Дві різні країни, мови, культури. Їх можна гармонійно поєднати, доводить подружжя Вовк-Бруннер. Андрій Вовк вільно розмовляє німецькою, а його дружина Каті Бруннер, вивчаючи в університеті славістику, оволоділа українською. Коли в них народилася донька, подвійність почалася ще з вибору імені, милозвучного в обох країнах. В Україні їхню дівчинку називають Мар'яною, в Німеччині - Маріанною. Завдяки батькам нині 6-річна дитина вивчила дві рідні мови - українську та німецьку, розмовляє без акценту і в обох країнах спілкується з друзями як "своя".

Андрій та Каті доклали для цього дуже багато зусиль. "Ми перечитали гори літератури, як виховувати дитину в іноземному оточенні, консультувалися з медиками, психологами й педагогами", - розповідає чоловік. Однією з їхніх цілей було зламати стереотип, що дитині буде надто важко одночасно опанувати дві мови як рідні.

Поділити мови в родині

Головний висновок, якого дійшло подружжя, - кожен із них має розмовляти з дитиною своєю рідною мовою. З перших днів тато спілкується з донечкою виключно українською, мама - німецькою.

"Дитина до шести років здатна повноцінно сприймати до чотирьох мов одночасно", - каже Каті. Маленька Мар'яна заговорила у два з половиною роки. Почавши вчити літери у п'ять років - дві різні абетки одночасно, - вона не плутає склади і слова. У першому класі дівчинці додалося вивчення англійської. Зараз дитина успішно опановує третю мову і вважається однією з найкращих у класі, кажуть батьки.

Від поділу мов подружжя не відступає й на людях. Коли вони приймають друзів-німців у себе вдома в Берліні, Андрій розмовляє з донькою українською. За потреби він або Каті коротко пояснюють друзям, що було сказано.

Цей підхід радять і фахівці. "Правило таке: одна людина розмовляє з дитиною лише однією мовою. Якщо є труднощі, з другою мовою ви можете допомогти так само, як із малюванням або арифметикою, але спілкуватися треба лише однією мовою. Інакше замість двох дитина вивчить півмови", - каже професорка Університету Хайфи, дослідниця мови мігрантів у іноземному середовищі Лариса Фіалкова.

Мова як подарунок

Дуже важливо пояснити дитині: її ситуація - позитивна."Ніхто не має створювати враження, що двомовність у родині - це щось ненормальне", - застерігають Андрій і Каті. На їхню думку, двомовність - цінний подарунок, який вони роблять доньці.

"Боляче бачити в Берліні багатьох мам-українок, які вийшли заміж за німців і розмовляють із дітьми німецькою навіть наодинці", - пригадує Андрій. Він вважає це ведмежою послугою малюкам, адже мами зазвичай роблять "море помилок". Їхні знайомі українки нерідко заперечують, що діти мають якомога швидше адаптуватися у країні й опанувати німецьку, а українська стає необов'язковою. Каті, яка вільно володіє українською, вважає, що цим батьки від народження позбавляють дітей частини їхньої ідентичності.

"Будьте певними своєї мови та культури. Не розповідайте дитині про Україну як про щось зовсім негативне, бо постане питання - навіщо вивчати ще й українську, якщо там усе так погано?" - радить вона.

Звісно, пара усвідомлює: не всім так пощастило, як їм. Що робити, коли чоловік не розуміє мови своєї дружини, а отже й того, про що вона спілкується з дитиною? "Це спільна родинна праця. Поясніть йому, що це важливо для дитини, тому треба бути терплячими й толерантними одне до одного. Малюки, які змалку вчать мови, легше опановують кожну наступну іноземну. А в дорослому віці матимуть більше шансів знайти хорошу роботу", - вважає Каті.

Стимули для дитини

Навчаючи мов, розважайте дитину і використовуйте її природну цікавість, радить професорка Лариса Фіалкова. "Коли я вчила доньку читати, то робила вигляд, ніби ми з нею разом намагаємось навчити двох ляльок. Вони завжди відставали від дочки (за них говорила я), а їй подобалося бути розумнішою за них", - пригадує дослідниця.

Навчаючи дитину батьківської мови, подбайте і про коло спілкування. Батьки Мар'яни водили її в Берліні до української суботньої школи при одній із церков.

"Нам було дуже важливо показати їй: ти - не єдина дитина, яка тут розмовляє українською", - розповідає Андрій і радить іншим батькам хапатися за будь-яку подібну можливість, а також виявляти креатив. Під час "Євро-2012" батьки Мар'яни принесли до її берлінського дитсадка розклади футбольних матчів, прапорці й українську символіку. Вони розповіли групі про чемпіонат. Малеча страшенно зацікавилася й чудувалася до дівчинки: "То ти з тієї країни, де все це відбувається!" А потім дітлахи самі почали розповідати, звідки родом їхні батьки, пригадує Андрій. "Діти такі речі дуже любляють. А коли своєю країною можна в чомусь пишатися, це ще один привід вивчати мову", - робить висновок Каті.

Потрібен уважний підхід

Якщо, подорослішавши, дитина менше спілкується вашою рідною мовою, бо її не розуміють друзі, продовжуйте говорити з нею українською. Навіть пасивного сприймання може виявитися цілком достатньо, щоб  добре опанувати обидві рідні мови, підказує керівниця німецького мовного центру FON Institut, тренерка Анне Вільконськи. Двомовні дітлахи - відкритіші до світу й легше "перемикаються" з однієї на іншу, констатує експертка.

"Є поняття heritage language, тобто рідної мови, якою розмовляють удома, але в іноземному оточенні. Дітей у такій ситуації треба навчати не як іноземців. Але й не так, як тих, хто нікуди не їхав. Для російськомовних дітей мігрантів уже розроблені спеціальні підручники. Такі підручники треба розробити і для україномовних дітей", - підсумовує професорка Фіалкова.