Щойно розпочавши роботу, депутати нового складу Верховної Ради взялися боротися з російською пропагандою. У Блоці Петра Порошенка пропонують створити міністерство інформації. Якою буде його структура, штат, фінансування, якими будуть завдання цього відомства, наразі ніхто з депутатів не знає. Відомо лише, що очолити "інформаційне" відомство має колишній генеральний продюсер "5 каналу" Юрій Стець. Відколи посаду президента обіймає власник цього телеканалу Петро Порошенко, Стець вже вдруге може обійняти створену саме під нього посаду. Влітку цього року головний медійник президента очолив новостворене Управління інформаційної безпеки Національної гвардії України, отримавши одразу звання майора.

Контрпропаганда на державному рівні

Низка депутатів Блоку Петра Порошенка, зокрема, колишні журналісти Сергій Лещенко і Мустафа Найєм виступили проти створення нового міністерства без суспільного обговорення. Утім, зрештою за наполяганням президента фракція проголосувала за створення міністерства інформації. У такої ідеї є підтримка і в інших фракціях коаліції. "Першим завданням новоствореного відомства буде донесення правди до населення на окупованих Росією територіях – Криму і Донбасу, донесення інформації на територію Російської Федерації, адже там громадяни відрізані від правдивої інформації. Ще одне важливе завдання – донесення інформації про події в Україні за кордоном", - розповів у розмові з DW один з ініціаторів створення "інформаційного міністерства" депутат від "Народного фронту" Антон Геращенко.

Утім, і в його фракції триває палка дискусія щодо доцільності створення нового "контрпропагандистського" держоргану. "Міністерство інформації вигадали для працевлаштування однієї людини", - сказала у коментарі Громадському телебаченню депутатка від "Народного фронту" Тетяна Чорновол. За її словами, країна не може дозволити собі збільшувати апарат чиновників.

Журналісти протестують

У вівторок, 2 грудня, під стінами Верховної Ради протестували проти створення інформаційного відомства активісти руху "Стоп цензурі". Журналісти вже охрестили його "міністерством правди". "Це прямий шлях до обмеження свободи слова і до цензури. Такі міністерства є лише в авторитарних країнах. Люди не для того виходили на Майдан, боролися з цензурою, щоб створювали такі міністерства", - прокоментувала у розмові з DW одна з активісток протестного руху Аксинія Куріна.

З критикою ідеї інформаційного відомства виступили і в міжнародній організації "Репортери без кордонів". "Навіть війна, яка точиться на Сході України, і агресивна російська пропаганда не є виправданням для обмеження свободи слова. Незалежна інформація важлива однаковою мірою і в мирний час, і у час війни", - наголосив у розмові з DW представник берлінського відділення "Репортерів без кордонів" Кристіан Мір.

Фільтрування інтернету проти сепаратизму і дитячої порнографії

Утім, для протидії російській пропаганді, на думку представників новоствореної більшості у Верховній Раді, інформаційного міністерства замало. Потрібен ще й контроль над інтернетом, заявляє депутат Антон Геращенко. "Ми будемо вносити зміни до законодавства, аби впорядкувати процедуру заборони тих чи інших сайтів, фіксації правопорушень з боку громадян, які користуються цими сайтами. Якщо ці правопорушення пов’язані з поширенням дитячої порнографії, торгівлею наркотиками або розповсюдженням явно брехливої інформації, яка носить провокаційний характер і може призвести до жертв", - розповів DW депутат. Геращенко визнає, що приклади Росії і Китаю доводять: повністю контролювати інтернет неможливо. Однак "деякий порядок навести" депутат все ж таки має намір. За словами представника "Народного фронту", він вже веде консультації з провайдерами щодо технічних можливостей моніторингу чи фільтрування інтернету.

Натомість експерти попереджають: цензурування інтернету не лише небезпечна, але й марна справа. Принаймні такого висновку вже дійшли у Німеччині. Декілька років тому депутати Бундестагу від правлячої коаліції також ініціювали фільтрування інтернету з благородною метою – протидії поширенню дитячої порнографії. Утім, ця ініціатива зазнала провалу. Від неї відмовилися після дебатів із залученням фахівців, а також з огляду на те, що закон погрожував заблокувати президент. Одним з доповідачів на парламентських дебатах був професор інформатики Ганнес Федеррат. "Ті, хто шукає певну, у тому числі незаконну, інформацію в інтернеті, завжди її знайдуть. Зате жертвами цензури в інтернеті можуть стати пересічні користувачі. Не треба забувати, що для блокування певного переліку сайтів потрібна інфраструктура, за допомогою якої легко заблокувати будь-які сайти – не лише кримінальні, але й сайти з незручним для влади політичним змістом", - застеріг Федеррат у розмові з DW.

Дороге задоволення

Саме загроза свободі доступу до інформації в інтернеті стала вирішальним аргументом для німецьких політиків, аби відмовитися від ідеї "фільтрування" сайтів. Ганнес Федеррат звертає увагу й на інший момент - фінансовий. "Створення інфраструктури моніторингу і блокування сайтів коштуватиме сотні тисяч євро, однак витрати на подальшу експлуатацію і персонал сягатимуть мільйонів", - пояснює експерт.

У Німеччині так і не ухвалили закон, який дозволив би застосування масштабного контролю за інтернетом. Боротьбою з дитячою порнографією, як і з іншими видами злочинності в інтернеті, як і раніше, займаються спеціальні підрозділи Федерального і земельного відомств кримінальної поліції. Якщо вони встановлюють факти, приміром, поширення дитячої порнографії, вони домагаються від провайдерів видалення сторінок із серверів. "Це ефективніше, ніж фільтрування інформації", - каже німецький експерт. Щоправда, у випадку України і її боротьби із сепаратизмом такий шлях буде складнішим. Адже більшість сайтів сепаратистів знаходяться на російських серверах. А на співпрацю російських провайдерів з українськими правоохоронцями розраховувати не доводиться.