День святого Валентина отримав свою назву ще у IV столітті. Але і раніше, в часи Стародавнього Риму, 14-го лютого шанували богиню Юнону, покровительку родини, шлюбу та жінок. Чоловіки в цей день дарували дружинам квіти. Ймовірно, саме з цього і почалася традиція дарувати квіти у День святого Валентина.

Вже у ніч проти 15 лютого у римлян починалися Луперкалії - святкування на честь бога Фавна. Тут було байдуже - у шлюбі люди чи ні. Дівчата клали шматочки пергаменту зі своїми іменами у вазу, звідкіля їх потім по черзі діставали юнаки. На час Луперкаліїв дівчина та юнак, який діставав пергамент з її ім’ям, ставали чоловіком і дружиною. А потім - вже як вийде...

Три варіанта однієї легенди

У свята закоханих, яке ми відзначаємо зараз, давнє історичне коріння. Але свою назву за легендою воно отримало завдяки християнському мученику Валентину з італійського міста Терні, що у провінції Умбрія. Валентин жив у III столітті і був одним з перших християнських проповідників. Якось він приїхав у Рим, де позбавив від горба сина відомого оратора Катона. Вражені цим члени родини Катона і деякі інші містяни, зокрема і син префекта, прийняли християнство. Після цього префект наказав стратити Валентина. Що й було зроблено саме 14 лютого (чи у 209-му, чи у 270-му році).

Є також і інша легенда. Згідно з нею, Валентину наказав відрубати голову навіть не префект, а сам імператор Клавдій. Він начебто доручив своєму раднику Астеріусу провести з християнським проповідником виховну бесіду, щоб той відмовився від своєї віри. Але сталося навпаки: після того, як Валентин повернув зір сліпій доньці Астеріуса, радник сам хрестився. До того ж, донька і Валентин закохалися один в одного, і напередодні страти проповідник надіслав своїй коханій ніжного прощального листа. Звідсіля - сучасний звичай відправляти у День святого Валентина листи та привітальні листівки з сердечками - так звані "валентинки".

Існує також і третій варіант легенди. Аскет Валентин начебто геть не цікавився жінками і любив не їх, а виключно бога, однак, будучи єпископом Терні, вінчав закоханих за християнським обрядом. Робив це таємно, оскільки римляни таке забороняли. Саме за віру, але не за кохання, Валентин і постраждав.

 

Не у грошах щастя

Хай там як, але мученика Валентина церква канонізувала вже у IV столітті. Втім, заступником закоханих він став набагато пізніше - у часи Середньовіччя. До цього його вважали "патроном" молоді, мандрівників, бджолярів та хворих на епілепсію. Тож усі легенди про Валентина, де йдеться про кохання, схоже, далекі від реальності. Проте яке значення це має сьогодні, коли його ім'я настільки пов’язане з любов'ю та закоханими, а любовні послання, яких так багато в цей день, ледь не в усьому світі називають "валентинками"?

День святого Валентина багато хто вважає витвором суспільства споживання, комерційною вигадкою. Однак свято закоханих почали відзначати ще близько 500 років тому - в Англії та Шотландії. У "Гамлеті" Шекспіра, наприклад, Офелія співає: "Завтра - День святого Валентина..." Сьогодні англійці відправляють щороку понад 15 мільйонів "валентинок". Німці та італійці віддають перевагу квітам - головно, трояндам. Бельгійці дарують шоколадки у вигляді сердечка. У Франції чоловікам презентують краватки, а жінкам - парфуми та прикраси.

Втім, є і дешевші способи зробити приємне вашій "половинці". Свіжі булочки у Німеччині купують на сніданок ледь не в кожній родині. Нічого незвичного в цьому немає. Але одному з гамбурзьких булочників прийшла в голову геніальна ідея: він став пекти в День святого Валентина булочки у вигляді сердечка. Вони були настільки популярними, що цю ідею перейняли тисячі німецьких пекарів.

Чим порадувати кохану людину в день закоханих? Цим питанням переймаються щороку мільйони чоловіків і жінок. Але американські дослідники дійшли висновку, що якщо дарувати щось "бо так треба", краще не дарувати нічого. За їхніми словами, необмірковані подарунки свідчать про неуважність і не роблять нікого щасливим. Вартість презенту не має значення. Знавці рекомендують дарувати те, що вказувало би на тісний зв’язок між закоханими, наприклад, спільну подорож: адже пережиті вдвох пригоди є однією з головних складових щасливих стосунків.