Європейський союз на крок ближче підійшов до запровадження спільних правил щодо того, як обходитися із нелегальними іммігрантами. Було затверджено звіт Комітету з питань громадянських свобод Європарламенту про те, що нелегальних іммігрантів варто примусово депортувати. У документі йдеться про те, що іноземцям дозволять перебувати у центрі попереднього утримання не більше 18 місяців. Після цього для депортації можна буде використати силу, якщо необхідно. Водночас кожний випадок розглядатиметься окремо. Говорить депутат Манфред Вебер – автор доповіді. Втім є противники такого ставлення. Вони закликають поставити себе на місце нелегалів. Приміром тих сенегальців, яких після двох тижнів у морі
викинуло на Канарські острови, що є територією Іспанії. Деякі мешканці ЄС – що відпочивали на островах, допомагали витягати іммігрантів з води і викликали швидку. Втім, насправді набагато більше нелегалів у Іспанії – потрапили до Іспанії не морським шляхом. Вони, а це загалом мешканці Південної Америки, прибули на літаках за туристичними візами, а потім залишилися.
Доповідь комітету з питань громадянських свобод Європарламенту агітує за те, щоб вислати усіх нелегалів додому – все одно звідки вони прибули. Розповідає доповідач з цього питання депутат від Німеччини Манфред Вебер.

"Головним чином, питання полягає в тому, що робити із 10-15 мільйонами нелегальних мігрантів у Європі. Однією з головних думок “Директиви про повернення нелегалів” є визнання того, що вони мають залишити Європу. Цього принципу потрібно дотримуватися. Люди, які нині перебувають у Європі нелегально – це сучасні раби. Ці люди не мають ніяких прав, вони не можуть звернутися до лікарні по допомогу. Ми маємо покласти цьому край у Європі”.

Нині усі країни ЄС мають різні правила поводження із нелегалами. Словенія – одна з нових членів Євросоюзу, є найбільш успішною державою стосовно міграційних питань. Їй доводиться опікуватися постійним рухом іноземців з Балкан до країн Заходу. І порається вона із цим доволі добре. Загалом у центрах, де утримуються нелегали, журналістів бачити не бажають. Тут же у містечку Постойна – радо вітають. Директор центру – Йозе Конец, говорить що успіх їхньої установи полягає у особливому підході до іноземців.

"Ймовірно найбільшою відмінністю нашого центру для іноземців від усіх інших у Європі є те, що ми піклуємося про іммігрантів з моменту їхнього прибуття і до від'їзду. У центрі ми дбаємо про житло, про папери, пов'язані із депортацією. І, власне, про саму депортацію."

Серед мешканців центру у Словенії багато підлітків та дітей. Група парубків із Косово та Албанії, що нині грає у дворі у футбол, намагалася пробратися до Італії, щоб знайти роботу у сезон збору врожаїв. Незабаром їх відправлять на автобусах назад додому. Втім, підлітки не виглядають засмученими. Напевно тему, говорять співробітники центру, що цих молодих албанців, наступного літа знову можна буде побачити на кордоні. Поки ж у центрі у них є можливість чогось навчитися – розповідає педагог – Йожіца Красовец.

"Так звані “малолітні без нагляду” – це підлітки 17-18 років, тобто вони нібито вже закінчили шкільну освіту. Втім, ми працюємо із неурядовою організацією , яка називається “словенська філантропія”, яка допомагає організувати додаткові курси.”

Молодшим дітям дозволяють залишати територію центру для того, щоб відвідувати міську школу. Вчителі тут намагаються інтегрувати маленьких іноземців на навчити чогось. Втім, ніхто ніколи напевне не знає, як довго вони ще залишатимуться тут. Нелегалів регулярно відвідують співробітники єзуїтської служби допомоги прохачам притулку. Їхнє завдання – стежити за дотриманням прав мешканців центру. А ще волонтери надають поради іноземцям та підтримують їх – розповідає Робін Швайгер – співробітник служби.

"Тут можна побачити наскільки важливим є те, що люди діляться своїми проблемами, своєю біллю та особливо мріями, які не стали реальністю. Усі ці люди приїхали із різних частин світу, з Азії, Африки, прямуючи до обіцяної землі – Європи і тут -на цьому шляху - їх впіймала поліція. Люди реагують у цей тяжкий момент по різному. Вони починають голодування, стають депресивними. Дуже важливо надати їм допомогу у такі важкі моменти."

Неурядові організації часто опікуються нелегалами. Минулого місяця вони запросили до центру для іноземців, що розташований неподалік Брюсселя, депутатів Європарламенту. Мартіне Рур – парламентар від Франції говорить, що була вражена.

"Ми самі могли б теж народитися у країні, сповненій жебрацтва, зневіри, де панує війна. Ми теж могли б так жити. І що би ми робили у такій ситуації? Ми б просто втекли, прихопивши своїх дітей. Тож, давайте намагатися, зрозуміти це. Світ сьогодні – це одне поселення. Можна сказати, що всі люди живуть поза кордонами. І навіть скажу, що ті, хто підтримують наявність кордонів, є безвідповідальними. Ми маємо обходитися із людьми належним чином."

Європейський парламент вперше отримав право брати участь в ухваленні рішення, що стосується міграційної політики. І це, вважає депутат від Великобританії Джейн Ламберт, накладає певні обов'язки.

"Гармонізація допоможе лише тоді, якщо ми відніматимемо стандарти, і вкладатимемо ресурси, щоб робота була ефективною. Якщо ми і надалі залишатимемо країни наодинці без підтримки, як це було із Мальтою, у країні почнеться опір. Тобто ця система має бути відкритою для людей, щоб вони зрозуміли, що насправді відбувається."

З усіх держав ЄС Мальта перебуває у найбільш скрутному становищі. На цьому невеличкому острові перебуває найбільша кількість іммігрантів, з огляду на процентне співвідношення до кількості населення. Саме тому ЄС прагне запровадити більше солідарності. Говорить Манфред Вебер.

"Коли мова заходить про репатріацію та депортацію, ми знаємо, що це – дуже емоційне питання. Починається завзята суперечка між політиками з приводу того, на який термін можна затримувати нелегалів та у яких умовах утримувати.”

Тож нині Мартін Вебер пишається, що його доповідь підтримали майже усі політичні сили. Якщо жодна з країн ЄС не заблокує нову директиву, її можуть ухвалити уже за головування Словенії у наступні півроку.