Про те, що обмін відбудеться саме у суботу, 7 вересня, до кінця не вірив ніхто. Зранку почали надходити підкріплені фото повідомлення ЗМІ про те, що автобуси з полоненими українськими моряками та політичними в'язнями Кремля виїхали з московського СІЗО "Лефортово" до аеропорту "Внуково".  Однак журналісти, навчені минулим "фейковим обміном", про який усі гучно повідомляли тиждень тому, але який тоді так і не відбувся, нині обережно повідомляли про ймовірність "великого обміну".

В очікування великого обміну

Натомість коли біля офісу українського омбудсмена в Києві почали збиратись рідні, зокрема ув'язнених у Росії Олега Сенцова, Романа Сущенка, Едема Бекірова та українських моряків, стало зрозуміло, що обмін таки відбудеться. Родичі, стримуючи емоції, мовчки зайшли в автобуси і разом з уповноваженою Верховної Ради України з прав людини Людмилою Денісовою поїхали в напрямку аеропорту "Бориспіль" на Київщині. "Не хвилюйтеся, кожному віддадуть свого", - намагалася шуткувати вже стоячи на злітно-посадковій смузі військово аеропорту Людмила Денісова. Вона намагалася підбадьорити мам, дружин, дітей, братів українських "бранців Кремля", які напружено вдивлялися у осіннє синє небо, чекаючи на появу такого жаданого державного літака. Саме в ньому летіли 35 українців, які поверталися на батьківщину у рамках взаємного обміну утримуваними особами між Україною та Росією. Коли літак приземлився, всі аплодували. Коли він під'їхав до місця зустрічі, де зібралися родичі сотні журналістів, президент України Володимир Зеленський, український генпрокурор Руслан Рябошапка, міністр внутрішніх справ Арсен Аваков та інші представники влади, всі затамували подих.

Переповнення емоціями

Відкрилися двері і першими вийшли 22 українських моряків та двоє співробітників Служби безпеки України, які були захоплені у полон поблизу Керченської протоки наприкінці листопада 2018 року. Кожному з них Зеленський потиснув руку. За ними вийшли "політичні в'язні Кремля" журналіст Роман Сущенко, Олександр Кольченко, Володимир Балух, Станіслав Клих, Микола Карпюк, Олексій Сизонович, Павло Гриб, Едем Бекіров, Євген Панов, Артур Панов. За ними - Олег Сенцов, який став символом боротьби за визволення українців, яких Москва утримувала у своїх в'язницях протягом останніх п'яти років. Кожного з них обіймали, цілували, притискали до себе рідні та друзі, плакали, не стримуючи сліз. "Я не вірю ще. Тримаю його за руку і не вірю. Дуже рада, що настав цей день. Я дочекалася його. Дай бог, тепер будемо жити", - вся у сльозах, притискаючи до себе свого сина, каже мама Євгена Панова. Російські спецслужби затримали його в Криму ще на початку серпня 2016 року за звинуваченням у підготовці диверсій на півострові. "Ми чекали тут цілий тиждень в Києві і ось дочекались. Я маму Володимира Балуха привезла з Криму. Ми безмежно раді", - каже кримська волонтерка з громадської правозахисної організації, яка не хоче представлятися. "Нам ще повертатися в Крим, зрозумійте. У нас там й так обшуки", - каже жінка.

Сам Балух, український фермер, якого в 2016 році ув'язнили в Криму за те, що він повісив у себе на будинку український прапор, в цей час дивиться в небо, вдихає глибоко, дістає цигарку і запалює її. В його очах насолода від такої довгоочікуваної волі. "Слів немає. Дякую всім, хто взяв хоч маленьку участь у звільнені кожного з нас. Дай вам бог всім здоров'я", - каже, посміхаючись, Едем Бекіров, мешканець селища Новоолексіївка Херсонської області. У грудні 2018 року його затримали і заарештували російські силовики, коли він прямував до Криму відвідати 78-річну матір. Йому інкримінували  зберігання і передачу вибухових речовин і боєприпасів. З літака Едем Бекіров вийшов на милицях, помітно було, що він терміново потребує медичної допомоги.

Сенцов: "Боротьба не закінчується"

Обійнявшись зі всією своєю родиною, усміхнений йшов від літака й український журналіст Роман Сущенко. "Буду думати тепер, як жити далі, шукати роботу, але спочатку треба зрозуміти, що і до чого, бо ми вже повернулися в іншу Україну", - вже будує плани кримський активіст Олександр Кольченко, якого затримали в травні 2014 року разом з режисером Олегом Сенцовим. Їх звинувачували в організації терактів на півострові. "Тепер можна видихнути нарешті. Все так емоційно. Все добре. Ми трималися. Тепер хочеться просто обійняти своїх пацанів, свою сім'ю. Це найголовніше", - сказав один зі звільнених українських моряків Сергій Попов, обіймаючи своїх маленьких синів.

А Олег Сенцов, український кінорежисер, довго стояв мовчки біля трапу літака, обіймаючи свою доньку Аліну, яка плакала на грудях у батька. Після цього він сказав: "Дуже радий опинитися на рідній землі. Хочу сказати спасибі тим людям, які протягом цих років допомагали нам і нашим сім'ям, боролися за наше звільнення. Сподіваюся, що інші полонені будуть теж скоро звільнені. До звільнення останнього полоненого наша боротьба не закінчується. До перемоги ще дуже далеко. Ворог сильний і здаватись не збирається. Але перемога буде за нашою країною. У нас немає іншого вибору. Слава Україні!".

В цей час рідні звільнених українців розгорнули український прапор та імпровізовано заспівали "Зеленеє жито, зелене. Зеленеє жито ще й овес, ось зібрався рід наш увесь".

Після тортур

Представники української влади відмовилися коментувати будь-які деталі обміну. При цьому президент України Володимир Зеленський і глава СБУ Іван Баканов заявили, що через питання звільнення Володимира Цемаха, якого вважають одним зі свідків у справі про збиття малайзійського Boeing MH17, міг зірватися обмін між Україною і РФ. За словами президента, Цемаха допитали, і не тільки перед обміном. Після зустрічі в аеропорту "Бориспіль" всі звільнені українці поїхали в медичні заклади для обстеження стану їхнього здоров’я, адже більшість з них були блідими, змученими. Лідер УНА-УНСО та один із засновників "Правого сектора" Микола Карпюк заявив, що його та затриманого у 2014 році на території Росії  Станіслава Клиха, якого звинувачували в участі в бойових діях під час Першої чеченської війни, жорстко катували в російських в'язницях за всі ці роки увезення.