1. Перейти до змісту
  2. Перейти до головного меню
  3. Перейти до інших проєктів DW

"Момент істини" для британських консерваторів

Барбара Везель, Дмитро Каневський6 травня 2015 р.

Британські консерватори сподіваються останньої миті вирвати голоси у правих популістів. Шанси на це не дуже високі, тож сподіватися їм залишається лише на диво.

Девід Кемерон
Девід КемеронФото: Reuters/T. Ireland

Обмовка за Фрейдом спіткала Кемерона наприкінці виборчої кампанії, коли він агітував працівників супермаркету у Лідсі голосувати за консерваторів. "Це вирішальний для кар'єри вибір", - сказав Кемерон й негайно ж схаменувся. "Вирішальний для країни вибір", поправив себе він, мимоволі викривши свої потаємні думки. Багато британців його за це й недолюблюють, адже вважають Девіда Кемерона типовим кар'єристом.

Після завершення навчань у престижному виші в Оксфорді, Кемерон недовгий час працював у рекламному агентстві, а відтак потрапив до Консервативної партії, просуваючись дедалі вище її кар'єрними щаблями. Зрештою, десять років тому цей палкий оратор солідного вигляду перебрав на себе головування у партії, що після поразки на виборах 1997-го року переживала нелегкі часи. Кемерон очолив політсилу, що засиділася в опозиції за часів правління Тоні Блера, з обіцянками модернізації. І вже 2010-го року прем'єрським кріслом йому поступився ставленик Блера Гордон Браун.

Хлопці з еліти

Ближче до народу: селфі з виборцем в англійському АддінгеміФото: picture alliance/ZUMA Press/A. Parsons

Із собою на Даунінг-стріт, 10 Кемерон привів челядь соратників і радників, з більшістю з яких він знайомий ще зі шкільних та студентських років. Усі вони вихідці з верхнього суспільного прошарку, випускники елітних університетів з Етона, Оксфорда та Кембриджа. Їх навіть прозвали "кемеронцями". А от достатнього місця для жінок в оточенні Кемерона не знайшлося. Цю проблему консерватори не вирішили й досі, залишаючись таким собі "чоловічим клубом".

Як зауважила колись одна парламентарка: "Це елітні хлопчики, які не знають скільки коштує молоко". І ці слова саме про прем'єра: зразкова сім'я з трьома дітьми і дружина з аристократичними зв'язками. Ну все як з обкладинки журналу для буржуа! Цей імідж "осоружної партії" закріпився за консерваторами й переслідує їх і досі: їх сприймають відірваними від реальності життя й проблем середнього класу, як партію, що обслуговує інтереси власної "клієнтури" з вищих прошарків суспільства.

Результати роботи

Саме тому, мабуть, Кемерон так прагнув "перезапуску". 2010-го року він очолив коаліційний уряд з ліберальними демократами - дуже нетиповий тандем для британської політики, де кожна з партій традиційно прагне заручитися більшістю для створення стабільного однопартійного уряду. Це рішення вже тоді викликало незадоволення серед деяких партійних функціонерів. Але консерватори мусили підлаштовуватися під реалії нового часу, навіть, якщо і ця коаліція не гарантувала стабільної більшості.

Девід Кемерон та його міністр фінансів Джордж Осборн заповзялися якнайшвидше подолати тяжкі наслідки економічної кризи 2008-го року. Все це робилося за принципом: заощаджуємо та скорочуємо аж поки не стане боляче. Але мільярдні урізання соціальних видатків не дуже допомогли. Бюджетний дефіцит Сполученого Королівства залишається найвищим після Греції, Ісландії та Ірландії - країн, що сильно постраждали від кризи. План скорочення заборгованості виписаний ще на п'ять років вперед.

Королева Єлизавета ІІ та Девід КемеронФото: REUTERS/Toby Melville

І хоча консервативно-ліберальний уряд звитяжно рапортував про рекордне зростання економіки на 2,6 відсотка торік, все ж податкові надходження до бюджету залишаються на низькому рівні. Пожвавлення на ринку праці призвело до покращення у статистиці працевлаштування, але державна каса виграла від цього мало, адже йдеться, передусім, про низькооплачувані робочі місця.

Пересічні громадяни пожвавлення економічної кон'юнктури відчули мало. А у першому кварталі цього року економічне зростання знову збавило оберти. Тож передвиборче гасло "Чіткий економічний план" зараз виглядає не дуже переконливим. Критики від самого початку вбачали у цьому зростанні лише розширення бульбашки на ринку нерухомості та в інвестиційному сегменті.

Нові труднощі

І все ж до "послужного списку" Кемерон може вписати й успіхи: модернізацію країни та достатньо успішну економічну політику. Як позитивний крок чимало виборців, імовірно, сприймають і легалізацію одностатевих шлюбів. І все ж перемогу Кемерону це не гарантує: британцям важко його полюбити, на роль "короля сердець" він пасує мало. Може тому й кампанія вийшла доволі блідою та непредметною. Громадяни переймаються проблемами у системі охорони здоров'я та соціального забезпечення, високими цінами і, звісно, міграцією. А от улюблена тема консерваторів - можливий Brexit, себто референдум 2017-го року про вихід Великобританії з ЄС, не викликав ажіотажу, адже громадяни переймаються іншими проблемами, і їх не бракує.

Кемерон опинився затиснутим праворуч популістами з UKIP, які виступають з антимігрантських та антиєвропейських позицій, а на лівому фланзі постала нова загроза з Шотландії. Якщо тамтешні націоналісти наберуть достатню кількість мандатів, Лейбористська партія у Лондоні опиниться у меншості, а Кемерон, відповідно, не матиме партнера для створення коаліції. Тріумфу однієї політичної сили, що була б здатна самотужки сформувати уряд, оглядачі навіть не прогнозують. І навіть якщо Кемерон, як пишуть колумністи на сторінках газети The Independent, ще апелює до виборців з гаслами про здобуття більшості та здійснення мрії, за результатами цих виборів у британській політиці може початися відлік цілком нової доби.

Пропустити розділ Більше за темою

Більше за темою

Більше публікацій
Пропустити розділ Топтема

Топтема

Пропустити розділ Більше публікацій DW

Більше публікацій DW