємо в трійці світових лідерів по боротьбі з корупцією. За оцінками Всесвітнього банку ми перші за економічними реформами. Ми домоглися найбільшого прогресу в створенні сприятливого бізнес-середовища, ніж будь-яка інша країна за настільки короткий період часу. І наша амбіція й філософія – перетворити Грузію в країну, яка має найкращі умови для бізнесу у всьому регіоні.

Натомість опозиціонер Каха Кукава називає статистику сфальсифікованою. Крім того, опозиція звинувачує команду Михаїла Саакашвілі в обмеженні політичних свобод громадян та в тиску на засоби масової інформації. Каха Кукава:

…Як і при Сталіні, у нас зараз одна з найдемократичніших конституцій у світі. Але це на папері… Після революції, після інаугурації Саакашвілі в Грузії закрили всі політичні ток-шоу і всі політичні дебати на всіх телеканалах Грузії, які були при Шеварднадзе. Потім закрили кілька каналів, на інших каналах змінили засновників. Зараз в Грузії є один-єдиний незалежний телевізійний канал – „Імеді“, але й він перебуває під тиском.

Після змін, внесених у конституцію Грузії в 2004 році, одразу після інаугурації Саакашвілі, вся влада належить президенту, зауважує Каха Кукава:

Списки депутатів парламенту Грузії він склав особисто, міністрів він призначає особисто, прем’єр-міністр, як і голова парламенту, в Грузії – номінальні політичні фігури. Тому головна проблема демократії в Грузії – розподіл влади. У нас немає розподілу влади на законодавчу, виконавчу й судову. Вся влада належить одній людині – Михаїлу Саакашвілі.

Втім, закиди опозиціонерів категорично спростовує один з найближчих соратників Саакашвілі, депутат грузинського парламенту Гіга Бокерія, якого називають ідеологом правлячої партії "Об’єднаний національний рух":

Проблемою Грузії є слабка опозиція – це правда. Хоча якщо ви постежите за грузинськими мас-медіа, ви не відчуєте цього, тому що вони повні політичних дебатів, часом дуже навіть конфронтаційних. Так що опозиція є дуже активною частиною політичного процесу в Грузії. Я думаю, що ця ситуація є результатом „революції троянд“.

За словами Бокерії, вперше в історії Грузії саме його партія – „Об’єднаний національний рух“ - запровадила державне фінансування політичних партій, причому не пропорційно до результатів виборів, а на користь менших.

Гіга Бокерія не сумнівається у переконливій перемозі лідера „Об’єднаного національного руху“ на дострокових виборах президента, хоч і визнає, що популярність Михаїла Саакашвілі і очолюваної ним політичної сили за час після „революції троянд“ суттєво знизилася. В свою чергу, Каха Кукава сподівається, що грузини вперше в сучасній історії своєї країни змінять владу шляхом виборів. Досі влада у Грузії змінювалася двічі: 1992 року була громадянська війна, а 2003 - так звана „революція троянд“.