Іноземні інвестори з початку кризи вивели з України мільярди євро. Коли вдасться зупинити цю тенденцію? Коли інвестори повірять у незворотність реформ і знову активно вкладатимуть гроші в Україну? На ці запитання DW відповів Делегат німецької економіки в Україні Александер Маркус.

Deutsche Welle: Пане Маркус, за останній рік німецькі інвестиції в Україні скоротилися, за даними Держстату, більш як на півмільярда євро. Коли вдасться змінити цю тенденцію?

Александер Маркус: У цьому питанні ми можемо говорити про обережний оптимізм. Навесні ми провели опитування серед німецьких інвесторів в Україні. З'ясувалося, що 28 відсотків компаній торік виводили активи. Це дуже багато. Але цього року тенденція вже позитивна: виводити активи планують лише 3 відсотки компаній.

Однак економічна ситуація залишається критичною, економіка стрімко падає другий рік поспіль. Що змушує німецьких інвесторів залишатися?

Німецькі фірми звикли планувати на довгу перспективу. У довгій перспективі вони вірять у потенціал України. Ми запитали представників німецького бізнесу, коли вони очікують поліпшення економічної ситуації, підвищення обсягу збуту продукції в Україні. З'ясувалося, що лише 37 відсотків очікують покращення ситуації вже наступного року. Більшість очікує цього не раніше 2017 (45,7 відсотка опитаних) або навіть 2018 року (11,8 відсотка опитаних). Проте німецькі фірми готові чекати і нас це тішить.

Як пережити ці скрутні часи? Німецьким компаніям доводиться заощаджувати?

Більшість компаній повідомили, що 2014 року їм довелося скорочувати персонал. 15 відсотків компаній скоротили навіть понад третину персоналу. Бізнесу доводиться реагувати на падіння обороту. Однак скорочення персоналу уповільнюється - цього року лише третина компаній планує заощаджувати на співробітниках. Нерідко ми чуємо від представників компаній, що вони не можуть собі дозволити втратити людей, яких вони роками навчали.

Ви вважаєте, що ті, хто перетерпить кілька років і не піде з України, будуть щедро нагороджені?

Я в цьому абсолютно впевнений. Серед німецьких інвесторів панує переконання, що у квітні-травні цього року ми вже пройшли "дно" кризи. Тепер можна рухатись лише вгору. Ми вже бачимо позитивні тенденції. Зокрема, серед німецьких компаній, які постачають обладнання українським виробникам у харчовій промисловості. Чимало українських виробників зараз зростають, тому що імпорт став для українців надто дорогим і вони купують більше вітчизняного. Але технології та сировина нерідко закуповуються у німецьких фірм.

Які сподівання у німецьких інвесторів у зв’язку з тим, що з наступного року нарешті має запрацювати зона вільної торгівлі між Україною і ЄС?

Для тих, хто хоче лише імпортувати в Україну німецьку продукцію, мало що зміниться. Адже гривня впала за рік на 40-45 відсотків. Скасування мит і близько не зможе компенсувати таке подорожчання продукції. Але для тих, хто хоче виробляти продукцію в Україні, це матиме дуже позитивний ефект. Їм буде легше завозити компоненти в Україну, обробляти їх і вивозити назад на ринок ЄС. Великий потенціал також є для аграрної галузі, яка орієнтована на експорт. Експортери виграють від здешевлення робочої сили. До речі, у цьому сегменті ми вже бачимо конкретні плани щодо розширення. Днями представник німецької компанії Kromberg & Schubert, яка виробляє електричні бортові системи для автомобілів, повідомив мені, що додатково заводу, який вже працює у Луцьку, невдовзі компанія побудує завод у Житомирі.

Чи варто очікувати, що прикладу цієї компанії слідуватимуть інші?

На мою думку, так. Сьогодні в Україні на виробництві затрати на оплату праці часто нижчі за 2 євро на годину, включно з податками. Таких вигідних умов немає у жодній іншій країні на кордоні ЄС. Зі Львова до кордону з Польщею - 70 кілометрів. А з Індії чи Китаю товари треба везти по три-чотири тижні. Замовники часто не хочуть стільки чекати.

Але в України є і серйозні конкуренти в регіоні. Приміром, Румунія також пропонує дешеву робочу силу і є при цьому членом ЄС. Тобто пропонує інвесторам зрозумілі і передбачувані правові умови.

Не можна забувати, що Україна має населення у майже 46 мільйонів. Сьогодні у цих людей дуже низька купівельна спроможність. Але не можна думати лише про сьогоднішній день. Треба думати на 5-10 років наперед. Україна перебуває сьогодні у ситуації, в якій Польща була 15 років тому. Там був дуже стрімкий розвиток. Цей шанс є і в України. Сьогодні Україна вже не стоїть на роздоріжжі між Сходом і Заходом. Сьогодні українці вже знають, яким шляхом має рухатися їхня країна. Ми нещодавно проводили семінар для українських компаній, які цікавляться виходом на ринки ЄС. Ми очікували участі 80-100 фірм. А заявки подали більше трьохсот! Гадаю, за 5-10 років ми зрозуміємо, наскільки ми недооцінюємо Україну.

Ви вже бачите в Україні реформи, які дозволять країні піти шляхом Польщі?

Німецькі інвестори хотіли би, звісно, бачити більше реформ і щоб вони реалізовувались швидше. Але зрозуміло, що в нинішніх умовах неможливо рубати з плеча. Перед українцями постали дуже великі виклики. Це і падіння економіки, і підвищення тарифів на комунальні послуги - кожному політику треба думати, як переобратися на наступних виборах. Тому не можна "перегинати палицю". Але з точки зору німецького бізнесу головний позитивний сигнал - це намагання розв’язати проблему корупції. Сьогодні до німецьких бізнесменів в Україні не приходять і не кажуть прямим текстом з порога, скільки треба "відстібнути". Тепер в українських чиновників вже немає примусу зверху. Раніше, приміром, на митниці інспектори не просто клали собі в кишеню хабарі. З них зверху вимагали збирати хабарі на місцях і передавати вищим чинам. Сьогодні цього немає. Це дуже хороший знак. Хоча на місцях корупція, звісно, ще не зникла.

Серед головних проблем, які традиційно сильно псують інвестиційний клімат в Україні, можна виділити корумпованість судочинства. Тут Ви бачите зрушення?

На сьогодні ситуація така, що в першій інстанції нерідко інвестор не може відстояти свої законні права. У деяких випадках, імовірно, судді мають власний інтерес. Але зазвичай у другій або третій інстанції інвестори домагаються свого. За попередньої влади навіть цього не було.

Тобто, в той час як серед українців панує невдоволення, іноземні інвестори бачать більше позитиву?

У нинішньому уряді нерідко можна відчути, що робота ведеться з ентузіазмом, у ньому працюють чимало молодих фахівців, людей нового покоління. Вони відкриті, з ними можна в робочому режимі спілкуватися електронною поштою. Загалом, я доволі оптимістичний щодо подальшого розвитку України. Я до роботи в Україні вісім років працював у Росії і маю з чим порівнювати. Я бачу, як українці цінують свою свободу. Значить, все у них вийде.