Фільм "День перемоги": сеанс колективної ностальгії за СРСР
Інга Пилипчук
20 лютого 2018 р.
На 68-ому Берлінському міжнародному кінофестивалі у секції "Форум" відбулася прем'єра фільму українського режисера Сергія Лозниці "День перемоги". Фільм документує події 9 травня 2017 року у берлінському Трептов-парку.
Реклама
Тільки минулої весни український режисер Сергій Лозниця презентував свій художній фільм "Лагідна" на Каннському кінофестивалі, і лише через півроку - знову прем'єра. Цього разу - нового документального фільму "День перемоги" (Den' pobedy/Victory Day) у Берліні, на кінофестивалі "Берлінале-2018".
Сам режисер на показ у понеділок, 19 лютого, приїхати не зміг, адже знімає у ці дні новий ігровий фільм в Україні під назвою "Донбас". Замість нього у старому та просторому Берлінському кінотеатрі Delphi Filmpalast фільм представили його донька Валерія Лозниця та оператор фільму Джессе Мазух.
Документація нещодавніх подій у Берліні
"Берлінале" виявилось ідеальним місцем для цієї прем'єри, адже "День перемоги" - це в певному сенсі документація нещодавніх подій у Берліні. Він знятий 9 травня 2017 року у берлінському Трептов-парку під час меморіальних заходів, присвячених перемозі над нацизмом у Другій світовій війні.
Весь день камера уважно спостерігає за учасниками подій. Тут і суперечливі байкери з Росії "Нічні вовки" у шкіряних крутках з георгіївськими стрічками, і німецькі "рейхсбюргери", які вважають, що Друга світова ще не скінчилася, і кличуть Путіна на допомогу, і діти у радянській військовій формі. Багато мігрантів з колишнього Радянського Союзу. Кого тут немає, так це ветеранів.
Імена загиблих - лише тло
"Усі воювали - всім радіти!" - кричить російською жінка, пританцьовуючи під музику. Тут співають пісень про єдність Радянського Союзу, "Выходила на берег Катюша", "Нам нужна одна победа", a іноді й українські народні пісні. Зачитування імен семи тисяч радянських солдатів, що полягли у битві за Берлін та поховані у Трептов-парку, відходить на другий план.
Врешті-решт свято перетворюється на сеанс колективної радянської ностальгії. Кадр за кадром режисер вибудовує композицію фільму таким чином, що події на екрані видаються театром абсурду, позбавленим будь-якого зв'язку із справжнім приводом зібрання - війною, яка закінчилася 72 роки тому. За таких умов сумні та величні фігури на барельєфах старих меморіалів, на яких довго акцентує увагу камера, видаються більш адекватною формою пам'яті.
Знецінення культури пам'яті
Як і у його попередньому документальному фільмі "Аустерліц", де Лозниця спостерігає за туристами у колишніх німецьких концтаборах, у "Дні перемоги" режисер торкається теми метаморфоз комеморативних практик, що сприяють знеціненню та спотворенню культури пам'яті. Якщо у "Аустерліці" це наслідки комерціалізації, то у "Дні перемоги" - це наслідки політизації та інструменталізації історії.
Після показу оператор Джессе Мазух розповів глядачам про те, як знімався цей фільм. "На відміну від зйомок фільму "Аустерліц", коли ми тільки ставили камеру і чекали, коли щось відбудеться, під час зйомок "Дня перемоги" ми набагато більше реагували на розвиток подій", - каже він. Мазух зауважив також, що вони намагалися максимально не відволікати людей камерою та встановлювали її максимально непомітно.
Суперечливі враження
Після фільму глядачка Ксенія, 33 роки, родом із Росії, поділилася її враженнями з DW: "Цей фільм важкий для сприйняття, тому що він нічого не коментує. Але в цьому, звичайно, і його сила. В мене залишилося дуже сильне відчуття, що я б не хотіла в цей день опинитися в Трептов-парку. Це поєднання патріотизму та мілітаризму мені зовсім не подобається".
У тридцятирічної глядачки Жанни з України фільм викликав багато емоцій та запитань: "От чому, наприклад, в Німеччину пускають "Нічних вовків"? За які гроші співають там українські колективи? Ще мені здається, що такі фільми треба показувати з обговоренням для західної публіки. А то там всі ці прапори "ДНР", "ЛНР"... Я не хочу, щоб люди тут до цього звикали. Мій дід теж воював. Але він не ходив на такі заходи, навіть на парад. Для нього було головне пам'ятати, що люди людей вбивали, а не перемогу. А тут танці прямо на могилах".
Фільм для знавців
Німецький соціолог Міша Ґабовіч (Mischa Gabowitsch), науковий співробітник Ейнштейнівсього форуму, та видавець книги "Пам'ять про війну як подія", теж був присутній на прем'єрі. Він прокоментував "День перемоги" для DW: "Сильна сторона цього фільму в тому, що він демонструє розмаїття подій біля меморіального комплексу у Трептов-парку. Він акцентує увагу на людях та їхніх емоціях. Це дуже правильний підхід і він працює краще, ніж у фільмі "Аустерліц". Я буду точно показувати цей фільм своїм студентам. Однак є й недоліки такого документального стилю. Глядачам, які не знайомі з радянськими традиціями, буде важко впорядкувати побачене".
Україна на "Берлінале": Ukraine is your DestiNation (20.02.2018)
02:06
Берлінале-2018: головні фільми фестивалю
15 лютого відкривається 68-й Берлінський міжнародний кінофестиваль. Які стрічки на ньому покажуть, хто обиратиме переможця, які фільми представить Україна - у фотогалереї DW.
Фото: picture-alliance/dpa/B. Pedersen
Мультфільм-відкриття
Белінський кінофестиваль відкриє мультфільм "Острів собак" постійного учасника заходу - американського режисера Веса Андерсона (Wes Anderson). Він вже тричі представляв свої роботи на найбільшому кінофестивалі Німеччини. "Острів собак" стане першим за історію Берлінале мультфільмом, який відкриє цей кінофестиваль. Його героям свої голоси подарували Скарлетт Йоханссон, Тільда Свінтон та Йоко Оно.
Фото: Twentieth Century Fox Film Corporation/Fox Searchlight Pictures
Зіркові режисери
Режисери з Голлівуда - бажані гості для усіх найбільших кінофестивалів світу, і Берлінале - не виняток. Окрім фільму Веса Андерсона, на Берлінському міжнародному кінофестивалі цього року покажуть стрічку "Не хвилюйся, далеко пішки він не піде" (на фото) Гаса ван Сента (Gus van Sant) та фільм "Божевільна" Стівена Содерберга (Steven Soderbergh).
Фото: 2018 AMAZON CONTENT SERVICES LLC/S. P. Green
Німецьке кіно
Німецькому кіно теж є що запропонувати. За "Золотого ведмедя" боротимуться стрічки прославлених режисерів з ФРН Крістіана Петцольда (Christian Petzold) та Філіпа Ґренінґа (Philip Gröning). Драму "Tранзит" Петцольда знято за мотивами книги Анни Зеґерс (Anna Seghers). Тоді як картина Ґренінґа "Mого брата звати Роберт і він ідіот" (на фото) розповідає про складні стосунки між братами та сестрами.
Фото: 2017 P. Gröning
Україна на Берлінале
На Берлінале буде представлене і українське кіно. Дебютний повнометражний художній фільм режисерки Марисі Нікітюк "Коли падають дерева" покажуть у секції "Панорама". Світова прем’єра стрічки відбудеться 20 лютого. Крім того, свою документальну стрічку "День Перемоги" у секції "Форум" представить український режисер Сергій Лозниця.
Фото: UKR/POL/MKD 2018
Надзвичайні історії з усього світу
Фестивалі приваблюють глядачів незвичними фільмами з різних куточків світу. Серед стрічок, які цього року боротимуться за "Золотого ведмедя", не лише кіновелетні із США та Європи. Сильно представлена Латинська Америка. За головний приз фестивалю знову змагатиметься й Іран - цього разу з комедією "Свиня" (на фото) режисера Мані Хагігі (Mani Haghighi).
Фото: M. H. Majuni
Журі
Цього року міжнародне журі Берлінале очолив німецький режисер Том Тиквер (Tom Tykwer). Визначити переможців йому допоможуть бельгійсько-французька актриса Сесіль де Франс (Cecile de France), американська продюсерка Адель Романскі (Adele Romanski) та японський композитор Рюічі Сакамото (Ryuichi Sakamoto).
Фото: picture alliance/dpa/C. Seidel
#MeToo і Берлінале
Берлінале завжди вважався найбільш заполітизованим серед провідних світових фестивалів. Як найбільший кінофестиваль Німеччини, він навіть може впливати на політику. Очільник Берлінале Дітер Косслік (Dieter Kosslick) вже заявив, що кампанія #MeToo відіграватиме на ньому значну роль. Фільми, присвячені кризі біженців, які були активно представлені торік, у 2018-му знову в тренді.
Фото: picture-alliance/dpa/B. Pedersen
Зірки на червоній доріжці
Заклик німецької актриси Анни Брюґґеманн (Anna Brüggemann) до свободи у дрес-коді на червоній дорожці змусив чекати з нетерпінням, яке вбрання буде у зірок у ніч відкриття. Чи з’являться такі акторки як Ізабель Юппер (Isabelle Huppert) (на фото) та Емілі Вотсон (Emily Watson) у чорному?
Фото: Reuters/M. Blake
Секція "Форум"
Tрадиційно у секції "Форум" представлені роботи режисерів з усього світу, які зазвичай маловідомі в Німеччині. Серед них цього року режисер Наваполь Тамронграттанаріт (Nawapol Thamrongrattanarit) з Таїланду, який презентує свою п’яту стрічку, драму про смерть під назвою "Завтра".
Фото: N. Thamrongrattanarit/J. Joonkiat
Секція "Панорама"
У секції "Панорама" є чимало цікавого. Приміром, поетична робота "Obscuro Barroco" грецької режисерки Євангелії Краніоті (Evangelia Kranioti), яка розповідає про символічну фігуру бразильских транссексуальних кіл Луану Муніз (Luana Muniz).
Фото: E. Kranioti
Секція "Ретроспектива"
Завдяки цій секції відвідувачі зможуть подорожувати далекими світами. Цього року у програмі історичних фільмів роботи, які представляють золоту еру німецького кіно в часи Веймарської республіки, серед яких фільм "Oпіум" (1919) Роберта Райнерта (Robert Reinert).
Фото: Filmmuseum München
Відновлена німецька класика
Поруч із численними новими фільмами та ретроспективними показами на Берлінале будуть представлені сім дуже особливих робіт. Йдеться про оцифровані роботи класиків, зокрема, відомий шедевр німецького режисера Віма Вендерса (Wim Wenders) "Небо над Берліном".
Фото: Wim Wenders Stiftung 2017
Молодь на Берлінале
Платформа Berlinale Talents завжди була місцем зустрічі для молодих кінематографістів. Цього року сюди запросили близько 250 початківців з 81 країни, з-поміж них режисери, оператори та монтажери. За словами керівників фестивалю, "більшість молодих кінематографістів працюють у сфері кіно від 5 до 10 років, і вже мають певний досвід".
Фото: D. Ausserhofer
Секція "Native"
У секції "Native" демонструються роботи корінних народів. Цьогоріч у ній здебільшого стрічки з острівних держав Тихоокеанського регіону. Серед них - документальний фільм "MA'OHI NUI, у серці океану, моя країна", в якому показані катастрофічні наслідки французьких ядерних випробувань, які проводилися у Французькій Полінезії до 1996 року.
Фото: Iota Production
Секція "Кулінарне кіно"
Секція "Кулінарне кіно" цього року концентрується на зв’язку їжі та політики. "Як в культурі, такі і в політиці треба приймати складні рішення. Це певною мірою схоже на приготування їжі, що так само може бути досить складно", - каже директор Берлінале Дітер Косслік. Серед 10 фільмів - стрічка "Лорелло та Брунелло" італійця Якопо Квадрі (Jacopo Quadri) про проблеми дрібних фермерів у Тоскані.