Коли мова заходить про "День Д", на думку спадають передусім два фільми: "Найдовший день" 1962 року та "Врятувати рядового Раяна" 1998 року. При цьому Голлівуд у 1950-ті роках - у період розквіту жанру воєнного кіно - активно розробляв тему "Дня Д".

Існує також декілька британських та французьких фільмів, присвячених висадці союзних військ у Нормандії у 1944 році. "Тоді як німецькі фільми більше зосереджувалися на розвідувальній діяльності перед "Днем Д", - зазначає кінокритик Фабіан Тідтке, котрий є співкуратором показу добірки присвячених "Дню Д" кінострічок у Німецькому історичному музеї. Воєнних дій у німецьких фільмах того часу не показували.

Кінематографічна тема переможців

Судячи з усього, "День Д" у кінематографі є темою переможців: "Ці картини майже завжди є фільмами тріумфу", - каже знавець кіно Клаус Лезер у розмові з Deutsche Welle. За його словами, в усіх присвячених "Дню Д" фільмах мала бути зображена "об’єднана сила добра", а "остаточна перемога над нацизмом" була їхнім спільним лейтмотивом.

Винятком із цього правила стала лише робота режисера Бернгарда Вікі. Він був одним з чотирьох кінематографістів, котрі працювали над фільмом "Найдовший день" тривалістю понад три години. Продюсер Деррил Ф. Занук залучив до створення цього масштабного кінопроекту чотирьох режисерів. Бернгард Вікі, світову славу котрому приніс вражаючий антивоєнний фільм "Міст", відповідав у "Найдовшому дні" за епізоди, у котрих ішлося про роль німецьких солдатів.

Монументальне кіно

Продюсер Даррил Занук залучив величезну кількість матеріально-технічних засобів, аби зобразити історичні сцени військових дій, зазначає Лезер. На початку 1960-х років, коли кіно опинилося у кризі у зв’язку з появою телебачення, фільми на кшталт "Найдовшого дня" мали переконувати глядача за допомогою техніки, обладнання та армії статистів у перевазі такого медіа як кінематограф.

Однак попри свій монументальний розмах "Найдовший день" - не в останню чергу завдяки Бернгарду Вікі - пропонував новий погляд на "День Д" і значною мірою відмовився від кліше. Окрім того, дана стрічка виконувала також інше завдання: "Посеред "холодної війни" спогад про останню "гарячу" війну Європи видавався ефективним засобом повернення у героїчне минуле", - вважає Клаус Лезер.

Голлівудські екранізації "Дня Д"

Менш відомими фільмами про події 6 червня 1944 є стрічки режисерів-класиків Голлівуду, таких як Генрі Хетевей та Вільям Веллман. Хетевей уже через два роки після Другої світової війни зняв фільм "Вулиця Мадлен, 13" із зірковим Джеймсом Кегні у головній ролі. Історичні події тоді ще були свіжими у пам’яті, відзначає Лезер. У "Вулиці Мадлен, 13" німецький агент шпигує за американським навчальним табором.

Вільям Веллман двома роками пізніше зняв фільм "Поле битви", який показує один із багатьох військових епізодів в історії "Дня Д" - німецьку Арденнську операцію 1944 року і героїчну боротьбу союзних солдат.

Стівен Спілберг у 1998 році у своїй великомасштабній роботі "Врятувати рядового Раяна" зобразив наступ військ союзників на північнофранцузькому узбережжі. Технічно досконала стрічка Спілберга запровадила нові стандарти в інсценуванні воєнних подій. Особливим викликом для глядача є півгодинна сцена на початку фільму, у котрій покроково зображується операція висадки в Нормандії.

Європейські фільми про "День Д"

Британські та французькі стрічки про "День Д" на кілька порядків відстають від голлівудських. Англієць Стюарт Купер у 1975 році зняв низькобюджетний фільм "Оверлорд", який зосереджується на долі молодого британського солдата. Він проходить навчання для висадки у північній Франції і наприкінці помирає під градом німецьких пуль на десантному кораблі. Цей фільм до сьогодні справляє неабияке враження і встановлює високі стандарти як за естетикою, так і за змістом, підсумовує Лезер.

У 1966 році французький режисер Рене Клеман зняв для місцевих та американських продюсерів фільм "Чи горить Париж?", у котрому йдеться про перші тижні після "Дня Д" і звільнення Парижа. Цій темі нещодавно присвятив свій камерний фільм "Дипломатія" відомий німецький режисер - творець екранізації "Бляшаного барабану" Ґюнтера Ґрасса - Фолькер Шлендорфф.

У той час коли для Купера важливою була особиста доля солдата, французькі фільми про "День Д", як правило, показують у правильному світлі внесок французьких солдат та прибільшують значення руху опору на чолі з генералом де Голлем. У більш нових фільмах, таких як "Дні слави" 2006 року французького режисера алжирського походження Рашида Бушареба, акцент робиться на внесок у "День Д" солдатів із колишніх колоній.

"Фільм до "Дня Д" був у першу чергу військовим фільмом і фільмом про війну", - підсумовує кінокуратор Фабіан Тідтке. Історичне значення "Дня Д" як відправної точки становлення післявоєнного світового порядку у цих фільмах переважно не знаходить відображення, додає експерт. Тож нікого не дивує, що радянське кіно майже не торкалося теми "Дня Д".