"Я розмовляв з людьми, які піддавалися тортурам, і з тими, хто пережив Голокост. Але тепер я знаю: такі історії сприймаєш зовсім інакше, коли сам перебуваєш під владою держави", - написав журналіст Деніз Юджель (Deniz Yücel) у збірнику "Ми тут не для розваги ". Книга вийшла з підзаголовком "Репортажі, сатира та інформаційні тексти" і приурочена до річниці його перебування за ґратами. Вихід збірки супроводжувався численними мітингами солідарності, у яких брали участь діячі мистецтва, актори і журналісти.

"Деніз Юджель - людина, яка ніколи не говорила натяками. Він критикував направо і наліво і писав дуже гострі аналітичні статті", - зазначив в інтерв'ю DW Крістіан Бракель (Kristian Brakel), який очолює бюро Фонду імені Генріха Бьолля (Heinrich-Böll-Stiftung) у Стамбулі.

Рік за ґратами без пред'явленого обвинувачення

Деніз Юджель, родом з-під Франкфурта-на-Майні - німецький журналіст турецького походження, що писав для газети Die Welt у Стамбулі. Його затримали 14 лютого 2017 року, незабаром був виданий ордер на його арешт. З березня минулого року 44-річний журналіст перебував у турецькій в'язниці для особливо небезпечних злочинців. У п'ятницю, 16 лютого його звільнили - на наступний день після зустрічі турецького прем'єра Біналі Їльдіріма з канцлеркою Анґелою Меркель у Берліні.

За словами Бракеля, різка критика на адресу турецької влади зіграла з Юджелем злий жарт. Експерт переконаний, що його арешт був явною спробою Анкари чинити тиск на уряд Німеччини. В останні роки німецько-турецькі відносини залишаються напруженими. Серед основних розбіжностей виявилися членство Туреччини в ЄС, угода щодо біженців та арешти німецьких громадян у Туреччині. Справа Юджеля послужила причиною нового витка напруги у відносинах двох країн.

Журналіста Юджеля звинувачували у розпалюванні міжнаціональної ворожнечі й пропаганді тероризму, хоча офіційне обвинувачення йому за рік так і не висунули. У його справі фігурують вісім текстів, написаних для Die Welt. Два з них увійшли до збірки Юджеля: це інтерв'ю з віце-головою Курдської робітничої партії, який визнає, що всередині партії існувала смертна кара, і стаття під заголовком "Путчист", яка розповідає про те, як президент Туреччини Реджеп Таїп Ердоган вибудував свою владу. "В інших країнах за такі тексти отримують журналістські премії. У сучасній Туреччині - тюремний термін", - написала в передмові до книги її видавець і подруга Юджеля Доріс Акрап (Doris Akrap).

Під особистим контролем Ердогана

Після проваленої спроби путчу влітку 2016 року Туреччиною прокотилася хвиля масових затримань. Разом з Юджелем за ґратами опинилися щонайменше ще 28 громадян Німеччини. Згодом 22 з них відпустили, як свідчать дані міністерства закордонних справ. Серед них - правозахисник Петер Штойдтнер (Peter Steudtner) і журналістка Мешале Толу (Mesale Tolu), овинувачена в Туреччині в приналежності до терористичної організації.

Влада Туреччини не втомлюється наполягати, що в країні діє незалежна система правосуддя. Однак Крістіан Бракель з Фонду Бьолля наголошує, що ці заяви вкрай далекі від реальності. Взяти хоча б недавній приклад: унаслідок політичного втручання двоє ув'язнених були залишені у в'язниці, хоча Верховний суд Туреччини ухвалив їх звільнити. Аналогічний випадок стався і з головою правління турецького відділення Amnesty International Танером Киличем: суд за лічені години анулював постанову про його звільнення з-під варти, раніше видану іншим судом.

У випадку з Юджелем у справу втрутився особисто президент Ердоган, який назвав кореспондента Die Welt "справжнім шпигуном і терористом", але "ні в якому разі не журналістом". Крім того, турецький лідер звинуватив посольство Німеччини в Туреччині у тому, що воно "цілий місяць ховало його в своїй літній резиденції у Стамбулі". На думку Бракеля, за подібними заявами криється не що інше, як параноя з приводу передбачуваної загрози державній влади в країні, "ідея, що європейці і американці разом хочуть знищити Туреччину".

Спроби Берліна вплинути на турецьку владу

Коментуючи можливий виїзд Юджеля в Німеччину, Ердоган заявив: "У жодному разі. Поки я перебуваю на цій посаді - ніколи". Однак Крістіан Бракель припускає, що в неформальній розмові з міністром закордонних справ ФРН Зіґмаром Ґабріелем (Sigmar Gabriel) президент Туреччини міг запропонувати обміняти Юджеля на турецьких військових, які брали участь у путчі й отримали політичний притулок у Німеччині.

Про арешт Юджеля висловлювалася і канцлерка Німеччини Анґела Меркель (Angela Merkel). Щоправда, вона зробила це тільки через два тижні після того, як він опинився у в'язниці. "Журналісти повинні мати можливість виконувати свою роботу, - заявила глава німецького уряду. - Тому ми думаємо про Деніза Юджеля, який у Туреччині поміщений під варту. Ми вимагаємо його звільнити, оскільки віримо, що він не зробив нічого, крім того, що виконав свою незалежну журналістську роботу ". Водночас Меркель пообіцяла, що її уряд зробить все, що в його силах, щоб сприяти звільненню журналіста.

Однак критики вважають, що німецька влада зробила дуже мало для того, щоб прискорити звільнення громадянина Німеччини. Утім, Бракель нагадує, що влітку 2017 року влада ФРН дещо натисли на Анкару. Тоді Ґабріель попередив про німеьких громадян про можливу небезпеку поїздок до Туреччини і заявив, що не бачить подальшої можливості надавати урядові гарантії на капіталовкладення німецьких фірм у Туреччині у рамках німецької державної програми "Гермес".

Крім того, він закликав німецькі компанії утриматися від інвестицій у Туреччині. У кінцевому результаті відомство федерального канцлера і міністерство економіки Німеччини запропонували встановити граничну межу інвестицій у Туреччині, щоб захистити німецькі компанії, які працюють там, нагадує Бракель.

Юджель: "Мною не можна користуватися для брудних справ"

Проте німецькій владі складно чинити на Анкару занадто великий тиск: це може нашкодити самій ФРН, вважає експерт. Незважаючи на те, що Німеччина економічно сильніша за Туреччину, країни багато і тісно співпрацюють у сферах економіки, оборони та культури, пояснив він.

Тепер Німеччина і Туреччина всіляко намагаються продемонструвати, що в 2018 році намагатимуться налагодити відносини. Так, у листопаді 2017 року Ґабріель відвідав міністра закордонних справ Туреччини Мевлюта Чавушоглу в його виборчому окрузі в Антальї, а на початку січня пригощав колегу турецьким чаєм у себе вдома в Госларі в Нижній Саксонії. Цей візит Чавушоглу до Німеччини тоді активно висвітлювали в ЗМІ, а сам глава турецького МЗС називав Ґабріеля "другом Зіґмаром".

Туреччина сподівається, що за підтримки Німеччини їй вдасться домогтися розширення митного союзу з ЄС і забезпечити собі подальші поставки зброї і військову допомогу ФРН. Однак Ґабріель чітко дав зрозуміти, що нові поставки озброєнь будуть залежати від здатності сторін вирішувати проблеми. До них, за його словами, належить і справа Деніза Юджеля.

Сам журналіст у цій ситуації наголошував, що не хоче бути іграшкою у руках політиків. У письмовому інтерв'ю агентству dpa, яке Юджель передав через своїх адвокатів незадовго до звільнення, він заявив, що не хоче заплямувати свою свободу "ні поставками танків від Rheinmetall", ні екстрадицією "колишніх офіцерів, які брали участь у путчі". "Мною не можна користуватися для брудних справ", - попередив він.