Хорошу поведінку в Німеччині асоціюють із ім'ям барона Адольфа Кніґґе. Наприкінці XVIII століття він створив працю "Про поводження з людьми". До сьогодні дожило переконання, що книга Кніґґе – порадник для вихованих людей. Проте насправді це соціологічний трактат. Нині в Німеччині існує Товариство Кніґґе. Його засновник Ганс-Міхаель Кляйн провадить семінари на теми поведінки і, зокрема, вчить людей правильно використовувати поштиве "Ви" та довірливе "ти". 

Експерт розрізняє два життєвих виміри, в кожному з яких – свої правила й пастки. "У приватному житті старший завжди пропонує молодшому звертатися на "ти" незалежно від того, чоловік це чи жінка". На роботі ж ідеться не про вік, а про місце у внутрішній ієрархії, пояснює Кляйн: "Шеф або шефиня пропонують підлеглим "ти" – байдуже, хто старший, а хто молодший. Якщо ж співбесідники одного рівня, наприклад, двоє керівників відділів, то колега з більшим досвідом роботи пропонує неформальне звертання", – підсумовує спеціаліст.

"Ти" та його підступність

Але чорт ховається в деталях: "ти" бувають різні. Приміром, гамбурзьке. Ідеться про правило називати людей на ім'я, звертаючись на "ви": "Маркусе, Ви б не могли передати перець?" Гамбурзький варіант уживають у так званих "однобоких стосунках" – наприклад, між шефом і підлеглими. Якщо ж працівник назве керівника на "ти", то втрапить в етикетну халепу.

Ще дещо вигадали баварці – "мюнхенське ти", коли кличуть за прізвищем: "Меркель, а йди-но швиденько сюди". Існує й так зване "касирське ти", що стосується конкретних ситуацій. Коли касирка у крамниці не знає ціни товару, то волає у другий кінець залу: "Пані Майєр, не знаєш, по чому груші?"

Згадаймо і "товариське ти" – звертання політиків і взагалі членів товариства однодумців. Існує анекдот про те, як молодий сором'язливий соціал-демократ не знав, як звертатися до відомого завдяки сварливій вдачі політика Герберта Венера. Молодик про це запитав. Відповідь старшого не надто допомогла: "Ви можете звертатися, як ти хочеш".

Нині "ти" значно розповсюдженіше, ніж колись, надто в рекламі. Це невипадково, бо свідчить про наближення до клієнтів і їхню ідентифікацію з групою покупців. Натомість "Вам" часто продають дорожчі товари: "Здійсніть пробну поїздку", "Дозвольте собі велнес-вихідні", "Скуштуйте страви вишуканого смаку". 

Перестрибнути з "Ви" на "ти"

Звісно, "тикання" може образити. Одна з найвідоміших телезірок Німеччини, співак Дітер Болен розмовляв так із полісменом, котрий його зупинив. На Болена подали до суду. Співак переконував, що звертається до людей переважно на "ти", але його таки оштрафували на 500 євро. За німецьким законодавством, людина "при виконанні" має право образитися й подати до суду, якщо неформальним звертанням навмисно хотіли образити її честь і гідність. Тож варто бути обережним.

Саме перехід із "Ви" на "ти" готує справжні пастки. Експерт із поведінки Кляйн наводить міні-рейтинг найгірших випадків.

Перше місце: після тосту на брудершафт шеф запропонував "тикати". Що робити наступного дня? Пропозиція ще дійсна? Чи варто йому про це нагадати? Ганс-Міхаель Кляйн радить: "Найкраще уникати прямих звертань. Наприклад: "Чи можемо ми обговорити тему Х?" Зачекайте на реакцію шефа. "Це абсолютне табу – нагадувати керівнику про його пропозицію", – застерігає Кляйн.

Друге місце: "Старший співробітник ніколи не повинен пропонувати перехід на "ти" молодшому шефу", – нагадує Кляйн. Ініціативу має взяти той, у кого вища посада.

Третє місце: нечемно рішуче відмовляти людині, яка пропонує перейти на "ти". Якщо все-таки хочете зберегти дистанцію, поясніть делікатно: "Мене тішить Ваша пропозиція, але я прошу про шанс трохи краще з вами познайомитися".

Ганс-Міхаель Кляйн розповідає учасникам своїх семінарів золоте правило: "Реагуйте завжди адекватно". Це не дасть влипнути, як муха в мед, і спрацьовує не лише під час звертання.