Суперечність полягає в тому, що Україна, з одного боку, прагне до Європи, а з іншого - має велику потребу в гуманітарній допомозі, зауважує Ріхард Дімбат.

Він також каже про проблеми, пов'язанні з доставкою гуманітарних вантажів і пропонує, щоб українські політики хоч раз проїхали разом з гуманітарним конвоєм по Україні.

Так не має бути

Тоді вони б побачили реальне життя на власні очі, а не з інформаційних довідок своїх помічників, вважає Дімбат: «Не повинно бути такого, коли ми даємо митникові сто євро, щоб він виконав свої нормальні обов'язки. Або коли впродовж десяти кілометрів наш конвой зупиняють чотири рази, щоб зняти побори, а правоохоронець відкрито говорить, що він теж повинен жити», - з сумом розповідає активіст.

Крім того, за його словами, трапляється також, що речі, які везуть до України як гуманітарну допомогу, у Німеччині вважають непридатними для застосування. Так відбувається через дуже суворі вимоги у цій країні, пояснює Дімбат.

Наприклад, німецький притулок для інвалідів списує ліжка, які не відповідають високим нормам якості. Але, в Україні немає таких суворих вимог, тож, ці, майже нові ліжка, було відправлено до українських лікарень, де, за словами активіста, ліжка, на яких лежать хворі, взагалі не можна назвати ліжками. Ситуація ж у деяких районних центрах України, на його переконання, є катастрофічною.

Автор: Олександр Сосновський

Редактор: Наталя Неділько