Він знаний своїми інтимними подвигами та став символом спокуси. Проте в його біографії - робота священиком, 3000 сторінок мемуарів та низка фінансових афер. До 220-річчя від дня смерті Казанові відкрили музей у Венеції.
Реклама
"Я бачив чимало туристів у Венеції, які блукали провулками та шукали табличку з написом "На Калле-делла-Комедіа 2 квітня 1725 року народився Джакомо Казанова". Це надихнуло мене відкрити на його батьківщині музей на його честь". Цими словами італієць Карло Пароді, засновник Фонду Джакомо Казанови, рекламує нову принаду у місті на воді. Музей відкрили 2 квітня, у день народження видатного коханця, у вишуканому палаццо Песаро Папафава.
У таких палацах всесвітньо відомий венецієць колись зваблював красунь, та музей прагне показати більше, аніж просто дамського догідника. "Казанова був серйозним мислителем, письменником та філософом, якого несправедливо згадують лише як знаного полюбовника", - наголошує Пароді. Тому в музеї представлені й інші іпостасі авантюриста, при чому не лише експонати, але й віртуальні подорожі у XVIII сторіччя.
Інакше й не може бути: екскурсія завершується у пишно прикрашеній спальні, де багато шовку та розписаних полотен. Декорації оманливі, адже сам Казанова ховається з красунею за ширмою.
Ми пройшлися стежинами пам'яті та зібрали кілька фактів про чоловіка, який досі захоплює світ.
Спокусник
"Я завжди відчував себе народженим задля іншої статі, тож постійно закохувався", - пише Джакомо у спогадах "Історія мого життя" та стверджує, що мав близько двохсот партнерів. Серед них як дами з вищого світу, доньки з порядних сімей, так і повії, і навіть дві монахині. До його "резюме" увійшла й 13-річна Марі-Луїза О'Мерфі, дама серця французького короля Людовіка XV. Або ж Генріетта, яку він відбив в угорського офіцера та яка під час прощання у Женеві діамантом вишкрябала у вікні готельної кімнати: "Ти забудеш і Генріетту". Вона хоч і знала про його неспокійний стиль життя, все одно не встояла перед його шармом.
Дитинство та навчання
Джакомо Джіроламо Казанова - старший син у родині театралів. Його батьки часто були на гастролях, тож фактично його виховує бабуся Маріца. У 12 років він починає вивчати світське та церковне право в Університеті Падуї, у 17 - має ступінь доктора. Його кар'єра священика швидко обірвалася. Утім, не тому що він гепнувся п'яним під час проповіді з амвону, а трьома роками пізніше, оскільки професія не припала йому до душі.
Утім, Казанова був освічений у багатьох сферах, чи то богослов'я, чи алхімія, медицина чи математика - він міг приєднатися до бесіди на будь-яку тему. Окрім італійської він опанував латину та грецьку, а також французьку, тож був цікавим та розумним співрозмовником. Йому було геть нескладно зачаровувати людей та пробувати себе у різних професіях. Він був секретарем, прапорщиком та лейтенантом, скрипалем у оркестрі, поетом та прозаїком, алхіміком, таємним агентом інквізиції, спекулянтом та дипломатом, бібліотекарем - і це лише деякі записи з його трудової біографії.
Втеча зі "свинцевої в'язниці"
26 липня 1755 року Казанову запроторили до горезвісної "свинцевої в'язниці" - тюрмі під свинцевим дахом венеційського палацу Дожів. Його звинуватили у блюзнірстві та "нарузі над святою релігією", володінні забороненими книжками, зайняттями магією та спокушанні молоді атеїзмом. Там він страждає через лихоманку, клопи смокчуть з нього кров, нестерпна духота виснажує. "Мною володіла єдина думка - втекти", - пише він згодом. Досі ніхто не тікав зі "свинцевої в'язниці", та Казанові це вдалося. Він вирушає до Парижа, який вже говорить про його ефектну втечу та прославляє його як героя.
Жонглер фінансами
Казанова був геніальним пройдисвітом. Знову і знову він здобував величезні гроші, які йому вручали довірливі душі - особливо жіночі. Як-от мадам д'Урфе, одна з найбагатших французьких аристократок. Схиблена на окультних ідеях, пані жадала магічного омолодження. Джакомо не втратив шансу похизуватися своїми пізнаннями в алхімії. Як він згадує у мемуарах, не в змозі відмовити маркізу від її помилкових переконань, він просто витягав гроші з її кишені.
Казанова повертається до Венеції
Увесь світ знає його як дамського догідника, але він був також і священиком, шпигуном та письменником. Тепер Джакомо Казанова отримав у Венеції власний музей.
Фото: picture-alliance/Isadora/Leemage
Молодий Джакомо
Народився Джакомо Джіроламо Казанова 2 квітня 1725 року. Його батьки були акторами, він же мріяв про кар'єру в медицині. Його бабуся дала йому гроші на навчання юриспруденції та теології. Кілька років Казанова навіть був священиком - якось навіть гепнувся напідпитку перед кафедрою. Утім, це не стало перепоною на шляху до амурних пригод.
Таємні побачення у світлі місяця
Незліченну кількість разів доводилося Казанові пробігати венеційськими провулками та переправлятися каналами, аби потішити свою чергову даму серця. До того ж він мусив вдаватися до неабиякої перестороги, позаяк аж надто часто його прихильниці були одруженими.
Фото: DW/Juan Martinez
Любчик Європи
Казанова навідувався до будуарів по всій Європі. Він любив усіх: як дам з вищого світу, так і панянок з будинків розпусти. Знову і знову обурені чоловіки-"рогоносці" викликали його на дуелі. А жінки ж усе йому пробачали. Вважається, що у житті венеційського ласкавця було близько 200 коханок.
Фото: picture-alliance/AP Photo/L.Bruno
Манон Баллетті, одна з багатьох
Одна з десятків жінок, яким розбив серце Казанови, Манон Баллетті. Їй було 17, на 13 років менше, аніж йому, коли між ними спалахнула пристрасть. Вона дала гарбуза своєму нареченому та мріяла взяти шлюб з Джакомо. Написала йому 42 любовні листи та навіть заклала свою діамантову каблучку, аби визволити його з ув'язнення. Намарне. Казанова зраждував їй усі три роки, які тривали ці стосунки.
Фото: picture-alliance/Heritage Images
У вигнанні
У 1756 році Казанові вдалося втекти зі "свинцевої в'язниці", куди його запроторили за блюзнірство. Рідне місто вигнало його. Він попрощався з пишними палацами та вирушив у подорож Європою, де вражав своїми вишуканими манерами поважних кліриків та монархів. Пройдисвіт уже давно надав собі аристократичного лоску та вигадав собі титул "шевальє де Сенгальт".
Фото: Giacomo Casanova Foundation
Птах високого польоту
На фото - один з експонатів Музею Казанови, що каже про численні "ролі" венеційського героя. Він був і священиком, і скрипалем, і шпигуном, дипломатом, письменником, і навіть засновником французької лотереї. Кишені постійно наповнювалися золотом - та він швидко розтринькував його за гральним столом. Через борги він не раз опинявся за ґратами, та це не ставало на заваді його покликанню.
Фото: picture-alliance/AP Photo/L.Bruno
Письменництво як лікування
Шостий десяток Казанові перевалило, коли той був далеко від батьківщини. У Богемії він став бібліотекарем. Самотній, розчарований та підкошений сифілісом Джакомо згадує минуле. Лікар радить йому вилити депресію на папір. Тож видатний коханець створює 3000 сторінок "Історії мого життя". Книга стала світовим бестселером, хоча довго публікувалася лише у "цензурній" версії.
Фото: picture-alliance/AP Photo/L.Bruno
Пам'ятник Казанові
Щороку до Венеції приїздять 15-20 мільйонів туристів. Чимало з них цікавляться історією Казанови. Тому в Карло Пароді (на фото) виникла ідея, увічнити пам'ять видатного сина міста в музеї у вишуканому палаццо. Він має показати, що Казанова був не лише знаним коханцем, але й філософом, і письменником. Відкрився заклад 2 квітня, у день народження славетного венеційця.
Фото: Giacomo Casanova Foundation
8 фото1 | 8
Грошова фортуна штовхає його до ідеї в 1757 році заснувати французьку лотерею - посада її директора приносить чималі прибутки. Його кишені дедалі гладшають, тоді як Казанова за секретним дорученням міністра фінансів проводить складні фінансові оборудки на закордонних біржах.
Попри шалені статки Казанова регулярно програє, оскільки кидає гроші на вітер та витрачає за гральним столом. У 1758 році він придумує собі шляхетний титул "шевальє де Сенгальт", численні представники вищого світу надають йому хвалебні рекомендації. Але не все котові масниця: за своє життя він шість разів опиняється за ґратами, його висилають з багатьох країн.
Невгамовний мандрівник
Протягом свого життя Казанова подорожував від одного королівського двору до іншого, по всій Європі, постійно у вищих колах, повсякчас заводив нові знайомства зі знаними особами. У Римі - теревенив з Папою Кліментом ХІІІ, який посвятив його в лицарі Золотої шпори. Фридрих Великий пропонував йому посаду вчителя у померанській юнкерській школі, та той не погодився. Російська імператриця Катерина Велика двічі приймала видатного авантюриста.
Мало хто зі сучасників міг подорожувати так само часто: історики підрахували, що Казанова за життя наїздив стільки, що міг би об'їхати довкола Землі. На тодішньому транспорті - коні, кареті чи кораблі - це неабияке досягнення.
Заповіт
Коли Казанові виповнилося 60, він був самотнім та розчарованим, як його 1785 року найняв бібліотекарем граф Вальдштейн у богемському замку Духцов. Через п'ять років там він починає писати свої мемуари. До дев'яти годин щодня гне спину над рукописом, його думки вилилися на більше ніж 3000 аркушах паперу. 4 Червня 1798 Казанова помирає у віці 73 років. Достеменно невідомо - через наслідки сифілісу чи захворювання сечового міхура. Однак "Історія мого життя" робить його безсмертним. Вона перекладена 20-ма мовами та вважається найдорожчим рукописом у світі: у 2010 році вона дісталася Франції за сім мільйонів євро.
Місце поховання Казанови невідоме й сьогодні. Утім, зберіглося його життєве кредо: "Я до безумства любив жінок, та свободу - завжди більше".
Містами Європи: Венеція
04:41
Венеційський карнавал - забава зі столітніми традиціями
Таємничі маски, розкішні костюми, фривольні настрої… Щорічний карнавал - один із найвідоміших символів та популярна туристична забава Венеції. Що ж саме там діється? Дивіться у фотозвіті від DW!
Фото: ANDREA PATTARO/AFP/Getty Images
Місто у вирі барв
Девіз цьогорічного венеційського карнавалу - "фантастична природа". Гості з усього світу протягом двох тижнів, починаючи з 15 лютого, насолоджуються вуличною музикою, концертами, шоу та світськими балами. Блазнювання й весела метушня, які панують у місті, - мов маленька подорож у часі, адже карнавальний спектакль має столітні традиції.
Фото: picture-alliance/dpa
Традиційний туристичний магніт
Двотижневе дійство поміж розкішними палацами дожів щороку приваблює близько півтора мільйона глядачів. На цьому фото вони зібралися перед пам'ятником письменнику та відомому дамському улюбленцю Казанові. Наплив закордонних туристів - явище не нове: ще в ХVIII столітті до Венеції стікалися дворяни з усіх усюд, щоб узяти участь у барвистих святкуваннях.
Фото: picture-alliance/dpa
Мінлива історія
Перша документальна згадка про карнавал датується 1094 роком. Свого піку популярності дійство сягнуло в ХVIII столітті. Близько сотні років по тому, коли Венеція перебувала у складі Австрії, фривольні святкування припинилися. Карнавал відродився в 1976 році, коли Федерико Фелліні презентував костюмований фільм "Казанова".
Фото: picture-alliance/dpa
Мистецтво родом з народного театру
Осяйні, мальовничі, майстерно зроблені: карнавальні маски виробляли ще в XVI столітті. Спершу їх носили герої італійських народних комедій - Commedia dell’arte. Один із найвідоміших комедійних героїв - Арлекін, бідний, але завжди з гарним настроєм, вбраний у яскравий костюм із клаптиків та чудернацьку шапку. Костюми Арлекіна часто носять і на сучасних карнавалах.
Фото: BilderBox
Зомбі атакують!
У Венеції можна уздріти не лише рукотворну красу, а й потворність. Біла пудра, патьоки штучної крові, подерте шмаття… Чимало гостей карнавалу цього року перевтілюються в зомбі й поводяться достоту, як у фільмах жахів: похитуючись чи повзаючи на всіх чотирьох, "живі мерці" гуртом рухаються до центру міста…
Фото: Getty Images
Авантюрні ігрища в Палаці дожів
Хто ховається за маскою - дворянка чи служниця?.. Колись бал-маскарад був чи не єдиною можливістю перевтілитися і зазнавати пригод, не стримувати себе - анонімно та незалежно від статків і соціального походження. Нині ж побувати на справжньому венеційському балі-маскараді може кожен, хто готовий за це платити: квитки на "Бал дожів" коштують від 250 до 1600 євро.
Фото: picture-alliance/abaca
Привіт із Мехіко
Під час регати на Гранд-каналі можна споглядати мікс міжнародного фольклору - наприклад, мексиканські пончо й ширококрисі капелюхи серед пишних суконь венеційських дворянок. Гондоли з учасниками процесії пливуть уздовж чотирикілометрової головної вулиці. Спектакль позначає старт венеційського карнавалу, за яким усе місто спостерігатиме, затамувавши подих, до 4 березня.
Фото: Marco Secchi/Getty Images
Дурень на площі Святого Марка
Карнавальний дурень здійнявся в повітря. На цьому фото волейболістка Франческа Піччініні висить під дощем із конфеті та в історичному костюмі гусара над площею Святого Марка. "Гаряча пора" карнавалу відкривається щороку 23 лютого видовищним "польотом ангела" ("Volo dell'Angelo"). Хто виконає акробатичний номер цьогоріч, поки що таємниця.
Фото: picture-alliance/dpa
Піжамна вечірка в центрі міста
Катання на гондолах венеційськими каналами - це завжди щось особливе, тим паче під час карнавалу. На цьому фото мовби здійснилася чиясь дитяча мрія. Митці ковзають по воді в венеційському районі Каннареджо на величезному "ліжку" з нічником. Такі рухливі інсталяції та дивакуваті костюми - теж частина двотижневої карнавальної програми.
Фото: picture alliance/INFOPHOTO
Карнавал як стиль життя
Хоча традиційний венеційський карнавал триває в лютому, насправді його святкують увесь рік. Жінки на фото вдягли ці маски на Новий рік - класичні білі "баути", прикрашені пір'ям та стразами. Зазвичай із ними вдягають чорний плащ або накидку, але у крайньому разі згодиться і чорна куртка.