Назва нещодавнього альбому Blackstar британської легенди рок-музики Девіда Боуї виявилась пророчою та лиховісною. Альбом вийшов саме до дня народження та практично в переддень смерті знакової фігури поп-музики.
Фото: picture-alliance/dpa
Реклама
Тільки-но відсвяткували Новий рік, як у світі рок-музики сталась перша супер-подія: Британський музикант Девід Боуї подарував своїм фанатам і собі на 69-річчя новий альбом. Сама його назва Blackstar, тобто "Чорна зірка", мала в собі щось лиховісне й пророче. Тоді практично всі знавці музики та критики були одностайні, що новий альбом може в черговий раз вивести кар'єру британського рок-співака на досі цілком незнаний новий рівень. На їхній погляд, ця збірка пісень стала сумішшю життєвого та творчого досвіду. З минулої п'ятниці диск з альбомом Blackstar можна придбати в магазинах будь-де у світі. Але виявилось, що цей творчий злет став останнім у житті та кар'єрі зрілого митця, який лише через кілька днів після виходу альбому помер від раку.
Меланхолія вічного шукача-новатора
Тож тепер назва альбому набула майже містичного додаткового значення, тим паче, що сім пісень альбому, від нестримного року до модерного джазу, стали одними з найбільш меланхолійних та похмурих у кар'єрі Боуї. Вічний шукач потрібного звуку та новатор, що грався жанрами, знову по-новому знайшов себе, ступивши завдяки диким саксофонним відступам та лабіринту з ритмів на незвідану царину. До виходу в світ альбому митець майже нічого не розповідав про тексти пісень, аранжування та саме оприлюднення збірки. Утім, якийсь зв'язок між цією мовчанкою та боротьбою Боуї з раком ніколи не простежувався. Адже вже впродовж років Боуї був знаний як такий собі фантом, особливо після пережитого 2003 року серцевого нападу прямо на сцені під час виступу в Німеччині. Тож впродовж останніх тижнів Боуї знову дозволив своїм обраним представникам та однодумцям повідати широкому загалу дещо про історію виникнення та написання альбому й чого від нього слід чекати.
Так виглядає обкладинка останнього альбому BlackstarФото: Smi Col (Sony Music)
У випадку з Blackstar, на спартанській обкладинці якого домінує зображення чорної зірки на білому тлі, за анонс та контакти з громадськістю відповідали багаторічний продюсер Боуї Тоні Вісконці та Донні Макеслін в якості нового лідера гурту. Обидва лише розхвалювали скромного генія поп-музики та його вже 25-й з 1967 року студійний альбом. Але нічого про рак не сказали, адже інформацію про це добре втаємничували, так само як і багато-чого за останні 50 років життя Боуї. Тож слід купувати Blackstarвже за його якість, а не лише в пам'ять про легенду рок-музики? Критика вже зараз одностайна у тому, що це - знаковий твір зрілого митця, але він - не та музика, яку шукають люди, котрі слухають такі хіти Боуї, як-то Heroesабо Space Oddity. Вісконці надав RollingStoneключову цитату: "Була мета, обов'язково уникати рок-н-ролу". А Макеслін заявив в інтерв'ю для журналу Uncut, що Боуї був "таким гідним любові та добродушним".
Вперед до незвіданих берегів
2013 року, коли вперше після Reality2003 року вийшов альбом-longplayerTheNextDay, чимало критиків називали його віддзеркаленням дотеперішньої творчості. А ось Blackstar- це подорож до цілком незвіданих берегів. Погляд не повертається з ностальгією в минуле, як це було, скажімо з піснею Where Are We Now, що нагадувала виступи Боуї в Берліні. Натомість рок-легенда зробив цього разу ставку на модерні, футуристичні звуки, які не вписуються у комерціалізовані правила гри індустрії поп-музики.
Інтерес ЗМІ до нового альбому свідчить, як сильно захоплює феномен Девіда Боуї. Навіть попри те, що після перенесеного інфаркту під час останнього турне більш ніж 10-річної давнини, Боуї впродовж 10 років не видавав жодного альбому, він насправді ніколи не зникав, пояснив у розмові з DW експерт з поп-музики Крістоф Яке. За словами Яке: "Девід Боуї - вписана в історію поп-музики константа й завжди присутній завдяки натякам, цитатам-переспівам, та наслідуванням з боку молодших гуртів. Йому взагалі не потрібні постійні історії чи прес-релізи, він просто актуалізується час від часу".
Девід Боуї - фігура у мистецтві
Попри свою постійну присутність нерозгаданою лишається загадка, хто ж був, власне, Девід Боуї. Для експерта Крістофа Яке це питання уособлює "одну з головних людських спонук до дії - розгадувати загадки", а для тих, хто десятиліттями знав Боуї, воно й досі лишається без відповіді. Рок-зірка розпрощався з усіма своїми колишніми образами, які він створив за роки кар'єри: "Усі мої фігури виконали свою мету, тож тепер їх можна відправити на пенсію". Це він заявив у своєму останньому інтерв'ю перед тривалою паузою стосовно створених ним образів Ziggy Stardunst, MajorTomта Thin White Duke.
В альбомі Blackstar Девід Боуї довів, що він може і вміє комбінувати банальність та вже відоме з новим та незвіданим, стверджує Яке. У нових творах Боуї не лише вказує на історію поп-музики, а й цитує сам себе. Це самоцитування унаочнює ту значимість, яку мав рок-легенда Девід Боуї у музичному світі. Водночас воно показує, що на наведене вище запитання про те, хто ж є Девід Боуї, можна відповісти лише в окремо взяту мить. У неділю, 10 січня, британська легенда рок-музики - 69-річний Девід Боуї - помер від раку в оточені своєї родини.
Легендарна кар'єра Девіда Боуї
Британської рок-легенди Девіда Боуї більше нема серед нас. Він був не лише музикантом, який продав понад 100 мільйонів платівок. Його екстравагантні виступи вплинули на ціле покоління. Етапи кар'єри - у фотогалереї.
Фото: picture-alliance/dpa/A. Rain
Смерть рок-зірки
Девід Боуї належить до найвпливовіших музикантів за всю історію поп-музики. У неділю, 10 січня, він помер в колі своєї родини після 18-місячної боротьби з раком. Це підтвердив його син й режисер Дункан Джонс на своєму мікроблозі в соціальній мережі Twitter. За два дні до смерті, саме у 69-й день народження Боуї видав свій новий, вже 25-й альбом Blackstar.
Фото: DW/H. Mund
Перші кроки у музиці
Девід Джонс народився 1947 року в робітничому кварталі в південній частині Лондона і вже відносно рано здобув ім’я на столичній музичній сцені. У 16 років він виступав з гуртом The Kon-rads як саксофоніста та співак (фото - з реклами 1963 року). 1965 року він бере собі митецький псевдонім "Девід Боуї", з яким згодом і став світовою знаменитістю.
Фото: DW/H. Mund
Тернистий початок кар'єри
У 1960-ті роки на творчість Боуї вплинули біг-біт та рокмузика. Але він мав інші смаки та задуми, тож завжди випереджав свій час у музиці. Після невдалої співпраці з безуспішними британськими кавер-гуртами, 1967 року йому видався шанс видати дебютний альбом у фірмі звукозапису Deram. Але платівку купували без особливого ентузіазму. Сходинки його кар'єри документують експонати виставки в Берліні.
Фото: picture-alliance/dpa
Довгий шлях до слави
1969 року, тобто в рік першої висадки людей на Місяць, Девід Боуї видав свій перший комерційний сінгл Space Oddity. У пісні йдеться про астронавта Майора Тома, який сам подорожує космосом та втратив контакт з Землею. У британських хіт-парадах ця річ опинилася в п'ятірці найпопулярніших. Але справжнього прориву поки що не було. Для цього Боуї вигадав креативне рішення.
Фото: DW
Прорив Ziggy Stardust та гра статями
1972 року Боуї створив своє перше Alter Ego - футуристичну рок-зірку Ziggy Stardust. Альбом-концепт, що мав таку ж назву, одразу став хітом. Він відображав теми тодішньої сучасності - минущість успіху та сумнів у статевих ролях. Андрогенною фігурою Ziggy Stardust Боуї любив провокувати - тоді гра з гомосексуальністю була вкрай скандальною справою.
Фото: picture-alliance/dpa/N.Halle'n
Таємничий мов Сфінкс
1969 рік - перший стрибок в кар'єрі: Девід Боуї виступає перед початком виступу гурту T Rex. Згодом, 1971 року, відбувся його прорив як музиканта: його альбом The Man Who Sold The World добре розійшовся, він зустрів схвальні відгуки критики. Відтепер Боуї змінює не лише екзальтовані сценічні костюми, а цілеспрямовано вибудовує свій образ андрогенної істоти.
Фото: DW/H. Mund
Істота з іншої зірки
Це зроблене Браєном Даффі фото вважається одним з найбільш інноваційних в історії музики для конверту платівки. Ще до виходу у світ, лише в Англії назбиралось понад 100 тисяч попередніх замовлень. Доти таким успіхом могли похизуватися лише The Beatles. 1976 року Боуї розпочав турне з цим альбомом, що, власне й стало початком його кар'єри як світової знаменитості.
Фото: DW/H. Mund
Берлінські роки
Світове турне ледь не звело Боуї у могилу. Виснажений тривалою наркотичною залежністю, знеможений постійними концертами він винаймає квартиру на двох в районі Західного Берліна Шенеберг. Тут він пробує віднайти себе й покінчити з героїном. У легендарних студіях Hansa записувались його нові альбоми The Idiot та Lust for Life. Лише 1978 року Боуї розпочав наступне світове турне.
Фото: Getty Images
Позаземний погляд
Вони стали його невід'ємною рисою екзальтованого митця. Різну форму зіниць Девід Боуї завдячує пошкодженню ока у шкільні роки. Під час бійки в школі каблучка одного з однокласників влучила в ліве око майбутнього співака. Згодом дивовижний погляд личив його іміджу позаземної рок-зірки на додачу до крикливих зачісок та яскравих костюмів.
Фото: DW/H. Mund
Худий білявий герцог
1976 року з альбомом Station to Station Боуї з'явився у білій сорочці, чорних штанах і ретельною зачіскою. "Худий білявий герцог" став ще однією відомою фігурою Боуї. Це була цілковита протилежність крикливому образу Ziggy Stardust. Для "худого білявого герцога" була характерна відстороненість і холодність - йому закидали навіть фашистоїдні риси. Боуї грав й цим, попри втрату деяких фанів.
Фото: picture-alliance/dpa
Девід Боуї - чоловік, що впав з неба
Пристрасть до акторського мистецтва та захоплення космічними історіями Боуї змогли втілитися в реальність 1976 року. Тоді він зіграв головну роль у кінострічці The Man Who Fell to Earth. Боуї грав Томаса Джерома Ньютона, позаземну істоту, яка впала на Землю. Завдяки своїм різноколірним очам, своєму худорлявому обличчю та білявій шкірі він ідеально підходив для цієї ролі.
Фото: imago/United Archives
Ми діти станції Зоо
1981 року він знімається в екранізації культового роману "Кристіане Ф. - Ми діти станції Зоо". Боуї грав сам себе. Кінострічка розповідає історію дівчинки-наркоманки з Берліна другої половини 1970-х років. Саундтрек до фільму складався виключно з пісень Боуї, включно з головною піснею Heroes. Пісню, створену 1977 року, записано кількома мовами.
Фото: picture-alliance/dpa/IFTN
Бунтівник ніколи не старіє
Своїм альбомом Let's dance він знову ще раз перевершив себе. Найбільшим успіхом виявився вихід альбому Reality у 2003 році. Доти він вже багато разів демонстрував свою музичну багатогранність. Того ж року Боуї розпочав гігантське турне A Reality Tour. Незадовго до завершення туру, саме після пісні Ziggy Stardust він переніс інфаркт.
Фото: Getty Images/J. Hale
Blackstar і смерть
Після інфаркту він взяв 10-річну паузу. 2013 року побачив світ альбом The Next Day, а 8 січня 2016 року вийшов його 25-й альбом Blackstar, що став останнім. Він містив джаз, електромузику, хіп-хоп та авангард. Усе це не так просто перетравити, але для фанів альбом став довго очікуваним. Обкладинку альбому прикрашає витончена чорна зірка на білому тлі. Це стало останнім словом Боуї у світі музики.
