"Тут якийсь чоловічок, тут якась доріжка, тут будиночок, сонечко. Схоже чи ні?" - запитує Ліна Ізраїлева. Вона з великим натхненням малює яскравими фарбами на аркуші паперу: небо, чоловічок на велосипеді та два сонця – ліворуч і праворуч. Малюнок 82-річної жінки нагадує каракулі дитини. Це один з видів дозвілля у гуртожитку для російськомовних хворих на деменцію. Під час цієї хвороби найдовше зберігається пам'ять на кольори, і медперсонал намагається підтримувати цю функцію. Поширені різновиди деменції - це, зокрема, хвороби Паркінсона та Альцгеймера.

Небеса обітовані чи заслання?

Керівник центру "Наша квартира" Леонід Торговицький – колишній комп’ютерник з Санкт-Петербурга. Його теща – одна з восьми мешканок квартири площею 260 квадратних метрів. "Коли моя теща захворіла на деменцію, ми не знали, що тепер робити. Тим часом благочинна організація Євангелічної церкви та компанія з нерухомості вирішили надавати не квартири, а приміщення з обслугованням",- каже Леонід.

У Іллі Беріка була схожа ситуація, і його тещу треба було негайно рятувати, адже вона не могла більше жити самостійно, а помістити її у звичайний будинок для людей похилого віку не виходило. Тому що мати дружини втратила набуті знання німецької мови, пояснює Ілля Берік: "Моїй тещі тут дуже подобається, вона може розмовляти з сусідами по гуртожитку і персоналом російською. У неї є своя кімната. Якби вона жила сама, довелося б готувати їсти. А тут усі питання вирішені".

Домашня атмосфера

Справді, у кожного мешканця "Нашої квартири" - шести жінок і двох чоловіків - окрема кімната. Меблі принесли зі своїх старих помешкань та все оздобили на власний смак. Пенсійних грошей та додаткової дотації від міста Кельна вистачає для того, аби персонал цілодобово опікувався хворими.

"Тут хто потребує, щоб його поклали у ліжко раніше, кладемо у ліжко. Хто хоче посидіти подовше, подивитися телевізор, просто поспілкуватись, порозгадувати кросворди - ми з ними. Тут не як у будинку для пенсіонерів, а як у квартирі", - розповідає доглядальниця Людмила Усата.

Строгого часу для відвідувачів у гуртожитку немає, діти можуть відвідати батьків, коли їм заманеться.

Автори: Надія Баєва / Захар Бутирський

Редактор: Євген Тейзе