DW: Пане Вельманн, спочатку здавалося, що Київ та Москва дійшли згоди, але у вівторок (12.08.2014) почали надходити суперечливі повідомлення про російський гуманітарний конвой, який начебто просувається до українського кордону без санкції Міжнародного Червоного Хреста. Чи грає Росія в якусь незрозумілу гру?

Карл-Ґеорґ Вельманн: Є підстави для таких побоювань. Проблема в тому, що рівень довіри до Росії впав до нуля після того, як російський президент Путін не виконав багато з того, що пообіцяв, окрім інших, канцлеру ФРН. Тому, звичайно, є побоювання, що під прикриттям начебто гуманітарного конвою насправді ховається військова інтервенція - і тому міжнародне співтовариство має таку алергійну реакцію на це.

Наскільки ймовірним Ви вважаєте сценарій російського вторгнення під гуманітарним прапором?

Ймовірно чи ні - треба бути готовими до всього. Були ж такі висловлювання з Москви: заступник російського прем'єр-міністра Дмітро Рогозін сказав, що всю Україну треба "звільнити".

Росія могла б швидко покласти край безчинствам сепаратистських терористів, якби вона перестала їх підтримувати, не надсилала б більше ніякої зброї, ніяких набоїв до неї, не пускала б ніяких бойовиків через кордон. Цього Росія не робить, тому, звичайно, є підозра, що вона бажає ще більш дестабілізувати ситуацію і що тепер вона використовує для цього привід - гуманітарний конвой. Той, хто заварив усю цю кашу, намагається тепер виступити в ролі поліцейського, а такого допустити не можна.

І все ж таки, український уряд опинився перед дилемою: він повинен якось дати раду гуманітарній скруті на Сході, а це навряд чи можливо без допомоги ззовні. Проте, російська допомога пов'язана з великим ризиком - що робити?

Захід повинен зробити все, аби стабілізувати Україну. Краще за все - разом з Росією, але поки Москва не доведе, що вона є таким партнером, на якого можна покладатися, нічого не вийде. Росія повинна зробити справді реальні кроки, аби відновити довіру до себе - а цього ми ще досі не бачили.

Що може зробити Захід замість того, щоб просто спостерігати? Бо, якщо з Німеччини та інших європейських країн надійде більше допомоги - без російської участі можна було б просто обійтися.

Торговельні відносини між Росією та Україною наразі так чи інакше - на найнижчому рівні. Україна прийняла рішення про приєднання до західної моделі, підписала угоду про асоціацію. На цьому шляху ми повинні усіма силами Україну підтримати: економічно, фінансово, усіма засобами, які є у розпорядженні європейців.

Включаючи, можливо, нагальну гуманітарну допомогу?

Гуманітарна допомога необхідна в будь-якому разі, тому що населення в охоплених бойовими діями регіонах страждає. У нього нема ні електрики, частково - доступу до води, продуктів харчування, медикаментів - і тут ми повинні зробити все, що тільки можемо, байдуже, під чиїм керівництвом. Червоний Хрест - це добре, ОБСЄ - також добре, аби надати людям необхідну допомогу.

І що це означає конкретно?

У нас є величезний досвід в наданні гуманітарної допомоги - перш за все, в регіонах, де більш не точаться бої, в яких життю тих, хто допомагає людям, більш не загрожує небезпека. Тут ми зможемо зробити дуже багато, тут ми, німці, але й Євросоюз, і інші міжнародні організації, мають усі необхідні засоби, аби допомогти. Щойно ці регіони будуть звільнені, їх треба буде відбудовувати, аби люди бачили, що їм швидко та наполегливо допомагають усім, що їм потрібно.

Карл-Ґеорґ Вельманн з 2005 року є депутатом Бундестагу від правлячу Християнсько-демократичного союзу. Він очолює в німецькому парламенті німецько-українську группу. В 2013 році цей політик у зв'язку з газовими атаками проти Гхути закликав до військової операції проти Сирії, навіть без мандату ООН - тепер він також виступає за надання зброї курдам для боротьби проти бойовиків "Ісламської держави" у Північному Іраку.