Мерія столиці Іспанії, де домінують ліві сили - популісти з партії "Подемос", комуністи, соціалісти, зелені - ухвалила на початку травня рішення перейменувати 52 вулиці, названі свого часу на честь діячів режиму генерала Франсіско Франко. Ідею перейменування ліві висунули ще десять років тому, перебуваючи в опозиції, а прийшовши до влади в Мадриді 2015 року, вирішили її здійснити. Консерватори з Народної партії (НП), які до цього тривалий час правили в місті, опиралися перейменуванню, побоюючись протестів частини столичної громадськості.

Диктаторський режим, який розпочався у 1939 році після перемоги Франко в громадянській війні над урядом Народного фронту, існував до 1975 року. Імена франкістів, в основному військових, за задумом нинішньої мерії, мають замінити назвами на честь більш гідних людей, список яких вже складено.

Однак і сам факт перейменування, і критерії відбору деяких нових назв, як і побоювалися консерватори, викликали гостру полеміку. Ініціаторів перейменувань звинувачують у бажанні переписати історію в світлі лівої ідеології або ж надати вулицям імена сумнівних особистостей.

Захисники вулиці генерала Мільяна-Астрая

Найзапекліша полеміка виникла навколо перейменування вулиці генерала Мільяна-Астрая, засновника Іспанського іноземного легіону. Під час Громадянської війни в Іспанії Хосе Мільян-Астрай воював на боці франкістів. Таблички з назвою повинні замінити вже у травні, тому на вулиці кожного дня з самого ранку стоїть пікет противників перейменування.

М'язисті чоловіки середнього віку представляються DW як колишні бійці Іспанського легіону. Мігель, ветеран миротворчого контингенту в Боснії і Герцеговині та у Косові, пояснює, що вони делеговані, щоб не допустити зміни табличок. Адже ім'я генерала - засновника Іспанського іноземного легіону - для них святе, а його участь у війні на боці Франко вони заперечують.

"Так, дійсно, Мільян-Астрай був прихильником Франко, але не воював на його боці, - каже Мігель. - На початку Громадянської війни він був інвалідом. Руку і око він втратив ще у 1920-ті роки".

На думку професора політології Мадридського університету Дієго Лопеса Бермудо, "авторитет Мільяна-Астрая серед військових і досі великий, і це ніяк не пов'язано з режимом Франко".

У розмові з DW політолог висловив думку, що рішення мерії щодо перейменування вулиці, названої на його честь, "було ухвалено поспіхом". Він не виключив, що міській владі, зрештою, доведеться відмовитися від цього рішення "з огляду на протести громадськості".

У Мадриді зникне вулиця "Блакитної дивізії"

Як випливає з постанови міської влади, одна з вулиць буде названа в пам'ять 200 жертв теракту 11 березня 2004 року, який влаштували в столичних електричках ісламістські терористи. Проти такої назви, природно, заперечень ні у кого немає. Зараз ця вулиця названа на честь полеглих бійців так званої "Блакитної дивізії". У 1941-43 роках дивізія, до якої входили добровольці-франкісти, воювала під керівництвом Вермахту на Ленінградському і Волховському фронтах.

Проспект, названий ім'ям командира цієї дивізії генерала Муньоса Гранде, отримає ім'я профспілкового діяча Марселіно Камачо. На думку професора Лопеса Бермудо, щодо цього рішення у нього особисто сумнівів не виникає: "Муньос Гранде був одіозною фігурою навіть серед франкістського генералітету. Заслуги у нього були хіба що перед Гітлером". Ну а що стосується Камачо, то він "здобув повагу більшості іспанців - за послідовну боротьбу на користь робітників", каже історик.

Своєю чергою, проїзд генерала Франко, таблички з якого вже зняті, буде названий на честь вченого XVIII століття Дієго Торреса. Площа Каудильйо, також присвячена диктатору, отримає назву мадридського передмістя Ель Пардо. А вулиця майора Соріти буде називатися вулицею авіатора Соріти. У мерії вважають, що таким чином цю людину нащадки пам'ятатимуть лише як видатного пілота, а не як офіцера-франкіста.

Народу байдуже

Мешканці вулиць, які підлягають перейменуванню, а на них проживає приблизно 50 тисяч осіб, як свідчать опитування громадської думки, в основному залишаються байдужими до ініціативи мерії. Аналогічний висновок можна зробити і за результатами бліц-опитування, проведеного DW на вулиці генерала Давіли.

Тепер вона буде носити ім'я письменника Макса Ауба. У підсумку четверо молодих людей, які живуть на цій вулиці, відповіли, що не мають жодного уявлення ні про одного, ні про іншого. Тож їм все одно, як називається ця вулиця.

А ось літнє подружжя, яке проживає на цій вулиці, відзначило, що ім'я генерала вони знають з дитинства, а ось про письменника чують вперше. Літератора німецького походження, який творив в основному в Мексиці, не знає ніхто і серед відвідувачів місцевого бару. Проте вони разом відповіли, що перейменування їх особливо не цікавить. Утім, власник закладу та дехто з відвідувачів висловили невдоволення у зв'язку з тим, що зі зміною адреси доведеться міняти всі документи. А це клопоти, хоча мерія і обіцяє здійснити обмін безоплатно.

Експерти сперечаються

Політолог Лопес Бермудо вважає це перейменування цілком виправданим, враховуючи, що генерал Давіла, за його словами, "відзначився перед Франко, але не перед Іспанією".

Антоніо Вісенте Ерраес, викладач історії Мадридського університету й активіст лівопопулістської партії "Подемос" вважає, що вулиці на честь франкістів були "ганьбою Мадрида, а їх перейменування - дар поваги борцям з диктатурою, а також нинішньої іспанської демократії". У розмові з DW він поскаржився, що перейменування не були зроблені раніше.

Зі свого боку Алехандро Хіменес, співробітник дослідницького центру Народної партії, вважає, що мова йде про спробу "переписати історію в світлі ідеології чергових міських правителів". За його словами, "назви вулиць - це свідчення минулого, яке слід сприймати таким, яким воно було".