У середу, 19 листопада, в світі відзначався Міжнародний день туалетів.

Проблема в першу чергу в самій темі, каже Тіло Панцербітер, директор German Toilet Organisation. Німецька доброчинна структура бореться за кращі санітарні умови в усьому світі. Сеча, фекалії, туалети – не кожен захоче постійно мати з цим справу, каже Панцербітер:

«Політики краще фотографуються поруч із джерелами води і школами, ніж поруч із туалетами. Саме тому ООН запровадила міжнародний рік санітарного забезпечення. Вирішили, що ця тема заслуговує на більше уваги. Ми, звичайно, це вітаємо. Для нашої діяльності дуже важко знайти спонсорів. Вони ліпше займаються чимось іншим, що має кращий імідж. Тому так складно досягти поставлених цілей».

Мета ООН – вдвічі зменшити число людей, які не мають доступу до санітарних приміщень. За підрахунками Організації Об’єднаних Націй, таких 2,5 мільярди, тобто приблизно 30-40 відсотків населення планети. Щоб привернути до увагу до проблеми, неурядові організації виставили в середу біля центрального залізничного вокзалу в Берліні 50 керамічних унітазів. У деяких регіонах світу, наприклад, у Кенії, є міста, де мільйон людей живе без туалетів, каже Тіло Панцербітер:

«Треба собі лише уявити цю ситуацію. Що було б, якби в Гамбурзі не було жодного туалету? Або в Кельні? Ось у чому справа. Наслідки катастрофічні. По-перше, на пошук відправного місця іде багато часу, якщо мені раптом закортить на роботі. По-друге, якщо закортить усім, знайти вільний туалет практично неможливо. По-третє, всюди лежать фекалії, в них граються діти. Саме це стоїть за повідомленнями статистиків, коли щодня понад 5000 дітей до п’яти років помирають від діареї».

Проблеми з гігієною за відсутності туалетів очевидні. Але є ще й аспект захисту довкілля. Людські фекалії – це дуже хороші добрива, каже Штефан Ройтер, директор Бременського товариства міжнародних досліджень та розвитку. Його організація щороку будує в світі 100 тисяч туалетів. З відходів людського організму за допомогою нескладної техніки виробляють важливі ресурси, наприклад, біогаз. У тропіках цим займатися простіше, ніж у Німеччині, каже Штефан Ройтер:

«У Німеччині, наприклад, з багна в очисних спорудах отримують біогаз. Але башти, в яких відбувається цей процес, треба обігрівати. В тропіках це непотрібно. Там температура повітря достатньо висока для бактерій метану, і їх не треба підігравати й витрачати електричний струм».

Але в промислових західних країнах не всі знають про такі можливості. Тому, щоб просувати в країнах «третього світу» передові технології, які вирішують проблему санітарії та заощаджують при цьому енергію, німецькі інженери потребують кращої освіти, вимагає Тіло Панцербітер.

«Федеральний уряд має почати освітню кампанію на цю тему, в усіх університетах потрібно викладати умови санітарного забезпечення. Лише так Німеччина може зберегти свої передові технології і допомогти світові».

У Німеччині уже зараз поширені унітази, які заощаджують воду. Але воду після душу чи дощову воду ніхто не використовує в туалетах, всі змивають чистою питною водою. Крім того, вже сьогодні існують туалети, які відокремлюють сечу та фекалії для кращої переробки, каже Тіло Панцербітер. Інноваційна сантехніка вже є на ринку, в Німеччині її лише треба активніше поширювати, переконує він:

«Німеччина в минулому вже виборола передове місце у використанні енергії вітру і сонця. Чому не стати лідером у галузі санітарії? Для цього достатньо зробити кілька пілотних проектів, щоб показати – це можливо».

За матеріалами кореспондентів