Понад два тижні минуло з часу призначення Кабінетом Міністрів України нового уповноваженого з захисту державної мови Тараса Кременя. Його попередниця, перша мовна омбудсменка Тетяна Монахова пішла з посади наприкінці квітня через пів року після призначення - за її словами, через зволікання зі створенням секретаріату, без якого вона була безсила щось робити. Як розпочав свою роботу Тарас Кремінь? Чи має офіс, персонал і кошти для його роботи? Зокрема, про це DW поговорила з мовним омбудсменом (повну версію інтерв'ю дивіться у доданому відео).

Deutsche Welle: Пане Кременю, понад два тижні Ви на посаді. Яким є Ваш робочий день? Чи маєте уже секретаріат?

Тарас Кремінь: Ці два тижні - оскільки я зараз в столиці - це, звичайно, кропітка робота не тільки з добору людей, персоналу, який працюватиме в секретаріаті уповноваженого із захисту державної мови. Орган створюється наново. З часу, як закон проголосив необхідність створення офісу уповноваженого (25 червня 2020 року урядовою постановою створено секретаріат і затверджена його чисельність. - Ред.), не зроблено фактично нічого. Тож доводиться сьогодні не тільки шукати приміщення, а шукати алгоритми, шпарини...

Ви вже розраховували, який штат повинен мати офіс мовного омбудсмена?

Відповідно до штату, який затвердив уряд три тижні тому, має бути 50 осіб. Це посада уповноваженого, голова секретаріату, відповідні відділи. Ми ж плануємо також і систему регіональних представництв - чи територіальні органи за так званим кущовим принципом, чи по одному представнику в кожній області. Однак, напевно, що того фінансового забезпечення, яке закладене, не  буде достатньо для всіх 50 співробітників.

Читайте також: Новий мовний омбудсмен в Україні: чого чекати від Тараса Кременя

До речі, а який бюджет ви матимете як уповноважений із захисту державної мови?

Бюджет треба уточнити, бо з перерозподілом коштів на Сovid-19 може залишитись мінімум. Потім хотілося б мати своє приміщення. Я хочу звернутись до міністрів Кабміну: прийміть уповноваженого із захисту української мови, ми, зрештою, робимо одну справу. Нам треба здійснити закупівлі і придбати елементарні меблі, щоб проводити прийом. Нам треба організувати доступність для людей з особливими потребами. Нам потрібно спілкуватись з регіонами - а це, звичайно, підтримка з боку органів місцевого самоврядування. Ми повинні мати обличчя для наших міжнародних партнерів. Бо, скажімо, в Європі в кожній країні є та чи інша інституція, яка займається мовними проблемами: чи на рівні академії наук, чи на рівні, як-от в Україні, уповноваженого.

Сподівання, що офіс уповноваженого найближчим часом запрацює і працюватиме дієво, висловлював міністр культури Олександр Ткаченко. Він уже зустрічався з Вами?

Мене в перші тижні моєї роботи питають, чи зустрічався я вже з президентом, з прем'єром чи з міністром? Скажу чесно, я ще ні з ким не зустрічався. По-перше, мене не запрошували. По-друге, й мені запросити нема куди, бо секретаріат уповноваженого створюється фактично з коліс - у нас немає ні штату, ні приміщення, ні фінансування. У мене ще немає і права підпису.

Чи не вважаєте Ви це ігноруванням офісу уповноваженого, можливо Вас особисто? 

Я зважаю на те, що останні два тижні були напружені не тільки в стінах Верховної Ради, але й в уряді. Велику кількість проблем, які назбирались, треба вирішувати негайно і оперативно. Я думаю, що такі зустрічі таки відбудуться. Але так само, як мають зустрічатись люди такого рівня, треба, звичайно, спілкуватись і з людьми в регіонах.

До Вас уже звертались мовні активісти, які б хотіли представляти мовного уповноваженого в регіонах? 

Є орієнтовний перелік таких осіб і навчальних закладів. 

Ідеться про публічних людей?

Так, звичайно, вони є лідерами громадської думки в певних регіонах. Мені приємно, що Святослав Літинський є одним з претендентів на Львівщині, і якщо він дасть на це згоду ... Є в Ужгороді декілька прекрасних людей, в Миколаєві, Дніпрі, Чернігові. 

Тому я вкотре звертаюсь до українців, які мають у собі сили і бажання, давайте розглядати кандидатуру кожного з вас: чи це буде посада, чи підтримка ініціатив, що спрямовуватимуться на підсилення ролі і рівня володіння державною мовою.

Читайте також: Мовний омбудсмен в Україні: дієвий інструмент чи формальність?

Щодо практичності Вашого офісу зараз: з якими проблемами можуть звертатись українці? Наприклад, якщо люди не переходять на українську мову у сфері обслуговування, це до Вас? 

Що стосується порушення прав громадян на отримання послуг державною мовою, я хотів би пояснити, що кожен громадянин може реагувати на подібні випадки. У кожному закладі сфери обслуговування, у громадському транспорті чи в органах самоврядування є зазвичай "гарячі лінії", книги скарг і пропозицій, у яких можна залишити відповідне звернення. Сьогодні популярно викладати скарги в соцмережі.

На даному етапі проблема моєї суб'єктності обмежена тим, що офіс не працює, тобто відсутні умови для прийняття матеріалів і надання відповідей на звернення. Тому на цьому етапі я готовий вирішувати системні проблеми на рівні державних установ, але поки не зможу реагувати на порушення прав громадян в конкретному кафе чи в конкретній маршруті. Але водночас я звертаюсь до кожного громадянина, якщо він підтримує державну мовну політику і мене як мовного омбудсмена: допомагайте, підтримуйте і давайте цей досвід боротьби за захист державної мови засвоювати разом.

До речі, а якщо вас обслуговують російською, Ви просите, аби перешйли на українську?  

Звичайно, я звертаюсь: дівчата, хлопці давайте поважати себе. Згадайте, який був спалах в соцмережах, коли "Макдональдс" відмовився обслуговувати своїх клієнтів іншою, крім української і англійської, мовою. Це абсолютно нормально і справедливо, коли нерезидент української держави, який непогано заробляє, надаючи послуги, поважає українські закони. То чому ж українські підприємці, приватні перевізники, дехто зі сфери побутових послуг ігнорують такі речі? Тобто іноземці підтримують, захищають українське законодавство, а ми - ні?

Читайте також: "За незнання української мови до в'язниці не саджатимуть"

Якою мовою говорять у Вас в родині?

Моя родина дуже велика. Якщо говорити про дружину і доньку, то говоримо українською мовою, адже для моєї доньки, яка 1 вересня йде до першого класу, важливо мати мовні компетентності. Але я не кажу, що вона не вміє говорити російською, бо її ровесники спілкуються і російською мовою.

Перша мовна омбудсменка пішла з посади через пів року після призначення, адже, як вона казала, без секретаріату, який тоді так і не створили, вона була безсила. Що змусить Вас піти з вашої посади?    

Відповідно до закону - тільки смерть (сміється). Насправді ні. Я не готовий сьогодні розміняти на особисті преференції високий рівень довіри, наданий урядом і українським народом.