За десять років, як видається, нічого не змінилося: США вважають відповідальними за всю скорботу світу. Німеччина переймається власними проблемами. Американська спецоперація, коли було вбито засновника Аль- Каїди Усаму бен Ладена, навіть збурила моралістів. І через десять років після найкривавішого теракту за всю історію, з'являються книги, які намагаються науково довести, що 11-те вересня 2011 року не було днем, що змінив світ.

Такі безпорадні спроби подати неосяжну в людському масштабі катастрофу як ледь не буденну історичну подію, з психологічної точки зору, зрозуміти можна, але політично вони є хибними, а з погляду моралі – ганебними, адже 11-те вересня так змінило світ, як жоден інший день минулих десятиліть. Це точка відліку, що ділить час на «до» і «після». Цей день став віхою, що похитнула глибинні світоглядні уявлення, підвалини логічних концепцій та політичних теорій. Деякі з тоді утворених прогалин досі не вдається заповнити.

Насамперед це стосується Заходу: упродовж останніх десяти років він занадто часто сигналізував поспішне розуміння, замість того, щоб розробити чітку концепцію відповіді на виклики ісламського тероризму та його прихильників. Одним з найабсурдніших прикладів стала боязка реакція на пару погано зроблених карикатур на пророка Мухамеда. Але навіть це перевершила дискусія, яка розгорілася, зокрема, у Німеччині, про те, чи відповідає нормам міжнародного права ліквідація такого масового убивці, як Усама Бен Ладен, чиє ім'я пов'язане зі злочинами на культурному і релігійному ґрунті.

Такі дискусії показують, наскільки сильно теракти одинадцятого вересня похитнули західну систему цінностей. Джордж Буш молодший, котрий, поза сумнівами, не належить до найвидатніших американських президентів, через два дні після вибухів сказав: «Ми захищатимемо свободу і все, що є добрим і справедливим». Ця проста, але вирішальна фраза згодом затерлась за справедливим обуренням тим, що діялося в Ґуантанамо, Абу-Ґрейб, а також тисячами загиблих, яких залишила за собою боротьба з тероризмом. Однозначність і чіткість його позиції тепер таврують ганьбою. Однак це є знущанням не лише над жертвами терактів одинадцятого вересня, які змушені були обирати між смертю у пеклі з полум'я або від стрибка з 400-метрової вежі Всесвітнього торговельного центру. Зрештою, це зміщення ролей зловмисника і жертви.

З поля зору випали конкретні і будемо сподіватися незворотні наслідки слів Буша: що Афганістан більше не потрапить до рук банди фанатиків-теократів, котрі зневажають людей; що Ірак, звільнений від диктатора, залишатиметься на шляху демократичних перетворен; що революції на Близькому Сході у підсумку є результатом чіткого сповідування принципів демократії і свободи.

Терор ніколи не може бути прийнятним. Серія матеріалів у рамках мультимедійного проекту Deutsche Welle показує це в історіях про окремих людей або про цілі регіони, про перспективи для нас усіх - через десять років, що минули після одинадцятого вересня, дня, котрий змінив світ.

Автор: Марк Кох
Переклад: Наталя Неділько
Редактор: Володимир Медяний